Опитування спудеїв має активізувати прийняття ініціатив Міносвіти

На початку тижня в сотні українських вишів відбувся “всеукраїнський студентський референдум” – майже 100 тисяч спудеїв університетів III – IV рівнів акредитації погоджувались із нормами міністерського проекту Закону “Про вищу освіту”.

“Так. Ми згідні”

Користь такого заходу, а головне – справжнє призначення ще треба з’ясувати. Ще до проведення заходу чимало експертів назвали його маніпулятивною технологією. Свідомо чи ні, але організатори цього “референдуму” (Національний студентський союз, Асоціація профспілкових організаторів студентів та “Студентський захист”) грають на руку далеко не кращим ініціативам Міносвіти. Достатньо глянути на анкету (див. фото справа), аби засумніватися як у доцільності такого опитування, так і в намірах організаторів. Сім питань, на більшість яких студент не може не відповісти ствердно. Чи підтримуєте підняття мінімальної стипендії до рівня прожиткового мінімуму? А гарантію незмінності плати за навчання для студентів-контрактників протягом усього терміну навчання? А норму про обов’язковість держфінансування студентських організацій із бюджету? 

Як же після цього не дати добро на якнайшвидше прийняття законопроекту?

Алібі для реформ

Насправді, це аж ніяк не було референдумом, як максимум – опитуванням. Та й у такому випадку методологія викликає запитання: чи (як?) гарантувалась анонімність, чи не копіювали заповнені бланки, яка вибірка, яка репрезентативність… Сумнівними є й супутні моменти. Тема “референдуму” – освітні реформи. Хоча йшлося лише про проект Закону “Про вищу освіту”, та й той поданий однобічно. Один із організаторів опитування пояснив “Пошті”, що студентські організації, які входили в робочу групу із опрацювання проекту Закону “Про вищу освіту”, наполягали на включенні саме цих норм, однак сьогодні існує небезпека, що їх заберуть із проекту. Відтак організатори референдуму прагнули з’ясувати, чи підтримують їх у вишах. Нехай і так. Але, по-перше, чому б не прописати в анкетах, що опитування стосується лише проекту закону, а не реформ загалом? Адже згодом результати опитування можуть використати як публічно виголошену підтримку студентами намірів Міносвіти… По-друге, у міністерському проекті закону є чимало неоднозначних норм, які, втім, в анкеті не згадані. Щобільше – запитання спонукають до висновку, що проект слід якнайшвидше ухвалювати: ключовим в анкеті є останнє запитання: “Чи підтримуєте ви якнайшвидше ухвалення законопроекту?”

Кому яке діло

Висловимо ще один сумнів. Навряд чи багато студентів зачитуються Законом “Про вищу освіту”, а надто – законопроектом, який має його змінити, і вже тим паче – альтернативними документами від експертів, опозиційних парламентарів. Думку щодо будь-якого проекту закону краще висловлять фахівці. Якщо ж з’ясовувати думки студентів, то передусім вартувало запитати, чи взагалі вони вважають за потрібне сьогодні змінювати освітнє законодавство.

Поза тим Міносвіти обіцяє взяти до уваги вирок “студентства”. Учора освітянський міністр Дмитро Табачник запевнив, що проведення цього “референдуму” є громадською ініціативою, стверджуючи при цьому, що міністерство у процес не втручалося. Попри не­­офіційний характер події, відомство візьме до уваги результати – “таку кількість голосів не можна не врахувати”. Хоч “питання, сформульовані у бюлетенях, – не мед для міністерства, виконати їх буде нелегко”.

P.S. На жаль, на момент підписання цього номера “Пошти” до друку результати референдуму ще не були відомі. У наступних номерах ми обов’язково повернемося до цієї теми.