У президентській адміністрації вирішили, якими будуть відносини між Україною та НАТО впродовж цього року. В середу Президент підписав Указ “Про затвердження Річної національної програми співробітництва Україна – НАТО на 2011 рік”.

Нова програма, як мовиться в тексті указу, враховує положення Закону “Про засади внутрішньої та зовнішньої політики”, зокрема – “в частині продовження конструктивного партнерства” із взаємовигідних питань. Відповідно до президентського указу, Кабмін протягом місяця має розробити план заходів із виконання цієї програми, а зовнішньополітичне відомство зобов’язане щоквартально звітуватись про виконання цього документа. Окрім того, Державний комітет телебачення і радіомовлення України спільно із МЗС мають інформувати українців про реалізацію положень програми.

У самому ж документі повторено добре засвоєну мантру про реформи: виконання програми, переконані її розробники, сприятиме проведенню реформ, які визначив Президент. Цікаво, що у програмі перераховано цілі, які безпосередньо із НАТО не пов’язані, проте важливі для українських вух: маємо низку обіцянок: від подальшого удосконалення вітчизняної демократії до захисту прав національних меншин.

Щодо останнього, то нагадаємо, що попередня спроба вирівняти у правах нацменшини, прийнявши законопроект “Про мови в Україні”, спричинила хвилю протестів в Україні та критику за її межами. Тепер же у цьому напрямі планують втілити інші наміри: цьогоріч мають розробити проект концепції державної етнонаціональної політики України; завершити розробку змін до Закону “Про свободу совісті та релігійні організації” (між іншим, щодо попередніх спроб теж були зауваження, однак тепер удосконалення закону відбувається без помітних ексцесів), а також передбачено видання постанови Кабміну про продовження до 2015 року чинності Програми розселення та облаштування депортованих кримських татар і осіб інших національностей. Та це лише частина із 80 сторінок намірів.

У сфері ж питань, які є ближчими до меж компетенції Організації північноатлантичного договору, однією із ключових є обіцянка розробити нову редакцію Стратегії національної безпеки України. Однак виконання більшості цих ініціатив може наштовхнутись на несподівані перепони: важливо, аби влада, декларуючи десятки різноманітних реформ, не провалилась під їхньою “вагою”, адже наслідки цього відчують не лише кабінетні “писарі змін життя уже сьогодні”. Тому кількість задекларованих реформ (і документів, які їх описують) може свідчити не лише про відважність, наміри та потуги влади. Є й інші відповіді – як-от популізм чи безрозсудність.

Про нову редакцію Воєнної доктрини, яка частково стосується співпраці з міжнародними структурами, читайте на сторінці 7 цього номера “Пошти”.