Нещодавно “Львівська Пошта” опублікувала матеріал “Думки колишнього-майбутнього президента”, в якому йшлося про розлогу статтю прем’єр-міністра Росії Владіміра Путіна в часописі “Известия” під назвою “Новий інтеграційний проект для Євразії – майбутнє, що народжується сьогодні”. У ній Владімір Путін, якого, нагадаємо, висунуто від партії “Єдіная Росія” на посаду президента країни на виборах, що відбудуться навесні наступного року, розказує про новий інтеграційний проект на теренах колишнього Радянського Союзу. На думку Владіміра Путіна, Митний союз та Єдиний економічний простір у перспективі можуть стати основою Євразійського союзу. Підготовлений “Поштою” матеріал викликав значне зацікавлення читачів, тож редакція вирішила опублікувати статтю Владіміра Путіна “Новий інтеграційний проект для Євразії – майбутнє, що народжується сьогодні” повністю.

Першого січня 2012 року стартує найважливіший інтеграційний проект – Єдиний економічний простір Росії, Білорусі та Казахстану (ЄЕП). Проект, який, без перебільшення, є історичною віхою не тільки для трьох наших країн, але й для всіх держав на пострадянському просторі.

Шлях до цієї віхи був непростим й інколи звивистим. Він розпочався 20 років тому, коли після катастрофи Радянського Союзу була створена Співдружність Незалежних Держав. За великим рахунком, була знайдена та модель, що допомогла зберегти міріади цивілізаційних, духовних ланок, що поєднують наші народи. Зберегти виробничі, економічні та інші зв’язки, без яких неможливо уявити наше життя.

Можна по-різному оцінювати ефективність СНД, нескінченно міркувати про його внутрішні проблеми, про нереалізовані очікування. Але важко сперечатися з тим, що Співдружність залишається незамінним механізмом, що дозволяє зближати позиції та виробляти єдину точку зору на головні проблеми, що стоять перед нашим регіоном, і дає зриму, конкретну користь всім його учасникам.

Більше того, саме досвід СНД дозволив нам запустити багаторівневу й різношвидкісну інтеграцію на пострадянському просторі, створити такі затребувані формати, як Союзна держава Росії й Білорусі, Організація договору про колективну безпеку, Євразійське економічне співтовариство, Митний союз і нарешті – Єдиний економічний простір.

Характерно, що в період світової фінансової кризи, яка змусила держави шукати нові ресурси для економічного зростання, інтеграційні процеси дістали додатковий імпульс. Ми об’єктивно підійшли до того, щоб серйозно модернізувати принципи нашого партнерства – як у СНД, так і в інших регіональних об’єднаннях. І сконцентрували свою увагу насамперед на розвитку торговельних і виробничих зв’язків.

Насправді мова йде про перетворення інтеграції на зрозумілий, привабливий для громадян і бізнесу, стійкий і довгостроковий проект, що не залежить від перепадів поточної політичної й будь-якої іншої кон’юнктури.

Зауважу, що саме таке завдання ставилося при створенні у 2000 році 

ЄврАзЕС. І врешті, саме логіка тісного, взаємовигідного співробітництва, розуміння спільності стратегічних національних інтересів привели Росію, Білорусь та Казахстан до формування Митного союзу.

1 липня 2011 року на внутрішніх кордонах трьох наших країн був знятий контроль за переміщенням товарів, що завершило формування повноцінної єдиної митної території зі зрозумілими перспективами для реалізації найбільш амбіційних ділових ініціатив. Тепер від Митного союзу ми робимо крок до Єдиного економічного простору. Створюємо колосальний ринок з понад 165 мільйонами споживачів, з уніфікованим законодавством, вільним пересуванням капіталів, послуг і робочої сили.

Принципово важливо, що Єдиний економічний простір базуватиметься на погоджених діях у ключових інституційних галузях – у макроекономіці, у забезпеченні правил конкуренції, у сфері техрегламентів і сільськогосподарських субсидій, транспорту, тарифів природних монополій. А відтак – і на єдиній візовій і міграційній політиці, що дозволить зняти прикордонний контроль на внутрішніх кордонах. Тобто творчо застосувати досвід Шенгенських угод, що стали плюсом не тільки для самих європейців, але й для всіх, хто приїжджає працювати, вчитися або відпочивати в країни ЄС.

