Сьогодні виповнилося 20 років від початку кривавих балканських воєн

25 червня 1991 року Словенія та Хорватія оголосили про вихід зі складу Соціалістичної Федеративної Республіки Югославії (СФРЮ), проголосивши незалежність. Саме з цього дня прийнято вести відлік кривавої балканської міжусобиці, в результаті якої на карті Європи з’явилося аж сім нових – дрібних, зате незалежних – держав.

Причинами розпаду Югославської федерації стали смерть у 1980-му маршала Йосипа Тіто і фіаско національної політики його наступників, розпад світової соціалістичної системи, сплеск націоналізму в Європі (причому не тільки в країнах Центрально-Східного регіону). В 1990 році у всіх шести республіках СФРЮ були проведені місцеві вибори. Перемогу на них усюди здобули націоналістичні сили. Через рік Балкани заюшило кров’ю…

Десятиденна війна (25 червня – 4 липня 1991 року) – збройний конфлікт між Югославією та Словенією, яка проголосила незалежність. Під час 72 бойових контактів втрати Югославської народної армії становили: 45 убитих, 146 поранених, 4693 військовослужбовці і 252 співробітники федеральних служб були полонені. Втрати словенських сил самооборони: 19 убитих і 182 поранених. Також загинули 12 іноземців, в основному водії міжнародних транспортних компаній.

Війна в Хорватії (1991 – 1995) супроводжувалася взаємними етнічними чистками сербського й хорватського населення. Втрати з обох боків – понад 26 тисяч. Величезна кількість біженців: з території Республіки Сербська Країна було вигнано майже все хорватське населення – близько 160 тисяч осіб, кількість сербів, які були змушені залишити власні домівки становила близько 300 тисяч осіб.

Боснійська війна (6 квітня 1992 – 14 вересня 1995) – гострий міжетнічний конфлікт на території Республіки Боснія й Герцеговина між збройними формуваннями сербів (Військо Республіки Сербської), мусульман-автономістів (Народна оборона Західної Боснії), боснійців (Армія Республіки Боснія й Герцеговина) і хорватів (Хорватська рада оборони). На початковому етапі війни також брала участь Югославська народна армія. Надалі в конфлікт були залучені армія незалежної Хорватії, добровольці й найманці з усіх боків, і збройні сили НАТО. Загальна кіькість убитих – майже 100 тисяч осіб.

Косовська війна (28 лютого 1998 – 24 березня 1999) – збройний конфлікт, що спалахнув через скасування автономії Косового і Метохії. Албанські сепаратисти виступили проти Союзної Республіки Югославії (яка на той час складася лише із Сербії, Чорногорії та автономного краю Косово) з вимогою проголошення незалежності. Напередодні у сусідній Албанії розпочалися масові заворушення, в результаті яких було розграбовано армійські склади й викрадено до 610 тисяч одиниць вогнепальної зброї, більша частина якої опинилася в руках албанських сепаратистів у Косовому. За деякими даними, до організації цих безладів причетний Джордж Тенет, тодішній директор ЦРУ албанського походження. Точна кількість загиблих у війні не відома. Більша частина сербів, циганів, адигейців, які проживали в Косовому, стали біженцями.

Війна НАТО проти Югославії (24 березня – 10 червня 1999) – другий етап Косовської війни. Загинуло: 462 югославські військовослужбовці і 114 поліцейських (оцінки Бєлграда), або понад 5000 югославських солдатів (оцінки НАТО). За офіційним даними НАТО, Альянс втратив лише двох пілотів (екіпаж американського гелікоптера AH-64). Відповідно до інформації Югославії, було збито 61 літак і сім гелікоптерів НАТО.

Правозахисна організація “Human Rights Watch” нарахувала 90 інцидентів, у яких загинуло понад 500 мирних жителів. Підтверджено, що НАТО застосовувало боєприпаси зі збідненим ураном, у результаті чого сталося радіоактивне зараження місцевості, що спричинило спалах онкологічних та інших захворювань.
Конфлікт у Македонії (січень – листопад 200) – міжетнічні зіткнення між македонцями та албанськими сепаратистами. Загинуло: 63 македонські вояки, 64 албанські ополченці; 70 цивільних людей (60 албанців, 10 македонців), два спостерігачі ЄС та один британський солдат.