На початку тижня в сотні українських вишів відбувся “всеукраїнський студентський референдум” – майже 100 тисяч спудеїв університетів III – IV рівнів акредитації погоджувались із нормами міністерського проекту Закону “Про вищу освіту”.
Користь такого заходу, а головне – справжнє призначення ще треба з’ясувати. Ще до проведення заходу чимало експертів назвали його маніпулятивною технологією. Свідомо чи ні, але організатори цього “референдуму” (Національний студентський союз, Асоціація профспілкових організаторів студентів та “Студентський захист”) грають на руку далеко не кращим ініціативам Міносвіти. Достатньо глянути на анкету (див. фото справа), аби засумніватися як у доцільності такого опитування, так і в намірах організаторів. Сім питань, на більшість яких студент не може не відповісти ствердно. Чи підтримуєте підняття мінімальної стипендії до рівня прожиткового мінімуму? А гарантію незмінності плати за навчання для студентів-контрактників протягом усього терміну навчання? А норму про обов’язковість держфінансування студентських організацій із бюджету?
Як же після цього не дати добро на якнайшвидше прийняття законопроекту?
Насправді, це аж ніяк не було референдумом, як максимум – опитуванням. Та й у такому випадку методологія викликає запитання: чи (як?) гарантувалась анонімність, чи не копіювали заповнені бланки, яка вибірка, яка репрезентативність… Сумнівними є й супутні моменти. Тема “референдуму” – освітні реформи. Хоча йшлося лише про проект Закону “Про вищу освіту”, та й той поданий однобічно. Один із організаторів опитування пояснив “Пошті”, що студентські організації, які входили в робочу групу із опрацювання проекту Закону “Про вищу освіту”, наполягали на включенні саме цих норм, однак сьогодні існує небезпека, що їх заберуть із проекту. Відтак організатори референдуму прагнули з’ясувати, чи підтримують їх у вишах. Нехай і так. Але, по-перше, чому б не прописати в анкетах, що опитування стосується лише проекту закону, а не реформ загалом? Адже згодом результати опитування можуть використати як публічно виголошену підтримку студентами намірів Міносвіти… По-друге, у міністерському проекті закону є чимало неоднозначних норм, які, втім, в анкеті не згадані. Щобільше – запитання спонукають до висновку, що проект слід якнайшвидше ухвалювати: ключовим в анкеті є останнє запитання: “Чи підтримуєте ви якнайшвидше ухвалення законопроекту?”
Висловимо ще один сумнів. Навряд чи багато студентів зачитуються Законом “Про вищу освіту”, а надто – законопроектом, який має його змінити, і вже тим паче – альтернативними документами від експертів, опозиційних парламентарів. Думку щодо будь-якого проекту закону краще висловлять фахівці. Якщо ж з’ясовувати думки студентів, то передусім вартувало запитати, чи взагалі вони вважають за потрібне сьогодні змінювати освітнє законодавство.
Поза тим Міносвіти обіцяє взяти до уваги вирок “студентства”. Учора освітянський міністр Дмитро Табачник запевнив, що проведення цього “референдуму” є громадською ініціативою, стверджуючи при цьому, що міністерство у процес не втручалося. Попри неофіційний характер події, відомство візьме до уваги результати – “таку кількість голосів не можна не врахувати”. Хоч “питання, сформульовані у бюлетенях, – не мед для міністерства, виконати їх буде нелегко”.
P.S. На жаль, на момент підписання цього номера “Пошти” до друку результати референдуму ще не були відомі. У наступних номерах ми обов’язково повернемося до цієї теми.
КОМЕНТАРІ | |
Анатолій Ігнатович, президент Національного студентського союзу, один із організаторів референдуму: |
Михайло Мураль, голова профкому студентів Львівського національного університету імені І. Франка: |
- Міносвіти до цього референдуму ніякого стосунку немає. На жаль чи на щастя, ні сприяння, ні протидії з боку міністерства не було. Ще в середині вересня до міністерства відправили лист, повідомивши, що низка громадських організацій проводитиме такий референдум. Інших дій, я вас запевняю, не було. Референдум проводився лише силами трьох громадських організацій (Національний студентський союз, Асоціація профспілкових організаторів студентів та "Студентський захист" - "Пошта"). Якщо говорити про використання якогось адміністративного ресурсу, то навіть те, що деякі вузи висловились проти законопроекту, а деякі - проти проведення референдуму, вже багато пояснює. Тобто, якби був адміністративний тиск, то, думаю, ви зі мною погодитесь, найбільші вузи першими б сказали, що бажають провести референдум... Відбувся досить успішний проект, а тому звинувачення окремих громадських організацій я б пояснив якоюсь заздрістю... Питання сформульовані робочою групою трьох студентських організацій. Згодом було обговорення в регіонах, зустрічі зі студентами в Одесі, Львові, Харкові, Донецьку й Києві, які тривали із 6 до 20 жовтня.Чому саме ці питання подані в анкеті? Тому що наші організації були у складі робочої групи, яка працювала над законопроектом, ми розробляли цей проект, доклались до нього і ми наполягали на цих речах. Можливо, ви чули заяву Азарова про те, що сьогодні стипендії підвищувати не треба. Ми боїмося, що, всупереч позиції Міністерства освіти, уряд ці речі (про які запитують у анкеті - "Пошта") може викинути. Це ж неприпустимо: ми хочемо, аби ці гарантії залишились у проекті, тому й вирішили провести студентський референдум. Результати ще не зведені, але фактично 95% студентів вважає, що стипендію слід підвищувати, а це допоможе нам відстояти прогресивні норми. Адже цей законопроект, порівняно з аналогічними, які є сьогодні у парламенті, найбільш прогресивний. | - У нашому університеті цей референдум не проводили. Ми відмовились від участі. Наталія Черниш (відомий український соціолог - "Пошта") та й ціла кафедра історії та теорії соціології дали довідку щодо процедури проведення цього референдуму та складених питань, які, треба сказати, поставлені некоректно. Із семи питань тільки одне стосується освітніх реформ, а тема цього всеукраїнського студентського референдуму звучить - "щодо освітніх реформ". Питання так побудовані, що респондентів просто ведуть до відповідей "так" - аби був суцільний "одобрямс". Будь-який більш-менш фаховий соціолог одразу побачить, що тут підганяють під потрібні результати. Можна сказати, що це псевдореферендум. Якщо буде потреба, то, звичайно, ми готові включатись до таких проектів. Але в анкетах цього референдуму чимало важливих питань взагалі не згадано. Наприклад, питання про мову. Хоч у новій редакції проекту закону позиція щодо цього розмита і нечітка. |
Богдан Поліщук, голова колегії профкому студентів та аспірантів НУ "Львівська політехніка": |
- Так, у Львівській політехніці відбувся цей референдум. Студенти брали анкети, коли виникала потреба, їх консультували щодо норм закону, деякі ж самі орієнтувались. Анкета ж, якщо говорити відверто, була доволі "цікава", із різнорідними питаннями. Вона була складена таким чином, що відповіді переважно були позитивними ("так"), відтак того референдуму взагалі можна було не проводити. Адже безперечно, що студенти за покращення умов навчання і діяльності. Викладачів загалом ця подія майже не цікавила, та й питання там такі були, які їх не цікавлять. Без сумніву, викладачів цікавлять норми закону і проекту Закону "Про вищу освіту", але, скажімо, більш активну участь у формуванні і висловленні пропозицій щодо цих документів бере адміністрація університету, ті, хто займається методичною роботою, а тому й значно краще орієнтується в нормах закону і підзаконних актах. |