Додам, що тепер не потрібна й технічна облаштованість семи тисяч кілометрів російсько-казахстанського кордону. Більше того, утворюються якісно нові умови для нарощування прикордонного співробітництва.

Для громадян зняття міграційних, прикордонних та інших бар’єрів, так званих “трудових квот” означатиме можливість без усіляких обмежень вибирати, де жити, здобувати освіту, працювати. До речі, у СРСР – з його інститутом прописки – подіб­ної свободи не було.

Крім того, ми значно збільшуємо обсяг товарів для особистого споживання, які можна ввозити безмитно, тим самим рятуючи людей від принизливих перевірок на митних постах.

Широкі можливості відкриваються і для бізнесу. Маю на увазі нові динамічні ринки, де діятимуть єдині стандарти й вимоги до товарів і послуг, причому в більшості випадків – уніфіковані з європейськими. Це важливо, оскільки зараз всі ми переходимо на сучасні техрегламенти, й угоджена політика дозволить нам уникнути технологічних розривів, тривіальної несумісності продукції. Більше того, кожна з компаній наших країн у будь-якій державі-члені ЄЕП фактично користуватиметься всіма перевагами вітчизняного виробника, включаючи доступ до держзамовлень і контрактів.

Природно, щоб закріпитися на такому відкритому ринку, бізнесові треба буде працювати над своєю ефективністю, знижувати витрати, вкладати ресурси в модернізацію. Споживачі від цього тільки виграють.

Разом з тим ми можемо говорити й про початок справжньої “конкуренції юрисдикцій”, про боротьбу за підприємця. Адже кожний російський, казахстанський, білоруський бізнесмен матиме право вибирати, в якій з трьох країн йому реєструвати свою фірму, де вести справи, де займатися митним оформленням вантажів. Це серйозний стимул для національних бюрократій взятися за вдосконалення ринкових інститутів, адміністративних процедур, поліпшення ділового й інвестиційного кліматів. Словом, усувати ті “вузькі місця” і пробіли, до яких колись не доходили руки, удосконалювати законодавство відповідно до найкращої світової та європейської практики.

Свого часу європейцям знадобилося 40 років, щоб пройти шлях від Європейського об’єднання вугілля й сталі до повноцінного Євросоюзу. Становлення Митного союзу та Єдиного економічного простору йде набагато динамічніше, оскільки враховує досвід ЄС й інших регіональних об’єднань. Ми бачимо їхні й сильні, й слабкі сторони. І в цьому наша очевидна перевага, що дає можливість уникнути помилок, не допускати різноманітних бюрократичних надбудов.

Ми також перебуваємо в постійному контакті з провідними бізнесами-асоціаціями трьох країн. Обговорюємо спірні питання, зважаємо на конструктивну критику. Зокрема, дуже корисним було обговорення під час Ділового форуму Митного союзу, що відбувся у Москві в липні цього року.

Повторюся: для нас дуже важливо, щоб громадськість наших країн, підприємці сприймали інтеграційний проект не як бюрократичні ігри “у верхах”, а як абсолютно живий організм, вдалу можливість для реалізації ініціатив і досягнення успіху.

Так, в інтересах бізнесу вже ухвалено рішення розпочати кодифікацію правової бази Митного союзу та ЄЕП, щоб учасникам економічного життя не доводилося пробиратися через хащі численних абзаців, статей і різноманітних посилань. Для роботи їм буде достатньо лише двох базових документів – Митного кодексу й Кодифікованого договору з питань Митного союзу та ЄЕП.

З 1січня 2012 року в повному форматі запрацює і Суд Єв-рАзЄС. Звертатися до нього за всіма фактами, пов’язаними з дискримінацією, порушенням правил конкуренції та рівних умов ведення бізнесу, зможуть не тільки держави, але й учасники економічного життя.

Принципова особливість Митного союзу та ЄЕП – це наявність наддержавних структур. Їх також повною мірою стосується така базова вимога, як мінімізація бюрократичних процедур і націленість на реальні інте­реси громадян.

