Зо два десятки років тому екскурсії на гору Синай проводив 90-літній монах. Маршрут непростий, багато східців, молоді втомлювалися. Тож і запитав старця один турист, чи не важко йому щодня отак ходити. На що чоловік відповів: “Та наразі, Богу дякувати, ще нічого. От тільки не знаю, як буде на старість”.
Сьогодні, 1 жовтня, світова спільнота відзначає День людей похилого віку, щоб засвідчити свою повагу та увагу до них, до їхньої багатолітньої праці. В народі кажуть: “Старість – не радість”, – однак стверджують також, що це єдиний спосіб прожити довге життя.
Як розповів “Пошті” лікар-терапевт Львівського обласного госпіталю інвалідів війни та репресованих імені Юрія Липи Валерій Гутвірт, багато залежить від того, як людина прожила свій вік, наскільки любила свій організм і як до нього ставилася.
Тіло – храм Духа
“Якщо не любити свій організм і ставитися до нього абияк, є мало шансів дожити до старості, бо буде намарне витрачений ресурс організму. Церква каже, що тіло – це храм Духа, тож і ставитися до нього треба, як до храму, до святині, тоді й життя буде довгим і світлим. Якщо людина прожила вік і ставилася до свого організму з любов’ю: витримувала режим, не витрачала свої ресурси намарне – спокійно сприймала кожен день, уникала озлобленості, ставилася до інших з повагою, не була у постійному протистоянні, то і старість її не буде тяжкою. Позитивне світосприйняття сприяє продовженню віку і поліпшенню якості життя, особливо в похилому віці”, – зазначає лікар.За словами Валерія Гутвірта, спілкування є дуже важливим моментом. Для багатьох втрата роботи, вихід на пенсію, коли людина ще почуває себе в силі, стає критичним моментом – людина відчуває свою незатребуваність, втрачає спілкування, її світ звужується до меж квартири.
Брак заробітку, достатніх коштів для нормального життя також значно впливають на стан здоров’я і тривалість життя. Тож дуже важливо мати вдосталь спілкування – з родиною, друзями і знайомими, і в старшому віці не зрікатися всього, а намагатися знайти своє місце в житті на цьому відтинку шляху.
“Звернення до Бога, щоденна молитва, розмова з Ним також дуже позитивно впливають на здоров’я та якість життя. Людина має вже одного співрозмовника. Переконання, що Він тебе слухає – це вже великий плюс. Людина отримує духовну поживу, яка не менше необхідна для організму, ніж звичайна, це додатковий ресурс. Недарма кажуть: “Не хлібом єдиним живе людина”. Окрім того, в неділю чи у святковий день похід до церкви розширить коло спілкування”, – каже лікар.
Раціональне харчування
Мудре раціональне харчування, за словами лікаря, важливе впродовж усього життя, а в похилому віці особливо. Адже організм уже набув багатьох проблем і потребує дбайливого ставлення до себе. Насамперед терапевт радить уникати переїдання: краще їсти частіше, але невеличкими порціями. Їжа має бути збалансованою, в ній мають бути представлені всі необхідні для людини складові: білки, жири, вуглеводи, вітаміни та мікроелементи.
Важливо прислухатися до свого організму. Однак слід уникати важкої їжі, яка потребує значних затрат на перетравлення і засвоєння. Варто віддати перевагу вареним чи приготованим на пару стравам, а не смаженими. В усьому ж має бути міра. Сіль і цукор мають бути в обмеженій кількості. Особливо важливою дієта є для гіпертоніків, їм слід обмежити вживання солі
“Більш природною для людини є традиційна їжа – та їжа, яку людина вживала в дитинстві, те, що росте в нашому регіоні: буряк, морква, капуста тощо. Екзотичні продукти засвоюються важче, крім того, та лобода, яку їли в дитинстві, іноді смачніша, ніж теперішнє екзотичне авокадо”, – каже Валерій Гутвірт.
Також, за його словами, слід обмежити вживання алкоголю, та й куріння вкрай негативно впливає на організм. Тому лікар радить поступово відмовитися від цієї звички – різка відмова від куріння рідко буває тривалою, а також є важким стресом для організму.
Кава і чай є екзотичними продуктами для нашої місцевості. Хоч ми вже і звикли до них, вони містять кофеїн, тому від них краще відмовитися тим, хто має проблеми з підвищеним тиском, радить лікар. Гіпотонікам кава допоможе підтримати тонус, але зловживати нею не можна. Він за те, щоб повернутися до традиційних у нас трав’яних чаїв, але, підбираючи компоненти, варто проконсультуватися з лікарем, чи немає протипоказів на якісь складові.
Багато старших людей є залежними в харчуванні від інших, адже зазвичай для всієї родини готують молоді господині, для когось це роблять соціальні працівники чи сусіди. Їх лікар просить зважати на особливості та потреби людей похилого віку.
Рух – це життя
Людям старшого віку, переконаний Віталій Гутвірт, не можна засиджуватися. Поки людина рухається, вона почувається краще. Необхідно виходити на прогулянки, в міру своїх сил виконувати певну роботу по господарству, нескладні вправи ранкової зарядки. Ті, хто опікується старшими людьми, мають заохочувати їх до руху, хоч часом це й нелегко. Фізичні навантаження впродовж дня, вечірня прогулянка покращать сон та настрій.
“Навіть у важкій недузі людина має рухатися, виконувати посильні для неї вправи, по змозі вставати. Залежування веде до ускладнення стану хворого, особливо у старшому віці. Лежання – це приречення себе. З хворобою треба боротися, а не здаватися.
Люди, які живуть у селі, мають господарку, хоч хворі чи чуються погано, зранку мусять встати, бо худоба не винна, що їх щось болить. А помоляться, розходяться, і день якось минув. Для них є чарівне слово “мушу”, яке переважає “хочу” чи “можу”. Свідомість обов’язку тримає при силі. Навіть післяопераційних хворих ми змушуємо якнайшвидше вставати – сьогодні два кроки, завтра три і так далі. Якщо ж людина лежатиме тривалий час, встати їй буде дуже важко, вона слабне, порушується циркуляція крові в організмі”, – каже лікар.