Генсек ООН Пан Гі Мун, чиї повноваження минають 31 грудня цього року, оголосив, що кандидуватиме ще на один п'ятирічний строк

Уже зараз експерти практично не сумніваються, що Пан Гі Муна успішно оберуть знову. В нагоді йому стане насамперед п’ятірка постійних членів Ради Безпеки – Британія, Китай, Росія, США та Франція, які його підтримують. Водночас ефективність роботи чинного генсека вже віддавна викликає багато запитань.

Коли у 2007 році південнокорейського дипломата обрали главою ООН, Сполучені Штати – головний спонсор організації – відразу дали зрозуміти, що хотіли б антикорупційних реформ. Потреба в них була очевидною: попередник корейця Кофі Аннан виявився причетним до дуже негарної історії. Його сина Коджо підозрювали у причетності до махінацій у рамках ООНівської програми “Нафта в обмін на продовольство”.

Навчений гіркий досвідом попередника Пан Гі Мун відразу оголосив про реформи, однак вони так і залишилися на папері. Ба більше, вже наприкінці 2007 року деякі співробітники апарату ООН поскаржилися пресі на те, що, підбираючи кадри, новий генсек віддає перевагу своїм співвітчизникам. Незабаром Пан Гі Мун знову опинився в центрі уваги. У серпні 2008-го до рук журналістів потрапив лист, який відправив заступник постійного представника Норвегії при ООН Мона Йуул у МЗС своєї країни. У посланні досить різкими висловами критикують генсека і методи його роботи. Зокрема, норвезький представник назвала Пан Гі Муна “безхребетним” і нерішучим керівником, котрий всіма способами намагається самоусунутися від вирішення проблемних питань.

До речі, щодо того, як норвезький лист став надбанням громадськості, Пан Гі Мун за свою непомітність на світовій арені встиг одержати прізвисько “людина-невидимка”. Намагаючись змінити настільки невтішний імідж, у 2008 році генсек вирушив на Шрі-Ланку та в М’янму – країни, відомі порушеннями прав людини. Очікувалося, що це поверне генсека в інформаційне поле й підвищить його статус. Однак не так сталося, як гадалося: обидві поїздки виявилися абсолютно безглуздими. Через рік, у липні 2009-го, Пан Гі Мун знову став жертвою скандалу. Цього разу преса опублікувала послання самому генсеку від керівника відділу внутрішніх розслідувань ООН (U.N.’s Office of Internal Oversight Services) Інги-Брітт Аленіус. У доповідній записці головний слідчий організації звинуватила свого начальника в протидії боротьбі з корупцією, а також спробі створити в ООН альтернативний, підконтрольний лише йому відділ внутрішніх розслідувань. Інга-Брітт Аленіус також прямо висловила думку про втрату ООН своєї впливовості та перетворення її на нікому не потрібну бюрократичну структуру.

Однак експерти солідарні: “людина-невидимка” має всі шанси бути обраною удруге. Свою підтримку главі організації висловили всі п’ятеро постійних членів Ради Безпеки. У випадку, якщо за Пан Гі Муна проголосують делегати не менше ніж дев’яти членів Радбезу (загалом їх 15: п’ять постійних і 10 змінних), питання передадуть до Генасамблеї ООН, де голосування найчастіше перетворюється на звичайну формальність.

Коментуючи готовність США підтримати чинного генсека, аналітики зазначають, що фігура “людини-невидимки”, яка уникає конфліктів, влаштовує Вашингтон значно більше, ніж її харизматичний попередник Кофі Аннан. Китайцям сподобалася бездіяльність Пан Гі Муна після відмови звільнити з-під варти лауреата Нобелівської премії миру Лю Сяобо. На переобрання корейця, схоже, згідні й Росія, Британія та Франція. Коротше кажучи, головних світових гравців цілком влаштовує маловпливова і нерішуча ООН, котра не пхається в конфлікти і мало що вирішує.