Іванна Горбачук, президент Християнської асоціації молодих людей - YMCA України, про можливості діалогу і порозуміння 

Екуменічну організацію YMCA засновано 1844 року в Англії. Під час Першої світової війни в Україні перша така організація з'явилася в Одесі, відтак у столиці. Представники YMCA допомагали військовополоненим, проте більшовики припинили їхню діяльність. І лише в 1992 році завдяки допомозі представників американської та чеської YMCA цю організацію почали відроджувати на території України. Обов'язковий принцип участі - лідери і волонтери мусять бути практикуючими християнами, представниками традиційних Церков. YMCA співпрацює з дер­жавними структурами, центрами здоров'я, громадськими організаціями. Зокрема, її представники входять до складу державних Координаційних рад з питань профілактики ВІЛ-СНІДу та наркоманії, гендерних питань.

- Особисто Ви як потрапили до YMCA?

- Я родом з міста Радехова. З побожної родини. Багато поїздила світом, як хореограф, з групами артистів. У 1966 році закінчила Львівський культосвітній технікум, вчилася на історичному факультеті Львів­сь­кого університету імені Івана Франка. З історією швидко покінчила, бо не могла сприймати комуністичних догм. Натомість постійно працюю у сфері культури, з дітьми. Довелось попрацювати в Росії: у Палаці культури в Тольятті, в оперному театрі в Новосибірську. А в 1980 році приїхала до Луцька. Тут створено центр дитячої молодіжної творчості "Диво", де працюю директором. Створила Волинську організацію YMCA, є її президентом. Мене обрали членом правління християнської асоціації молоді та сім'ї, пізніше віце-президентом і президентом YMCA України.

- Яким чином Вам вдається взаємодіяти з різними Церквами в Україні?

- Передусім, завдяки таким конкретним справам на місцях, які об'єднують дітей і молодь з християнських родин. Налагоджуємо безпосередні контакти з духовенством - від парохіяльних священиків до єпископів. На Сході України відчутною стала духовна підтримка проектів YMCA з боку керівництва Української Православної Церкви. На Волині, зокрема в Луцьку, тісно співпрацюємо з УМХ УГКЦ, отцями Василіянами. Наприклад, недавно ми проводили у Луцьку дуже цікавий захід - Свічкову ходу з нагоди Дня пам'яті померлих від СНІДу. Вже чотири роки пос­піль наша YMCA організовує Панахиду, на яку ми запрошуємо священиків усіх конфесій. Три роки поспіль відгукувалися православні Київського патріархату, греко-католики, римо-католики і протестанти, які брали участь у цій Панахиді. Зверталися ми також і до митрополита Луцького і Волинського Нифонта з Української Православної Церкви Московського патріархату. І тільки цього року від цієї Церкви теж прийшов священик - отець Олександр, що дуже нас втішило. Ця екуменічна акція мала відбутися на Театральному майдані, але Господь розпорядився по-своєму: в той час, як від римо-католицького собору повинна була розпочатися Свічкова хода, пішов сильний дощ, і тому всі були змушені зайти до костелу, де й відбулася екуменічна акція. "Боже Провидіння все-таки показує нам, що ми повинні бути разом", - зазначив у своєму слові до присутніх отець Олександр. І це дуже приємно було усім почути.

Вартий запозичення досвід, який набули наші активісти у Львові. Під керівництвом Лесі Соропуд, яку обрали членом Національного Комітету YMCA України, тут працюють дуже гарні й перспективні молоді люди, котрі багато уваги приділяють духовності своїх ровесників. Наприклад, координатор проектів Львівської міської організації YMCA Софія Буртак є автором методичного посібника "Етика діалогу або християнська співпраця в соціальному контексті". У сво­єму місті їй вдалося налагодити співпрацю з духовними семінаріями, духовенством і чер­нецтвом різних Церков. Почергово в різних релігійних спільнотах відбуваються тренінги з профілактики ВІЛ-СНІДу, інші цікаві зустрічі й заходи.

