Звісно, що вони у мене є. Але з роками я все більше думаю, що не треба зарікатися. Я кепкую зі свого колишнього радикалізму, оскільки будь-який радикалізм – імперативний і надто по-шаблонному оцінює світ. Водночас хочу зазначити, що в часи воєн та конфліктів найбільше страждають люди, які прагнуть залишатися ними за будь-яких обставин. Мені здається, що це – найпотужніший життєвий принцип, який повинна сповідувати кожна вихована людина. Не потрібно підпадати під владу масових “правд”.

Аби створити гарний настрій, люблю “вмикати” в собі режим “тьотя Свєта”. Колись у моєму дитинстві сестра матері Світлана дуже любила зі мною пустувати. Отож, здатність до пустощів – найкращі ліки від нудьги. 

На жаль, я занадто довірлива людина. Цим багато користувалися. Тепер я це жорстко регламентую. Про втрату довіри до людини можна говорити безкінечно – це тема для роману або якогось дослід­ження з етичної філософії.

Для мене це – дуже важливе питання. Я люблю приходити на зустрічі навіть на декілька хвилин раніше. Мені приємно бачити, що деякі мої друзі також приходять заздалегідь: відтак ми маємо більше часу для спілкування.

Загалом, я – конфліктна людина, бо кожен з нас є таким. Інше питання – це градус конфліктності та культура його виявлення. 

Я є не дуже сміливим, проте інколи у мене виникає вкрай загострене бажання зробити щось таке – щось приголомшливе! За своє життя декілька таких вчинків я зробив, зокрема ламав усталений спосіб свого життя.

Я більше цікавлюся політичною філософією та відповідними ідеями, аніж самою політикою. Імена наших державних діячів – це, як насіння, відповідно й політичний процес – купа лушпиння. 

До свого повноліття я був активним спортсменом-аматором – футбол, боротьба, бокс, мотокрос. Потім, коли у 1990-х почався богемний “підйом-переворот” (це така вправа, коли доводиться часто підіймати келих і перехиляти його вміст у себе), то алкоголь мене дуже дистанціював від спорту. Але тепер я алкоголь більше смакую, ніж п’ю (сухе вино, добрий коньяк чи віскі), то, може, мене знову потягне на спорт. Але щоб ним займатися – треба мати серйозні екзистенціальні підстави. Спорт без причини – ознака “дурачини”. Поки мій спорт – активне рибальство. Воно вимагає багато руху, тож після нього сплю, мов немовля.

Окрім рибальства, люблю подорожі. Нещодавно їздив із коханою в Чернігів – хотів згадати улюблені місця в старому місті, а також відвідати могилу Михайла Коцюбинського. 

Якось під час запису однієї телевізійної програми піді мною зламалося крісло, і я звалився.

Оскільки в мене було чимало різних стадій соціалізації, то відтак дуже багато улюблених фраз і кредо: від філософських до побутових. Ось, приміром, київські рибалки кажуть, що “все має бути “фум-фум”.