Святий великомученик Димитрій народився у сім’ї римського проконсула міста Солунь (нині Салоніки у Греції) у III ст. На той час більшість мешканців міста були язичниками, але чимала християнська громада, заснована апостолом Павлом, існувала вже триста років. До таємних сповідників християнської віри належала і родина Димитрія. Коли батько помер, юнакові довелося заступити його місце. За наказом імператора, молодий правитель мав виявити й ув’язнити солунських християн. Проте Димитрій цього не зробив, а відкрито визнав, що сам є християнином. Дізнавшись про це, імператор Максиміліан розгнівався і наказав вкинути Димитрія до в’язниці. Володар дуже тішився, коли гладіатор Лій кидав невинних християн на гострі списи, аж поки на двобій вийшов юнак Нестор. 

Перед поєдинком він попрохав у Димитрія благословення на бій і почув провіщення своєї перемоги та смерті. Мужній юнак не злякався смерті й став до бою. А слова Димитрія і справді виявилися пророчими. Втративши свого улюбленця, знавіснілий Максиміліан наказав стратити Нестора, а з ним і Димитрія, який допоміг йому своєю молитвою. Сталося це у 306 р.

За правління імператора Костянтина Великого (306 – 337 рр.) над могилою великомученика Димитрія спорудили храм, а через сто років були віднайдені його нетлінні мощі. При гробі великомученика Димитрія відбувалися чудеса і   зцілення. Він неодноразово рятував своє місто від хвороб і напастей. А з VII ст. при раці святого Димитрія почало текти запашне й чудотворне миро, про що писали сучасники.