Зокрема, встановлено, що білизна не повинна бути із шовку. Обмежувалась навіть кількість страв, які можна було готувати в той чи інший день.

Один із законів XІV ст. “Про обмеження розкоші” гласить: якщо господар хоче гуляти весілля, то він має право запросити 16 гостей і не більше, поставити на стіл чотири страви і не більше, запросити чотирьох жартівників і не більше. Якщо ж він прагне більшої розкоші, повинен сплатити великі податки. 

Також у 1387 р. видано першу заборону азартних ігор у Львові, а саме – заборонено грати в кості. На гравців накладали штраф. Так, господар будинку, де грали в кості, повинен був сплатити 1 гривню штрафу. Для допитливих слід уточнити, що на ті часи 1 гривня – дорівнювала 14 злотим. За цю суму можна було купити чотири корови і теля, себто на теперішні гроші – тисяч 12, не менше. В особи, яка виграла, і виграш забирали і ще штраф накладали. Така немилосердна жорсткість для любителів азарту подіяла як шокова терапія, і гра в кості на цілі століття жевріла хіба що на передмістях і за глухо зачиненими дверима помешкань міського маргінесу.

Такі обмеження в місті було зроблено для того, щоб прислужитися новоспеченій королеві Ядвізі, яка маючи лише 13 років, з кількома сотнями вояків без жодної краплі крові захопила місто. Ще за життя королева вважалася святою, жила скромно і своїх підданих заохочувала до цього ж. Крім того, обмеження розкоші для середньовічних міст мало і практичний характер – чим менше грошей громадяни витрачали на предмети розкоші – тим більші пожертвування вони давали на користь міста і церкви.