В Україні офіційно зареєстровано та поставлено на наркологічний облік із діагнозом хронічний алкоголізм 700 тисяч осіб. Щороку в державі через пристрасть до алкоголю  помирає понад 40 тисяч людей. Фактично кожна четверта дитина в Україні народжується із значною патологією, частою причиною чого є вживання оковитої мамою чи батьком. 40% дітей (від 14 до 18 років) уже куштували алкоголь. А 30% чоловіків від 25 до 50 років залежні від алкоголю. 

Дати свою відповідь на цю злободенну проблему покликана між’єпархіальна підкомісія УГКЦ “За тверезість життя”, яка у жовтні відсвяткувала перший п’ятирічний ювілей. Із цієї нагоди 29 жовтня відбулася зустріч працівників підкомісії різних рівнів, священиків, психологів, які працюють на цій ниві.

“Сформувалася культура пиття, яку непросто подолати. Щоб змінити цю ментальність, потрібно дуже багато часу, зусиль і праці”, – зазначив єпископ-помічник Львівської архієпархії УГКЦ Венедикт (Алексійчук) у вітальному слові. 

Владика зазначив, що сьогодні ніхто не сприймає вживання алкоголю як щось ненормальне, а відмову від алкоголю вважають за щось надлюдське. Проте людина народжується без потреби алкоголю, а вже згодом суспільство привчає її до нього. 

Як розповів у своєму виступі голова підкомісії доктор морального богослов’я о. Андрій Логін, із 2009-го підкомісія співпрацювала з більш ніж 11 тисячами осіб. Із місією тверезості священнослужителі та психологи відвідали понад 150 населених пунктів, надали більш як двісті консультацій, а 96 залежних та співзалежних людей пройшли реабілітацію за методом духовної терапії у трьох консультативно-просвітницьких центрах. 

Також за цей час започатковано 70 Золотих книг тверезості, в яких рідні та близькі узалежнених людей у наміренні їх зцілення складають присягу визначений час не вживати алкогольних напоїв та не змушувати і не заохочувати інших до цього, а навпаки, застерігати. 

У підкомісії працюють не лише з алкозалежними, а й з тими, хто змушений жити із ними. Ці люди часто стають жертвами домашнього насилля. Їм також потрібна допомога, щоб подолати страх, невпевненість, озлобленість, навчитися жити поряд із залежною особою та допомагати своїм близьким подолати залежність.

За словами о. Андрія Логіна, для роботи з узалежненими священики послуговуються досвідом західних спільнот, використовують довоєнний досвід УГКЦ та власні напрацювання. Таким є метод духовної терапії для залежних та співзалежних осіб. Так, близько тисячі духовних осіб вже пройшли спеціальні тренінги і семінари, ознайомилися з духовною терапією та з аспектами мотивації людини для того, щоб працювати над собою і проблемою. “Звичайно, не кожен парох це виконує, але сьогодні вже є значна частина духовенства, яка вміє вчасно скерувати, переконати, подати інформацію, заохотити, зібрати родинне коло, щоб спільними зусиллями і через спільну молитву переконати людину вирішити свою проблему”, – каже о. Андрій.

Як зазначив о. Андрій Логін, найбільшою проблемою є те, що сьогодні християни, які творять Церкву, часто не вміють поєднати духовне життя з відповідальністю за своє здоров’я і життя, поєднати його з чеснотою тверезості. Тобто, називаючи себе християнами, дозволяють собі напиватися, перетворювати поминки на застілля, часто дають своїм дітям алкоголь, формуючи цим позитивне до нього ставлення. “Головний виклик, який нині  стоїть перед нами, – допомогти християнам осмислити відповідальність за своє здоров’я та сформувати правильне ставлення до алкоголю”, – каже він.