Це хороший вибір для тих, хто хоче втекти від гамірливого центру міста, не вибираючись надто далеко. 

Просторий темний зал на першому поверсі для тих, хто воліє загубитися серед людей. Зручні крісла, стильна барна стійка з вишуканими напоями, панорамні тоновані вікна. У вихідні та святка – це лаунж-зона, де можна провести вечір-відпочинок під звуки скрипки та саксофона, а з 22.00 тут відбувається дискотека. 

Вишуканий світлий зал, із м’якими диванчиками та терасою, на поверх вище, здивує  комфортом та стильним мінімалізмом. М’які й теплі тони капучіно, вдало поєднані з насиченими шоколадними, тканина диванів, що повторює за кольором і фактурою оздоблення стін. Ті ж панорамні вікна, що й унизу, тільки світлі, монументальні колони й чорні та білі ажурні абажури створюють затишок і навіюють сприятливий для спілкування настрій. Красивий посуд – також ознака неповторності закладу, як і стильний одяг офіціантів.

Удень, коли зали здебільшого порожні, тут можна провести неофіційну ділову зустріч, а на схилі дня – романтичну вечерю. 

Багате меню змушує замислитися перед тим, як зробити вибір. Уже у фірмових стравах можна розгубитися. Тут і качка в меду, й філе індика з лососем, і рапани по-кримськи, й новозеландські мідії, запечені під сиром… Заінтригує гурманів свинина під шоколадним соусом та фірмовий десерт – банан, запечений у листковому тісті, з морозивом та квасолею азукі. Традиційне європейське меню не менш різноманітне та вишукане, як і пропозиція напоїв. Щоб вибір був обдуманим, із меню можна ознайомитись заздалегідь – на сайті ресторану.

Дещо псують загальне враження від меню граматичні помилки: “фасоля”, “водорослі”, банан “Фломбе” (“flombe”) замість “flаmbe”, філе телятини “обсмажене по бажанню”, “овочі на пару”, “слойоне” тісто, зайві коми тощо.

Вдалим початком, без сумніву, стане фірмовий салат – салатний мікс із руколи та салату айсберг, доповнений авокадо, твердим сиром, помідорами чері й королівськими креветками та заправлений оливковою олією та соусом бальзамік.

А от, куштуючи традиційну гарячу закуску – сир фрі з кунжутом під кляром, можна натрапити на грудочки крохмалю. Здивує відвідувача і рожевий соус у салаті “Цезар”, для якого традиційним є білий.

Розчарувати може і фірмовий палтус у горіховій шкоринці на овочевій подушці. Тверді грецькі горішки з вираженим насиченим смаком домінують над текстурою, ароматом та смаком ніжної риби. До такої страви більше пасували б делікатніші за своїми властивостями горішки, як-от фісташки чи мигдалеві пластівці. Хорошим варіантом стали горіхові “чіпси”, які можна було б, за бажанням, спробувати окремо чи з рибою.

Не вказано в меню, що вершковий соус із білих грибів до медальйонів “Монмарансі” з карі, ця спеція дещо перебиває такий приємний нам аромат білих грибів. А помідор, який разом із беконом доповнює страву, все ж ліпше подавати очищеним від шкірки.

Нарізаний рівненькими квадратиками тірамісу відразу видасть знавцеві наявність у ньому желатину, якого у справжньому тірамісу бути не повинно. 

Що справді вразить – це оперативність. Прийнявши замовлення, офіціант відразу в залі за допомогою електронного меню передасть його на кухню, що на третьому поверсі, а вже через кілька хвилин подасть першу зі замовлених страв. 

Однак ця оперативність має зворотний бік медалі – наступну гарячу страву принесуть так само оперативно, не поцікавившись у клієнта, чи варто її вже подавати. Тож закуску доведеться або відкласти, або доїдати поспіхом, або ж споживати гарячу страву холодною. 

Утім оперативності забракне у прибиранні відставленого посуду. Проте завжди вистачає винахідливості – якщо офіціант не може сказати, з чим подають ту чи іншу страву, то каже: “З усмішкою…”.

Без сумніву, вечір із “Маестро” затягнеться надовго – затишна атмосфера, легка музика, м’які диванчики  і, звичайно, приємний супутник чи товариство змусять забути про щоденні клопоти, плин часу та незначні недоліки обслуговування.

Чек на двох, у залежності 

від замовлення, обійдеться 

у 300 – 350 грн.