За 40 кілометрів від Вінниці (щойно проїдеш Вороновицю, де Олександр Можайський ночами нидів над кресленнями одного з перших у світі літаків) розташоване місто Немирів. Нині – невеличкий райцентр, колись – столиця України.
Немирів з усіх боків оточений водою – тут повно джерел, які утворюють широкі і повноводні стави. При в’їзді з боку Вінниці зліва кидається в очі півострів, що далеко врізається в тутешній став. Місцеві досі називають його Виспа (з польської – острів). Саме тут колись стояв дерев’яний замок гетьмана України Юрка Хмельницького (Богданового сина), який правив під протекторатом Оттоманської імперії. Про ті славні часи в Немирові, на жаль, нічого не нагадує. Від дерев’яного гетьманського замку не залишилося ні друзки – усе поглинув безжалісний час.
Зате неподалік міста розташована велична пам’ятка, непідвладна століттям – Великі вали: одне з найбільших в Україні скіфських городищ площею 150 гектарів (!).

Воно датується VII – VI ст. до н. е. і справляє неймовірне враження своїми могутніми валами:
32 метри завширшки, дев’ять – заввишки та довжиною 5,5 кілометра. Скажу по собі: коли побачив – аж подих перехопило.
А в самому Немирові передусім ваблять око палац князів Щербатових (та унікальний парк навколо нього) і колишня Немирівська гімназія. Перелік викладачів останньої, яким присвячено меморіальні таблиці на будівлі тепер уже середньої школи, не може не вражати: Іван Сошенко, Микола Чалий, Афанасій Маркович (чоловік Марко Вовчок, яка мешкала разом з ним). У Немирівській гімназії навчались російський письменник А. Новодворський (А. Осіповіч), актор Нєдєлін (Є. Нєдзєльський), поет Г. Мачтет, польські письменники Т. Єж, І. Антоні (Роллє), зрештою, Микола Трублаїні. До гімназії часто приїздив великий хірург і педагог Ніколай Пірогов, який тривалий час був її попечителем. А ще в місті зберігся будинок, де колись містилася кавалерійська частина, в якій служив поручик Алєксєй Нєкрасов – саме тут побачив світ великий російський поет Ніколай Нєкрасов – наполовину поляк, бо його мамою була місцева красуня Гелена Закревська, за якою упадав бравий драгун Алєксєй Нєкрасов. Бачив Немирів й інших видатних постатей: у 1791 – 1792 рр. тут квартирував з військом польський герой, піонер Америки, генерал Тадеуш Костюшко.

Не можна оминути увагою і палац Щербатових та парк, закладений у XIX ст. (архітектор Іржі Стібрал). Нині тут – санаторій “Авангард”. Можна і просто відпочити, і цілющої радонової водички попити. А ще – прогулятися тінистою алеєю, де колись любив гуляти Оноре де Бальзак, який, закохавшись в Евеліну Ганську, багато часу проводив на українському Поділлі.
До речі, немирівчани досі переповідають моторошну легенду. Нібито останній власниці палацу княгині Марії Щербатовій (з роду графів Строганових), яка вирішила зруйнувати старий палац і на його місці спорудити новий, наворожили, що вона піде з життя, щойно будівництво закінчиться. Останній муляр пішов з палацу на початку січня 1918 року. Наступного дня червоні витягли з нарешті добудованого палацу княгиню Щербатову та трьох дочок покійного прем’єра Російської імперії Столипіна, які були ріднею княгині, і розстріляли їх у парку. Минуло майже століття, але немирівчани досі можуть показати рів, де 17-річний “комісар” замордував ні в чому не винних жінок.
Але це – так, сумне минуле. Нині Немирів – спокійне містечко, яких багато в Україні. Немирівчани живуть, працюють, народжують дітей і мріють, що в них життя буде кращим.
І наостанок: як би не хотілося, але оминути горілчаної теми, певно, не вдасться. Саме в Немирові (Вінницької області, не плутати з Немировом на Львівщині) розташоване знамените горілчане виробництво. Але на цьому – край. По-перше, нічого рекламувати спиртне, по-друге, до Немирова треба їхати не горілку пити, а відпочивати.