Це монастир Св. Онуфрія, який розмістився між Сліпою горою та замком Гербуртів. Його господар Іоан Фелікс (Щасний) Гербурт, староста Мостиськ і Судової Вишні, та його дружина, княгиня Єлисавета із Заславських, були фундаторами монастиря, адже вони ще у серпні 1613 р. надали святій обителі фундаційну грамоту. 

Роком раніше, як каже давній переказ, рятуючись від татарської навали, два монахи, о. Анастазій і його товариш Йоїл, покинули один із львівських монастирів і забрели аж у добромильські ліси. Біля джерела доброї води знайшли безпечне місце та побудували  для себе та інших ченців, які все прибували, малий монастирок. Тоді ж і випросили для себе згадану грамоту. Братія побудувала церковицю Св. Миколая. Вона простояла понад двохсот літ і після того, як її повалив вітер, ігумен Венедикт Ольшанський наказав її розібрати (1818 р.).

Спорудження нової мурованої церкви почалось у 1705 р. за проектом архітектора Якова Мамровця. Монастирський корпус і церкву Св. Онуфрія звели впродовж 1805 – 1831 рр. Монастир мав форму многокутника, в центрі розміщувалися церква та келії з прибудованою дзвіницею, інші будівлі оточували їх із різних боків.

Споруда мала оборонне призначення, як більшість середньовічних монастирів. Він був обнесений оборонним муром із бійницями.

Після того, як 1905 р. василіани покинули Добромиль, монастирські будівлі та й сама церква поступово занепали. Та від 1920 р. тут постійно перебувало кілька ченців. 

Із 1950 р. у монастирі розмістили психоневрологічний інтернат для жінок. Восьмерик та церковну баню знесли, а чудові настінні розписи забілили. Іконостас, вівтарі понищили і тільки незначні їх фрагменти вдалося зберегти. 1992 року монастир повернули отцям василіанам.

Доїхати до Добромиля можна маршруткою зі Самбора чи Старого Самбора.  До Самбора курсують автобуси Львів – Самбір – Турка (від залізничного вокзалу – щопівгодини).