Після затяжного і кривавого протистояння в суботу, 20 серпня, лівійські повстанці за підтримки авіації НАТО пішли приступом на столицю Тріполі. Оточене з усіх боків (навіть пустельний тушканчик не проскочить) місто пручалося недовго – на вчорашній ранок повстанці захопили майже всі квартали Тріполі. За даними агентства Reuters, на понеділковий ранок вірні Каддафі війська контролювали хіба п’яту частину Тріполі.

Надавши допомогу пораненим та здійснивши ранковий намаз, повстанці посунули на лігвище свого головного ворога. За даними Agence France-Presse, стрілянину в першій половині дня понеділка було чутно вже в кварталі Баб аль-Азізія, де розташований палац Каддафі. На момент підготовки цього матеріалу до друку було відомо, що повстанські загони зайняли позиції просто навпроти резиденції полковника, а НАТО пообіцяло впродовж найближчих годин точковими авіаударами розтрощити огорожу навколо президентського комплексу.

Де на той момент перебував сам Каддафі – залишалося таємницею. За даними дипломатичного джерела Agence France-Presse, лівійський лідер знаходився всередині свого комплексу. Натомість британський часопис “The Guardian”, посилаючись на представників лівійських повстанців у Лондоні, повідомляв, що Каддафі міг чкурнути з батьківщини та накивати п’ятами до сусіднього Алжиру. Щоправда, станом на вечір понеділка жодна із цих заяв не мала підтвердження.

Зате точно було відомо, що повстанцям вдалося схопити двох синів лівійського лідера – Могаммада та Сейф аль-Іслама. За даними Аль-Джазіри, вже днями Міжнародний кримінальний суд у Гаазі розпочне переговори про екстрадицію Сейф аль-Іслама, на якого видано міжнародний ордер на арешт.

Тим часом влада Британії заявила, що планує розморозити арештовані активи Муаммара Каддафі та “віддати їх народу Лівії”, повідомило Associated Press. За даними BBC News, мова йде про мільярд фунтів стерлінгів. Крім Британії, активи режиму Каддафі блокували й інші країни. Йдеться загалом про 90 мільярдів доларів (!).

Р. S. Ситуація в Тріполі вчора змінювалася буквально щогодини. Тож не виключено, що коли ви читатимеме цей матеріал, вже буде точно відомо, чи вчора відгримів останній бій полковника Каддафі.

ЦИТАТИ:

“Муаммар Каддафі повинен визнати поразку та оголосити про свою відставку, щоб запобігти подальшому кровопролиттю. Водночас хочу нагадати лівійським повстанцям про необхідність уникати людських жертв і забезпечити дотримання принципів демократії та громадянських свобод усіх жителів країни”.

Барак Обама, президент США

“Муаммар Каддафі мусить якнайшвидше залишити свою посаду, щоб уникнути непотрібних людських жертв. Крім того, хочу наголосити, що лівійські повстанці завжди можуть розраховувати на підтримку з боку Німеччини”.

Ангела Меркель, канцлер Німеччини 

“Інформація про те, що що лідер лівійської джамахірії планує утікати на територію Південноафриканської держави, – це повна нісенітниця. Водночас хочу відзначити, що ПАР не збирається визнавати владу повстанців у випадку падіння режиму Каддафі”.

Маїте Нкоана-Машабане, міністр закордонних справ Південноафриканської республіки

“У тирана і тих, хто його підтримує, немає жодних шансів урятуватися від гніву народу. Диктатора і його наближених також переслідує міжнародне правосуддя. Вони знають, що їм нікуди тікати й доведеться відповідати за свої дії. Тож вони мають намір опиратися до кінця. За це лівійці можуть заплатити надто дорогу ціну”.

“Le Figaro”

“Один дипломат, який працює в Бенгазі й побажав залишитися неназваним, заявив нашому кореспондентові: “Тепер у НАТО всі вживають словосполучення “катастрофічний успіх”. Якщо навіть перемога повстанців не обернеться на катастрофу, вона спричинить хаос, оскільки опозиція не готова керувати країною, і з відходом Каддафі у Лівії виникне повний вакуум”.

“The Times”

“Проект Національної перехідної ради в Бенгазі демонструє, що їй вдалося негласно завербувати близько 800 співробітників правоохоронних органів режиму, які після падіння Каддафі готові створити кістяк нового апарату держбезпеки. Також рада планує залучити п’ять тисяч колишніх поліцейських”.

“The Wall Street Journal”

“Остання з арабських революцій – лівійська – має особливі риси. Почавшись як хвиля протесту на погано контрольованому режимом сході країни, вона – за активної допомоги НАТО – перекинулася на західні території. При цьому протягом півроку світову громадськість не полишало відчуття, що далеко не всі лівійці хотіли цієї революції. Причому режим Каддафі протримався напрочуд довго, незважаючи на бомбардування НАТО й присутність на території Лівії західних коммандос”.

“Der Standard”