125 років тому таємниче загинув король Баварії Людвіґ II

13 червня 1886 року, близько 18.00, 40-річний Людвіґ і психіатр Бернард фон Гудден вийшли на прогулянку берегом озера Штарнберг, на південь від Мюнхена. Це було востаннє, коли чоловіків бачили живими. Їхні тіла, що плавали долілиць на мілководді, знайшли тієї ж ночі. Офіційною причиною смерті оголосили самогубство, однак у це мало хто повірив. Цього тижня баварці вшанували 125-ту річницю загадкової смерті “чарівного” або “божевільного” короля (за життя він заслужив обидва ці прізвиська).

З раннього дитинства баварський принц існував у якихось паралельних світах, створених його власною фантазією. Цілком можливо, що це стало наслідком важкого захворювання (у ранньому дитинстві хлопець переніс важку форму менінгіту).

Повноправним монархом Людвіг став у 18 років. Придворні дами наввипередки зізнавалися в коханні молодому королю із зовнішністю й фігурою Аполлона. Однак Людвіґ уперто ігнорував жіноцтво, зате вимагав, щоб у його прислугу набирали гарних юнаків. Підозри сучасників підтвердив знайдений згодом королівський щоденник – баварський монарх, будучи ревним католиком, таки сповідував нетрадиційну сексуальну орієнтацію.

Замордований цим скандальним для XIX століття роздвоєнням, а також поточними політичними й побутовими проблемами, король незабаром повністю занедбав свої державні обов’язки, втікаючи від буденної реальності в романтичний світ Середньовіччя та античності.

Мало не всі бюджетні доходи він скеровував на будівництво в Баварських Альпах чудернацьких замків, для будівництва яких запрошував не професійних архітекторів, а… акторів, які грали в п’єсах середньовічних та античних драматургів. Міністрам доводилося тижнями гасати Альпами, щоб розшукати короля і підписати важливі укази. До того ж, Людвіґ багато пив, полюбляючи запивати коньяк шампанським.

Зрозуміло, що Баварське королівство швидко зійшло на пси, втративши суверенітет і увійшовши на правах автономії до створеної Бісмарком Німецької імперії. Потенційні спадкоємці захвилювалися і 8 червня 1886 року консиліум лікарів визнав Людвіґа II недієздатним. А лише через п’ять днів у озері Штарнберг плавали два трупи.

Офіційна версія стверджувала: схильний до депресій король не міг пережити ганьби й вирішив звести порахунки з життям (до того ж, ще й добряче хильнувши перед тим). Його супутник лікар фон Гудден нібито намагався врятувати монарха, але в результаті також захлинувся.

Однак у цю версію мало хто вірив із самого початку. Баварці досі впевнені, що їхнього улюбленого короля “прибрали”. Інга Ваннер з “Deutsche Welle” наводить низку запитань, що дотепер залишилися без відповіді:

– Чому одяг короля (нібито з дірками від куль) відразу спалили?
– Чому годинник короля зупинився на 11 годин раніше, ніж годинник професора фон Гуддена?
– Чому тіло короля спочатку сховали в будинку човняра, а потім цей будинок відразу ж зруйнували?
– Чому рибалка, який діставав тіла з води, нізашо не хотів розголошувати подробиць тієї фатальної ночі, посилаючись на якусь страшну клятву?
– Чому один із жандармів, які охороняли замковий парк, незабаром помер за нез’ясованих обставин, а інший емігрував до Америки?
– Чому “зовсім випадково” того дня в замку на березі озера Штарнберг перебував службовець таємної канцелярії канцлера Німецької імперії фон Бісмарка?

Частково на ці питання спробували відповісти автори безлічі книг – документальних і художніх, криміналісти-аматори, професійні історики і навіть знаменитий італійський режисер Лукіно Вісконті, який в 1972 році зняв відомий фільм “Людвіг”.

Але що саме трапилося на березі озера Штарнберг 13 червня 1886 року, невідомо й досі. Людвіґ II Баварський залишив по собі таємницю, гідну його улюбленого Середньовіччя…

Людвіг II.(25 серпня 1845 р., Мюнхен – 13 червня 1886 р.) – король Баварії (10 березня 1864 р. – 13 червня 1886 р.), син Максиміліана II. Під час його правління Баварія стала частиною Німецької імперії (1871), зберігаючи, як і решта німецьких монархій, значну автономію та власну правлячу династію. Увійшов до історії як меценат великого композитора Ріхарда Ваґнера та ініціатор різноманітних архітектурних проектів, яким була притаманна гігантоманія, за що отримав прізвисько Божевільний Людвіґ. Зокрема, намагався створити в баварських горах точну копію Версалю – палац Херренкімзеє. Сучасники короля засуджували його за невиправдану розтрату грошей, проте замок Нойшванштайн, який створив Людвіґ, є нині одним із найбільших туристичних центрів Баварії та важливим джерелом її доходу.

Джерело: wikipedia.org