Минулого тижня голова Об’єднаного комітету начальників штабів США Майк Маллен, виступаючи перед конгресменами, прямо заявив, що Міжвідомча розвідка Пакистану (ISI) не просто пов’язана з афганським екстремістським угрупованням “Хаккані”, але й прямо керує ним. Нагадаємо, що саме бойовики “Хаккані” 13 вересня цього року захопили багатоповерхівку в центрі Кабула, звідкіля майже 20 годин гатили з мінометів по американському посольству та штабу військ НАТО. А ще раніше угруповання влаштувало потужний вибух на коаліційній базі в Афганістані, в результаті чого були поранені близько сотні американських вояків.

На слуханнях у конгресі Майк Маллен слів не добирав: “Угруповання “Хаккані” – пряме продовження ISI. Пакистан експортує насильство й ставить під загрозу будь-який прогрес в Афганістані. Уряд Пакистану не тільки ставить під загрозу наше стратегічне партнерство, але й виводить свою країну з числа шанованих і відповідальних!” За його словами, ситуація виглядає так: поки американці ведуть на території Афганістану нескінченну війну з терором, пакистанські союзники на американські ж гроші допомагають тим самим терористам. 

Нагадаємо, що ці звинувачення аж ніяк не пролунали як грім серед ясного неба. Схожі заяви (щоправда, в значно дипломатичніших виразах) робив влітку тодішній директор ЦРУ (нині – міністр оборони США) Леон Панетта. А загалом відносини США та Пакистану різко зіпсувалися в травні, після знищення американськими спецназівцями лідера “Аль-Каїди”. Вашингтон не міг не насторожити той факт, що найбільш розшукуваний терорист спокійно жив у величезному маєтку за кілька кроків від однієї з пакистанських військових академій в Абботобаді.  

Щоправда, постає питання: навіщо пакистанці кусають американську руку, яка їх годує, і підтримують терористів, коли в їхній власній країні щотижня вибухають смертники? 

Експерти кажуть, що відповіді на ці питання треба шукати в Кашмірі. Нагадаємо, що під час розпаду Британської імперії наприкінці 1940-х населене в основному мусульманами князівство відійшло до Індії, а не до Пакистану. Через цю спірну територію обидві країни мали вже три війни.

Водночас Вашингтон у цій суперечці беззастережно підтримує індійців. Також мало хто знає, що Індія вкладає мільярди доларів на підтримку режиму Гаміда Карзая. І вже майже нікому не цікаво, що таліби дуже часто обирають цілями для своїх атак саме індійців, яких чимало живе в Кабулі. Саме відмова Білого дому навіть обговорювати статус спірної території штовхає тисячі пакистанських пуштунів та їхніх афганських одноплемінників брати в руки зброю та записуватися в ряди “Хаккані” або “Талібану”. Офіційний Ісламабад знає, що США неофіційно, але твердо зробили ставку на Індію, як на країну-противагу Китаю. Тож Пакистан відповідає тим самим – неофіційно, але твердо підтримує ворогів Вашингтона. 

Однак після сенсаційних одкровень голови Об’єднаного комітету начальників штабів США слово “неофіційно” може зникнути. Загнаний у глухий кут Пакистан цілком здатен вигнати з країни американських військовиків та розвідників, закрити транзит вантажів і палива в Афганістан для потреб коаліційного угруповання і почати допомагати талібам з потроєною енергією. Для повноти картини ще варто нагадати, що в Пакистану є ядерна зброя власного виробництва. І власні ракети, здатні її доставити і до Індії, і до американських баз в Афганістані.

ЦИТАТИ “Пакистанській владі неодноразово говорили, що Сполучені Штати не терпітимуть вічно. Ми не можемо дозволити цим терористам спокійно переходити в Афганістан, нападати на наші війська та повертатися в Пакистан на відпочинок. Це неприпустимо!”  Леон Панетта, міністр оборони США, екс-директор ЦРУ “Сполучені Штати втратять союзника в боротьбі з ісламськими терористами, якщо обвинувачення на адресу Ісламабада не припиняться. Не змушуйте Пакистан і пакистанський народ відвернутися від вас! Якщо так дійсно станеться, це буде тільки ваша провина”. Хіна Раббані Хар, міністр закордонних справ Пакистану