На одній відомій у Львові фірмі, де на п’ять осіб припадає один робочий комп’ютер, працівники вигадали собі розвагу: змінювати статуси одне одному в соціальних мережах. В усіх, хто забував вийти із власної сторінки, впродовж півроку регулярно з’являвся напис: “Я люблю Іванка”.

Саме працівника Івана вирішили зробити “жертвою” жарту. Такі статуси з’явилися чи не у всіх працівників, незалежно від статі. Однак серед друзів користувачів є різні люди, різного статусу та рівня гумору… Сьогодні “Пошта” розповість про те, чого не варто робити в соціальних мережах та як публічні дописи можуть впливати на наше життя.

Я не люблю Іванка!

Уявіть, що під час великого свята ви вилізли на сцену в центрі міста і в мікрофон прокричали те, що щойно розмістили на своїй сторінці. Це аналогічний ефект – у мережі все, як у житті, саме так можна сприймати наші записи. На кожний вислів, фото, відео реакція різних людей буде різною. Так, на жартівливий, вже загаданий, статус “Я люблю Іванка” доведеться відписувати виправдовування, і тим дратувати інших користувачів. 

Статус у соцмережі – висловлювання власної публічної позиції з певного приводу. Мабуть, у кожного в друзях є особи, які масово “плодять” примітивні повідомлення у вигляді всіляких цитат ні про що. З точки зору е-коректності це неповага до користувачів, змушуючи інших читати всілякі дурниці. Зрештою, новини такого користувача, швидше за все, просто відімкнуть. 

Усі фахівці е-галузі радять не писати про політику чи релігію: надто кожен індивідуально сприймає такі речі.

Стеження он-лайн

Не варто писати про місце свого перебування. Скажімо, якщо за вами стежать квартирні злодюжки, пишучи про те, де ви є, можете їм допомогти у злих намірах. Особливо, коли усі будуть знати, що ви на морі, а в помешканні нікого немає.

Також не розкривайте приватну інформацію – місце проживання, телефони, банківські рахунки та свої особисті таємниці. Що вже говорити про інтимну переписку. Сьогодні людина, з якою переписуєшся, друг, а завтра – ворог, а всі деталі сексуального життя згодом є шанси знайти на якихось форумах.

Робота – табу

Є тепер розумні люди, які на початках появи соціальних сервісів “попалилися”, пишучи про свою роботу. Її можна ненавидіти, але про це не всі повинні знати. У багатьох фірмах менеджмент цікавиться активністю своїх працівників в інтернеті, або ж потенційних працівників.

Записи про дурня керівника, затримку зарплати чи жахливі умови праці – інформація через яку можна взагалі втратити роботу і що ускладнить пошуки нової. Не подобається – не працюй. Натомість кожному керівникові приємно буде бачити у профілях своїх працівників позитивні фото з роботи чи корпоративів. Не критикуйте в інтернеті своє керівництво: не поважаєте свою фірму – не поважаєте себе, – вважатимуть читачі ваших статусів.

Зрештою, варто уникати випадкових словесних дискусій. Написану вами фразу інші користувачі можуть по-різному зрозуміти. Тоді починаються онлайн-дискусії, в результаті яких залишається чимало ображених. Найкращі статуси про те, що вже відбулося чи відбудеться, доконані нейтральні факти або інформація, яка стосується багатьох людей у повсякденному житті. Через статуси добре розміщувати якісь оголошення, наприклад, пошук квартири, – всі знатимуть і зможуть допомогти. А ще через статуси соціальних мереж можна ділитися покликами на інші сайти. Скажімо, якщо є неоднозначна подія, про яку хочете повідомити інших, але не хочете, щоб у вас на сторінці через це почалася дискусія, залишіть лінк: друзі дискутуватимуть в коментаріях цього сайта.