Львівська дитячо-юнацька спортивна школа №1 виховала не одного чемпіона

Побутує думка, що нині молодь більше тягнеться до віртуального світу, ніж до занять спортом. Однак, спостерігаючи за наполегливим тренуванням учнів у Львівській дитячо-юнацької спортивній школі №1 (ДЮСШ) та оцінюючи здобутки юних спортсменів, переконуємося, що і спорт посідає вагоме місце у житті та зацікавленнях юних городян! Тут щодня кілька сотень дітей мають можливість безкоштовно займатися у затишному приміщенні і навчатись у професійних тренерів.

“Наша школа – одна з найстаріших у Західній Україні. Її було засновано після війни. Починали з відділення кульової стрільби та гімнастики. А вже зараз маємо чотири напрями: тенісу, настільного тенісу, кульової стрільби та футзалу серед дівчат. І, попри те, що діти приходять на тренування лише після уроків, у нас є численні здобутки і перемоги. Ми є позашкільним закладом, та високо тримаємо планку і не боїмося конкуренції спеціалізованих спортивних навчальних закладів, де діти мають можливість займатися тричі на день”, – розповідає “Пошті” директор Дитячо-юнацької спортивної школи №1 Львова Володимир Прокоп’юк.

Великі перемоги

Про кожного зі своїх вихованців Володимир Прокоп’юк згадує з теплотою. Декого з них він пам’ятає ще зовсім малими дітьми і не приховує гордості від того, що нині вони відомі спортсмени, призери багатьох змагань, заслужені тренери. 

“Хочеться згадати всіх наших учнів та випускників, які досягли великих успіхів. Справді, їх дуже багато. Так, у кульовій стрільбі нашою гордістю є Юлія Коростильова. Зараз вона чемпіонка світу серед студентів, чемпіонка Європи, член національної команди України. У 2004-му

в Греції на Олімпіаді Юлія посіла 10 місце. Нині ж покладаємо великі надії на Павла Коростильова. Незважаючи на юний вік – хлопцю лише 13 років, – він дуже здібний і вже має кілька перемог. Олімпійський чемпіон Олександр Петрів – також наш вихованець. Тут йому привили любов до спорту, зокрема кульової стрільби. У настільному тенісі за останні чотири роки фактично всі вихованці нашої ДЮСШ – чемпіони області”, – хвалиться вихованцями директор школи.

Однією із переваг закладу є зал, де діти можуть займатися постійно. Гірша ситуація із тенісом, бо своїх кортів у школи немає, тому змушені їх орендувати. Та це не заважає юним спортсменам завойовувати призові місця на змаганнях. 

“Цьогоріч на Шостих юнацьких спортивних іграх області наші діти зайняли третє місце. Також ми підготували Ольгу Лазарчук, яка виграла чемпіонат Східної Європи. А ще ми одні з небагатьох, хто зацікавився футзалом саме серед дівчат. Футзал ми обрали, бо на утримання футбольного поля потрібно значно більше грошей та зусиль. Про використання залів я домовляюся із директорами шкіл Залізничного району”, – розповідає Володимир Прокоп’юк.

Бути вчителем і другом

Тут у тренерів значно більше обов’язків: вони повинні бути вчителями, психологами та лікарями. “Професія тренера дуже відповідальна, адже це робота з дітьми. Та надовго в нас залишаються лише ті, хто справді свого життя не уявляє без спорту. Тренер – це робота в другій половині дня, це часті поїздки на змагання у вихідні, це ненормований робочий графік. Та для хороших результатів одних тренувань мало. Дуже важливо створити дітям комфортні умови для занять. Зусиллями всіх працівників довели це приміщення до хорошого стану, відремонтували дах, зробили ремонт, обладнали душові. Хочемо ще встановити монітор, щоб діти могли дивитися показові виступи. Діти ж копіюють тренера або те, що бачать. Потрібно демонструвати їм найкращі виступи”, – каже директор.