  На наш погляд, повинна підвищуватися роль комісії Митного союзу, що вже зараз має значні повноваження. Нині їх близько 40, а надалі – уже в рамках ЄЕП – буде більше ста. Йдеться і про повноваження про прийняття низки рішень щодо конкурентної політики, про техрегламенти, про субсидії. Вирішувати настільки складні завдання можна тільки шляхом створення повноцінної, постійної структури – компактної, професійної та ефективної. Тому Росія запропонувала створити Колегію КМТ за участю представників держав “трійки”, які працюватимуть уже як незалежні міжнародні чиновники.

Створення Митного союзу і Єдиного економічного простору закладає основу для формування у перспективі Євразійського економічного союзу. Одночасно відбуватиметься й поступове розширення кола учасників Митного союзу та ЄЕП за рахунок повноцінного підключення до роботи Киргизстану й Таджикистану.

Ми не зупиняємося на цьому й ставимо перед собою амбіційне завдання: вийти на наступний, вищий рівень інтеграції – до Євразійського союзу.

Якими ми бачимо перспективи й контури цього проекту? По-перше, мова не йде про те, щоб у тому чи іншому вигляді відтворити СРСР. Наївно намагатися реставрувати або копіювати те, що вже залишилося у минулому, але тісна інтеграція на новій ціннісній, політичній, економічній основі – це вимога часу.

Ми пропонуємо модель потужного наднаціонального об’єднання, здатного стати одним з полюсів сучасного світу і при цьому відігравати роль ефективної зв’язки між Європою та динамічним Азіайсько-Тихоокеанським регіоном. Зокрема, це означає, що на базі Митного союзу та ЄЕП необхідно перейти до тіснішої координації економічної та валютної політики, створити повноцінний економічний союз.

Додавання природних ресурсів, капіталів, сильного людського потенціалу дозволить Євразійському союзу бути конкурентоспроможним в індустріальній і технологічній гонці, у змаганні за інвесторів, за створення нових робочих місць і передових виробництв. І поряд з іншими ключовими гравцями й регіональними структурами – такими як ЄС, США, Китай, АТЕС – забезпечувати стійкість глобального розвитку.

По-друге, Євразійський союз стане таким собі центром подальших інтеграційних процесів. Тобто формуватиметься шляхом поступового злиття вже існуючих структур – Митного союзу та  Єдиного економічного простору.

По-третє, було б помилкою протиставляти Євразійський союз і Співдружність Незалежних Держав. У кожної з цих структур є своє місце та своя роль на пострадянському просторі. Росія разом з партнерами має намір активно працювати над удосконаленням інститутів Співдружності, насиченням його практичної значимості.

Зокрема, мова йде про запуск у СНД конкретних, зрозумілих, привабливих ініціатив і спільних програм. Наприклад, у галузях енергетики, транспорту, високих технологій, соціального розвитку. Значні перспективи також щодо гуманітарного співробітництва в науці, культурі, освіті, у взаємодії в галузі регулювання ринків праці, створенні цивілізованого середовища для трудової міграції. Нам дісталася велика спадщина від Радянського Союзу – це й інфраструктура, і сформована виробнича спеціалізація, і загальний мовний та науково-культурний простір. Спільно використовувати цей ресурс для розвитку – в наших інтересах.

Окрім того, переконаний, що економічною основою Співдружності повинен стати максимально лібералізований торговельний режим. З ініціативи Росії – у рамках її головування в СНД у 2010 році – був підготовлений проект нового Договору про зону вільної торгівлі, що базується, до речі, на принципах Всесвітньої торговельної організації й націлений на повномасштабне зняття різного роду бар’єрів. Розраховуємо на серйозний прогрес в узгодженні позицій за договором під час чергового засідання Ради глав урядів СНД, що відбудеться вже у жовтні 2011 року.

По-четверте, Євразійський союз – це відкритий проект. 

Ми вітаємо приєднання до нього інших партнерів і насамперед країн Співдружності. При цьому не хочемо кого-небудь квапити або підштовхувати. Це повинно бути суверенне рішення держави, продиктоване власними довгостроковими національними інтересами.

Тут хотів би зачепити одну, на мій погляд, досить важливу тему. Деякі наші сусіди пояснюють небажання брати участь у просунутих інтеграційних проектах на пострадянському просторі тим, що це нібито суперечить їхньому європейському вибору.

