У Брюховичах 16 років не можуть добудувати освітній заклад. Обіцяють завершити... ще через надцять літ

Олег Огородник

Через неповороткість бюрократів брюховицькі школяри досі ризикують життям, долаючи колію

У загальновідому народну приказку  "знання  - це світло" учні Брюховицької школи № 41 не вірять. Учити фізику і літературу їм доводиться у тьмяних, погано пристосованих приміщеннях, під вікнами яких проходить залізнична колія. 

29 серпня головний державний санітарний лікар Шевченківського району Володимир Єрмолаєв виніс постанову про закриття навчального корпусу, розташованого біля залізниці. Проте навчання у "забороненому" корпусі досі  триває. Директор школи Володимир Божейко у коментарі "Пошті" зазначив, що частина класів уже переведена до інших корпусів. Решта буде розподілена до кінця навчального семестру. Водночас відповідні інженерні служби визнали нову школу, яка будувалася з 1992 року,  аварійною.

Стара брюховицька школа збудована ще за польського уряду. У 1956 році біля неї була прокладена залізнична колія. Після проголошення незалежності у Брюховичах вирішили спорудити нову світлу велику школу, до якої, за задумом, мали б перейти і початкові, і старші класи.  Будівництво розпочалося 1992-го і тривало рівно шість років. У 1998-му все зупинилося.

За словами, Галини Вержиковської, завідувача відділу гігієни дітей та підлітків міської санепідемстанції, 2000 року до служби  надійшла перша скарга від  батьківського колективу про те, що діти старої школи навчаються у невідповідних умовах, а нову школу вже ніхто не будує.

"Дослідивши ситуацію, ми змушені були винести постанову про закриття школи. Адже корпус, де навчаються початкові класи, розташований за  кілометр від основного. Школа не під'єднана до системи водопостачання, а  замість туалету - вигрібна яма.  Корпус, де навчалися початкові класи, був відновлений після пожежі. Буфет розташований за кілометр від навчальних корпусів. Але найголовніше - біля школи  пролягала  залізнична колія, якою кожні 30-40 хвилин їздили товарні  потяги. Ця колія є тут досі",  - розповідає пані Галина.

Зрозуміло, що врятувати  ситуацію могла добудова нової школи. Для прискорення будівництва у вересні 2000 року міська санепідемстанція  виносить постанову про закриття школи, яка, щоправда, набуває чинності лише з 25 травня 2002 року. Але у травні Шевченків­ський відділ освіти м. Львова надсилає до санепідемстанції гарантійний лист, в якому просить про відтермінування дії постанови, керуючись тим, що протягом літа 2002 року у школі було проведено відповідні роботи, полагоджено систему водопостачання.

Освітянські чиновники також обіцяють, що  будівництво школи завершать у серпні 2004 року. Санстанція на це погоджується. "Згодом знову пишемо до районного відділу освіти і райадміністрації, проте питання жодним чином не вирішується. Всі ремонтні роботи, профінансував районний відділ освіти,  зводяться до фарбування стін і  підлоги. Через два роки, у 2004-му, ми знову вимагаємо закрити школу.  Тепер додатково інформуємо міську прокуратуру для того, аби вона посприяла прискоренню будівництва. Але наші звернення завершуються... винесеною директорові школи доганою. Цікаво, що він міг зробити за 1000 грн, які виділяють щороку на фарбу і лак? За такі гроші школу не побудуєш", - розповідає Галина Вержиковська 

У 2005 році, після відновлення постанови санстанції, Шевченківський райвідділ розподіляє учнів по школах Львова, але проти  цього категорично виступають батьки. 

З 2004 року функції замовника передають Брюховицький селищній раді, саме тоді недобудовану школу  інженерні служби починають наділяти статусом аварійності. Відтоді йдеться не про будівництво, а лише про консервацію будівлі. Проте і для цього потрібні гроші.

Крім недобудованої школи,  на вул. Буковій, 2, є  ще одна школа - для початкових класів. Свого часу її звела Греко-Католицька Церква. Ця школа потребує мінімальних ремонтних зовнішніх робіт. Проте  в експлуатацію її чомусь ніхто так і не має наміру вводити.

Як вийти з цього заплутаного кола? Звичайно, побудувати... ще одну нову школу! За словами   Людмили Ястремської, секретаря селищної ради Брюховичів, колишньої вчительки  школи, селищна рада не має можливості добудувати школу. Але зараз створено спеціальну робочу групу, яка розробляє проект... нової школи.

"Міська влада каже, що ми повинні продати шматок землі  і за ці гроші збудувати школу. Але покажіть мені хоч одну школу у Львові, яку збудовали саме за гроші від проданої землі?" - емоційно запитує Людмила Ястремська.

А втім, недобудована школа "у жахливому стані", її вигляд шокує. Тут немає вікон, внутрішні приміщення пошкоджені часом. Але якщо фахівці визнають її аварійною, то що ж казати про міські  кам'я­ниці у самісінькому центрі Львова? Сумнівно, що ця незавершена новобудова справді не піддається відновленню. Водночас, що заважає міській та селищній радам спільними зусиллями доремонтувати і  ввести в експлуатацію початкову школу, яку збудувала Церква? Навіть якщо до неї далеко йти, все одно це кращий варіант, ніж польська двоповерхівка поряд з активною залізничною колією.

Цього року стару школу в Брюховичах ФК "Карпати" відключив від опалення. До всіх клопотів додасться ще й холод. Цікаво, скільки ще років потрібно нашій владі, щоб узятися до роботи? І скільки років вісімсот дітей будуть обережно оглядатися на рух товарних  потягів? А якщо не оглянуться?