На початку листопада Українська греко-католицька церква вшановує пам’ять митрополита Андрея Шептицького, який у 1944 році відійшов у вічність. Безумовно, він був найвидатнішим церковним діячем ХХ ст. Будучи великим патріотом своєї країни, митрополит надихав українців на боротьбу за незалежність, відстоював їхні права перед австро-угорською, російською, польською, радянською, німецькою окупаційними владами.
Він вважав, що когось може здивувати його втручання у нецерковні справи: “Чи я лікар, чи я прокурор, чи я політик, щоб питати про здоров’я свого ближнього? Ні я – не лікар, не прокурор і не політик, я – отець, а вітцеві нічого не є чуже”. У цей простий спосіб він дав зрозуміти, що дивиться на відносини суспільства і Церкви як на дуже широкі і дуже багатогранні.
ДО ТЕМИ Першого листопада з нагоди 67-ї річниці з дня відходу у вічність слуги Божого митрополита Андрея Шептицького відбудеться паломництво духовенства та вірних Львівської архієпархії до с. Прилбичі (Яворівського району). Як повідомив о. Андрій Стадницький, парох храму Собору Пресвятої Богородиці села Прилбичі, проща розпочнеться о 12.00 спільною молитвою біля каплиці-усипальниці родини Шептицьких. Пізніше відбудеться похід до храму, в якому відслужать Божественну літургію.
|
За 44 роки митрополичого служіння Андрей Шептицький не відступав від свого наміру створити християнську державу. Для цього він використовував не лише свій сан, богословські знання та меценатство, а й неабиякий підприємницький хист.
Львівська архієпархія під його проводом була чи не найпотужнішою бізнесовою структурою того часу в Галичині, а митрополит, говорячи сучасною мовою, є прикладом успішного, соціально-відповідального менеджера. У володінні архієпархії були величезні лісові угіддя, нафтові промисли, банки та багато іншого як у Галичині, так і за кордоном. Він трактував свою фінансову активність як джерело для отримання прибутків, які можна використовувати для благочинних цілей, для потреб Церкви і громади.
Протягом свого життя Великий Митрополит допомагав культурним установам – “Просвіті”, “Сільському господареві”, Науковому товариству ім. Шевченка, “Рідній школі”, Пластові, опікувався заснуванням Національного музею, Богословської академії, Земельного банку гіпотетичного, дівочої гімназії, малих семінарій у Львові та Рогатині.
З особливою ревністю дбав про народну освіту. 1903 року заснував народну лічницю, в якій могли безкоштовно лікуватися бідні люди, а сестрами-жалібницями працювали монахині. Його коштом багато наших обдарованих, але небагатих дітей студіювали за кордоном право, медицину, мистецтво. Він – фундатор Національного музею у Львові. А коли йому закидали, що він не будує храмів, то митрополит відповідав, що спершу треба збудувати націю, яка і збудує ці храми.