Вважаю, що це помилкова розвилка. Ми не збираємося ні від кого відгороджуватися чи комусь протистояти. Євразійський союз ґрунтуватиметься на універсальних інтеграційних принципах як невід’ємна частина Великої Європи, об’єднаної єдиними цінностями свободи, демократії та ринкових законів.

Ще в 2003 році Росія та ЄС домовилися про формування загального економічного простору, координацію правил економічної діяльності без створення наднаціональних структур. У розвиток цієї ідеї ми запропонували європейцям разом подумати про створення гармонічного співтовариства економік від Лісабона до Владивостока, про зону вільної торгівлі й навіть інших – сучасніших – форм інтеграції. Про формування погодженої політики в галузях промисловості, технологій, енергетики, освіти та науки. І, врешті, про зняття візових бар’єрів. Ці пропозиції не зависли в повітрі – їх детально обговорюють європейські колеги.

Тепер учасником діалогу з ЄС стане Митний, а надалі і Євразійський союз. Таким чином, входження у Євразійський союз, крім прямих економічних вигод, дозволить кожному з його учасників швидше й на сильніших позиціях інтегруватися у Європу.

Крім того, економічно логічна та збалансована система партнерства Євразійського союзу та ЄС здатна створити реальні умови для зміни геополітичної та геоекономічної конфігурації усього континенту й мала б, без сумніву, позитивний глобальний ефект.

Нині очевидно, що світова криза, що вибухнула в 2008 році, мала структурний характер. Ми й зараз бачимо її гострі рецидиви. Причина проблем у нагромаджених глобальних дисбалансах. При цьому дуже складно йде процес вироблення посткризових моделей глобального розвитку. Наприклад, фактично загальмував Дохійський раунд, є об’єктивні труднощі всередині ВТО, серйозна криза охопила сам принцип свободи торгівлі та відкритості ринків.

На наш погляд, виходом може стати вироблення загальних підходів, що називається, знизу. Спершу всередині сформованих регіональних структур – ЄС, НАФТА, АТЕС, АСЕАН та інших, а згодом шляхом діалогу між ними. Саме з таких інтеграційних “цеглинок” може вимуруватися стійкіший характер світової економіки.

Наприклад, два найбільші об’єднання нашого континенту – Євросоюз та Євразійський союз, який щойно формується – базуючи свою взаємодію на правилах вільної торгівлі та сумісності систем регулювання, об’єктивно, зокрема й через відносини з третіми країнами й регіональними структурами, здатні поширити ці принципи на весь простір – від Атлантики до Тихого океану. На простір, що буде гармонічний за своєю економічною природою, але поліцентричний з огляду на конкретні механізми та управлінські рішення. Потім виглядатиме логічним розпочати конструктивний діалог про принципи взаємодії з державами АТР, Північної Америки, інших регіонів.

У зв’язку з цим зауважу, що Митний союз Росії, Білорусі та Казахстану вже розпочав переговори про створення зони вільної торгівлі з Європейською асоціацією вільної торгівлі. У повістці форуму АТЕС, що відбудеться через рік у Владивостоку, важливе місце посідатимуть теми лібералізації торгівлі, зняття бар’єрів на шляху економічного співробітництва. Причому Росія просуватиме загальну, погоджену позицію всіх учасників Митного союзу та ЄЕП.

Отже, наш інтеграційний проект виходить на якісно новий рівень, відкриває широкі перспективи для економічного розвитку, створює додаткові конкурентні переваги. Таке об’єднання зусиль дозволить нам не просто вписатися у глобальну економіку та систему торгівлі, але й реально долучитися до процесу формування рішень, які визначають правила гри та контури майбутнього.

Переконаний, створення Євразійського союзу, ефективна інтеграція – це той шлях, який допоможе його учасникам посісти гідне місце у складному світі ХХІ століття. Тільки разом наші країни здатні увійти до числа лідерів глобального зростання і цивілізаційного прогресу, досягти успіху та процвітання.

Владімір Путін, прем’єр-міністр 

Російської Федерації

Передрук з газети “Известия в Украине” (http://izvestia.com.ua/ru/article/14377)

Переклад “Пошти”