Завдяки співпраці наших організацій у Луцьку та Львові разом із УМХ Волинської області цього літа на озері Світязь відбувся черговий екуменічний табір для дітей і молоді. Були там школярі з католицьких родин двох обрядів і православні. Виховники теж належать до різних Церков. Тетяна Сосновська - педагог і катехит. Закінчила факультет психології Волинського університету і УКУ. Аня Іщенко - сту­дент­ка ІІІ курсу університету "Львівська політехніка", належить до СКУМу (Студентського капеланства університетської молоді). Родом вона із Полонного Хмельницької області, римо-католичка. Християнські табори на Шацьких озерах відрізняються тим, що діти багато дізнаються про Бога, Святе Письмо, багато спілкуються.

- Чи виходите за рамки ре­гіо­нального спілкування?

- У нашій Християнській асоціації молодих людей дуже розвинуті різноманітні форми спілкування як всередині країни, так і з зарубіжними ровесниками. Є така оригінальна форма художніх виступів як Тен Сінг. В таких групах беруть участь лідери наших локальних організацій з різних областей України. Спочатку їздили до різних регіонів України, потім виступали в Чехії, Данії. Дуже цікава історія відбулася під час зустрічі з колегами у Швеції. Шведи тільки недавно стали нашими партнерами. Вони вважають, що в нас глибша духовність і тому попросили по­ділитися досвідом. Ми запропонували сценарій, який написали на основі Святого Письма. Він їм дуже сподобався. Мене ж дуже вразило, що у Швеції майже нема злочинності. Держава віддала будинки для праці YMCA, наполовину їх утримує, оплачує комунальні послуги. Тисячі дітей беруть участь у програмах спортивного виховання. Також держава оплачує працю осіб, які займаються з дітьми. Ми в Україні це робимо безкоштовно. Шведи дуже задоволені, спокійні. Побували ми також в будинках, де виховують молодь, схильну до порушень громадського порядку. Не порівняти з нашими виправними закладами. Поліція відбирає "крутих", яким допомагають бути лідерами. Після відповідних тренін­гів такі хлопці чергують на дискотеках, де  позитивно впливають на підлітків, адже самі вийшли з цього середовища. Суспільство приймає тих, хто прагне виправитися. Зокрема крутих хлопців беруть на роботу в структури YMCA, де вони займаються з неблагополучними підлітками і молоддю. Ми ознайомилися з цими програмами і хочемо втілювати їх в Україні. Зокрема, в Луцьку я запропонувала ці проекти в міській раді, де позитивно сприйняли це.

- Яку нішу бачите  для себе в Україні?

- Програми маємо різні - спортивні, скаутинг, соціальну, табори... Ми стараємося запозичувати такий позитивний дос­від з Європи, який підходить для України, для нашої ментальності. Таким чином піднімаємось на щабель вище. Ми можемо запропонувати нові форми роботи з молоддю і дітьми. Так, у Верховині на Івано-Франківщині провели ІІ Всеукраїнський фестиваль YMCA, на якому були присутні також гості з Канади, Швеції, США, Великобританії. Нас було до триста осіб. Відбувалися творчі майстерні, презентації, знайомилися з життям гуцулів. Цей фестиваль з'єднав Схід і Захід України, адже всюди є наші відділення. Їхні лідери збираються на спільні тренінги. Пригадую, як одного разу приїхали на Шацькі озера колеги зі східних областей. Здивувалися: "Ви такі всі класні тут, а нас попереджали, що у вас стріляють, ходять бандерівці з обрізами" (я передаю точно слова молодих людей з Луганської області). Ми багато їздимо  Україною, де відбуваються виступи тенсін-групи. Були в Донбасі. Колеги зі східних областей ви­ступають разом з нами. Нема мовних проблем. Коли приїздять до нас, то розмовляють українською мовою.

Важливою подією минулого літа стала стала участь української делагації у Європейському фестивалі YMCA "Реальне життя", який у серпні відбувся у чеській столиці - Празі. Протягом тижня молодь у різ­ний спосіб демонструвала, що немає кордонів для того, щоби жити і працювати всім разом. Кожен міг знайти цікавий захід для себе. Відбувалися спортивні змагання, виступи творчих колективів, діяли майстерні. Один із заходів мав назву: "Ніч служіння всіх напрямів Християнства".

- Які завдання ставите перед собою найближчим часом?

- Для злагодженішої роботи і кращого розуміння молоді різних конфесій потрібно налагодити тісну співпрацю з Всеукраїнською Радою Церков і релігійних організацій.