Ще на початках його створення в ООН вважали, що останнє засідання трибуналу відбудеться максимум у 2003 році. Потім заговорили про 2010-й. Обидва граничні терміни вже минули, але про припинення роботи в Гаазі ніхто навіть не думає.
Адже апеляційний процес у справі колишнього президента Республіки Сербської в Боснії Радована Караджіча планують завершити аж у 2018 році. А тепер називається ще пізніша дата – 2021 рік. А це, наголосимо, рівно через 28 років після створення МТКЮ. “Такі ігри з датами можуть тільки нашкодити суду і, що значно гірше, авторитету його вердиктів”, – відзначає хорватський часопис “Vjesnik”.
Причина подовження повноважень трибуналу – нещодавні арешти Ратко Младіча, екс-начальника штабу війська Республіки Сербської (1992 – 1995), і Ґорана Хаджіча, другого президента Республіки Сербська Країна (1992 – 1994). Обидва арештанти разом із затриманим трохи раніше Караджічем вважаються одними з “важковаговиків”, для покарання яких у 1993 році власне і був створений Трибунал з колишньої Югославії. “Малоймовірно, що суд над ними перенесуть у Бєлград, Загреб або Сараєво. Тепер, коли вони нарешті у Гаазі, немає жодного сенсу переносити суд в інше місце”, – пише “Vjesnik”.
Він також нагадує, що перша так звана стратегія виходу Трибуналу була прийнята ще в 2003 році. Той документ передбачав закінчення видачі всіх обвинувальних висновків до 31 грудня 2004 року. Після цього учасники прокурорської групи займалися б тільки вже розпочатими на той момент процесами, які планували закінчити до 2010 року. Але спритність низки воєнних злочинців, яким вдавалося десятиліттями уникати арешту, внесла свої корективи.
Водночас справедливість – справедливістю, а гроші – грішми. У перші роки свого існування Трибунал з колишньої Югославії обходився міжнародному співтовариству в кілька десятків мільйонів доларів на рік. У
2003 році у штаб-квартирі ООН виникає думка скоротити бюджет – із суду звільняють експертів і частину адміністрації. Адвокати, задіяні у процесах трибуналу, більше не можуть розраховувати на колишні високі гонорари.
Тож наміри продовжити повноваження Трибуналу з колишньої Югославії аж до 2021 року викликають усе більше нарікань. Водночас багато експертів усе активніше висловлюють аргументи щодо неефективності системи міжнародного правосуддя (а в Гаазі, нагадаємо, є ще й Міжнародний суд ООН, Міжнародний кримінальний суд та Міжнародний трибунал з Руанди). Крім того, критику спричиняє ще й та обставина, що конкретно Міжнародний трибунал з колишньої Югославії заснований не міжнародним договором, а резолюцією Ради Безпеки Організації Об’єднаних Націй. З огляду на це, багато юристів наголошують, що Рада Безпеки де-юре не має повноважень переслідувати приватних осіб і, відповідно, створювати для цього судові органи.
Однак у Гаазі, судячи з усього, мало звертають увагу на критику і мають намір повністю дотриматися всіх необхідних юридичних процедур.