Справжні кримські вина та коньяки – розкіш та дефіцит

Нині на вітчизняному ринку щороку продають утричі більше кримського вина , аніж виробляють виноматеріалів. Це свідчить про те, що реально справжні кримські вина та коньяки продають рідко. “Люди давно п’ють не кримський коньяк , адже він залишився лише у дорогому сегменті – понад 100 грн за пляшку. Таких на ринку не більше ніж 5%”, – зауважує один із директорів кримського винно-коньячного заводу Валерій Єрмаков.

Справжнього кримського вина на прилавках магазинів дещо більше, але і його щодня у відсотковому співвідношенні стає все менше.

Дешева закордонна сировина

В умовах українських реалій порятунком для вітчизняних виробників стала дешева закордонна сировина на противагу якісній дорогій місцевій продукції. Так, літр спирту трирічної витримки з Іспанії коштує майже два  долари. Щоб виготовити літр місцевого спирту в Криму, потрібно витратити 12 л виноматеріалу. Кожен із яких коштує 2,5 грн.

Відтак собівартість літра спирту становить майже 30 грн. До того ж той спирт потрібно закласти в бочку на три роки і чекати.

Звісно, за таких обставин виробники обирають значно дешевший готовий іспанський спирт. Відтак наші кримські коньяки виготовляють із іспанського, грузинського та азербайджанського спирту. Про якість останнього серйозні виробники воліють мовчати, адже найчастіше його виготовляють із дешевого іранського сусла, яке пройшло термічну обробку, знову заставляють бродити і ще раз переганяють. Саме на такий спирт тримісячної витримки можна отримати документи про те, що виготовлений він і три, і навіть п’ять років тому.

Оскільки всіх решту ланок виробничого ланцюга на заводах частіше за все вважають за потрібне дотримуватися, то коньяк, який виготовили у такий спосіб не підпадає під визначення “фальсифікат”, але говорити про те, що він справжній, кримський, теж язик не повертається. З дешевих закордонних порошків виготовляють також чимало вин. Вони теж не фальсифікат, але вже і не кримське вино .

Акциз фальсифікату не завада

І винороби, і дегустатори  стверджують: нині лише досвідчений гурман іноді може відрізнити хороший фальсифікат від справжнього кримського вина та коньяку. Народні умільці вміють готувати не лише відверту бодягу, а й цілком пристойний на смак продукт. Нині фальсифікат а-ля кримські вина-коньяки виготовляють і в місцевих сарайчиках на півострові, не відмовляють собі у можливості заробити на іміджі кримських вин і сусіди. Відтак на український ринок під маркою відомих брендів потрапляє фальсифікат, виготовлений у сусідніх країнах.

Захистити ж вітчизняного споживача і виробника мали б акцизні марки. Але і на них роблять бізнес. Підроблені акцизні марки у Крим потрапляють із Туреччини. Їх виробники мають свої канали отримання інформації, відтак дізнаються серії і номери марок, виданих підприємству, і дублюють їх. Отож,  лише торік у Криму вилучили 20 млн штук таких акцизних марок. Однак фальсифікату від цього не поменшало. Дорогі голограми теж підробляють вміло і справно. Тому і вони не допомагають боротися з фальсифікатом.

Та винороби в один голос стверджують: запровадження чи скасування голограм ніяк не відіб’ється на фальсифікаторах продукції, а лише нещадно вдарить по справжніх виробниках вин та коньяків .

Вони вже навчені гірким досвідом: у нашій державі двічі змінювали зовнішній вигляд акцизних марок – і двічі держава “забувала” забрати у виробників марки старого взірця. Після останнього такого обміну на складах кримських виноробів залишилося майже 33 мільйони акцизних марок. Їх вартість – майже 100 млн грн. Відтак Мінфін не виділив коштів на закупівлю марок старого взірця, ці кошти не передбачили у держбюджеті, і підприємства-виробники, які виготовляють продукцію легально, зазнали збитків.

Євроінтеграція – страшний сон кримських виноробів

Заборони на використання закордонних географічних назв у виробництві власної продукції кримські виробники вин та коньяку бояться значно більше, ніж змін вигляду акцизних марок та всіх фальсифікатів разом взятих. Найстрашніше, кажуть вони, коли ці назви заборонять використовувати не лише в назві продукції на експорт, а й на внутрішньому ринку. Адже доведеться придумувати нові назви для звичних віт­чизняному споживачеві портвейну, хересу, шардоне, каберне, мерло, мадери та інших. А це не просто придумати нову назву, її потрібно рекламувати та привчити до неї споживача. А це – величезні затрати.

У високих кабінетах кримським виробникам пояснюють, що їм доведеться поступитися звичними назвами продукції заради членства України в ЄС та кредитів міжнародних фінансових структур. Кримські винороби готові, але просять відтермінувати той час “Х” хоча би на десять років. Їм же кажуть, що ринок потрібно переорієнтувати на нові назви продукції максимум за півтора року. Однак ще страшнішим для них може стати договір про наміри  ЄС про те, що в Україні заборонять не лише використання географічних назв, а також і технологій виробництва вин.

Відтак справжні кримські вина та коньяки , які вже нині є і розкішшю, і дефіцитом, можуть зникнути зовсім. А між тим, лише за два перші місяці нинішнього року кримські виробники зібрали 86 млн грн акцизу.