Сьогодні, якщо все піде за планом, до Ізраїлю після п’яти років палестинського полону повернеться 25-літній капрал Гілад Шаліт 

 У відповідь, згідно з укладеною між палестинським рухом ГАМАС та Ізраїлем угодою, Тель-Авів випустить із тюрем 447 палестинців (з яких 279 засуджені до довічних термінів ув’язнення). А впродовж найближчих двох місяців помилуватися палестинським небом не через ґрати зможуть ще 550 в’язнів. Таким чином, одного капрала обміняють на 1027 палестинців: 1000 чоловіків і 27 жінок.

Історія капрала армії оборони Ізраїлю Гілада Шаліта розпочалася в червні 2006 року. Тоді бойовики ГАМАС зненацька наскочили на ізраїльський блок-пост у буквальному розумінні з-під землі – прокопавши тунель із сектора Газа на ізраїльську територію. Наслідки швидкоплинного бою виявилися сумними для ізраїльтян: двоє вбиті, четверо поранені, ще одного палестинці затягнули під землю. Тим останнім і виявився капрал Шаліт.

Ізраїль відреагував на напад надзвичайно бурхливо. Сектор Газа узяли у щільне кільце, розпочалися гарматні обстріли та авіанальоти, десятки палестинців, так чи інакше пов’язаних із ісламістськими організаціями, були арештовані, до в’язниць кинули навіть багатьох депутатів палестинського парламенту від ГАМАС. 

Тодішній ізраїльський прем’єр Егуд Ольмерт категорично відкинув палестинську пропозицію обміняти капрала на кілька сотень в’язнів: мовляв, я людьми не торгую.

Палестинці також вперлися: як ні, то ні. 19-річний призовник став розмінною монетою в хитромудрих комбінаціях командирів ГАМАС та ізраїльських спецслужб і політиків. Цілком можливо, що про нього з часом благополучно забули б, тим паче, що майже одразу ще двох ізраїльських солдатів захопило інше радикальне угруповання “Гезболлах”. Однак батьки нещасного капрала розгорнули бурхливу кампанію: вони зустрічалися з місцевими та іноземними політиками, дипломатами, діячами культури й просто авторитетними людьми, просячи в них допомоги. Далася взнаки й підтримка Франції, адже Гілад Шаліт мав подвійне громадянство – ізраїльське та французьке.

Урешті-решт, звільнення Шаліта перетворилося для ізраїльського суспільства на своєрідну ідею-фікс – на його підтримку створювали різноманітні клуби, наліпками з його ім’ям рясніли бампери автівок, йому присвячували пісні та вистави. Тим паче, що хлопець залишався живий – його викрадачі поширили відео, на якому капрал звертається до співвітчизників, тримаючи свіже число місцевого часопису.

Функції посередника узяв на себе Єгипет. Однак, коли революція на площі Тахрір позбавила влади Госні Мубарака, здавалося, все – гаплик капралу. Але саме “арабська весна”, схоже, й посприяла його звільненню. Офіційний Тель-Авів, наляканий різким сплеском в Єгипті антиізраїльських настроїв, висолопивши язика, рвонув назустріч палестинській пропозиції про обмін одного вояка на понад тисячу в’язнів. З одного боку, Біньямін Нетаньяху не проти увійти в історію як “визволитель Гілада Шаліта”, з іншого – сподівається бодай сяк-так налагодити стосунки з Єгиптом.

Утім сьогодні радісний день одразу для 1028 людей – всі вони вийдуть на свободу. 

P. S. Наголосимо, лише в тому разі, якщо сторони дотримають слова, бо напередодні інтернетом блукали всілякі похмурі прогнози, мовляв, і одні підступні, й інші – не зовсім чесні. Сподіватимемося, що наговорювали…