Мирослав Сорока, заступник начальника Головного управління освіти та науки Львівщини

За роки незалежності України заробітчанство тотально обезкровило трудовий потенціал – десятки тисяч жителів Львівщини, маючи робітничий фах, подалися у пошуках кращої долі в Італію, Іспанію, Грецію, Польщу та Росію. Експерти певні: якщо працездатне населення буде й надалі виїздити за кордон, то держава залишиться без робітників! І це правда, бо нині  катастрофічно бракує робітників. Тим часом молодь, здобувши вищу освіту, масово йде у центри зайнятості. Батьки, здається, нарешті починають розуміти: головне, аби дитина здобула фах, у якому є потреба на ринку. Як наслідок – повертається популярність професійно-технічної освіти. До слова: область на третьому місці в Україні за кількістю закладів профтехосвіти – йдеться про 61 навчальний заклад, де нині здобувають фах 30 тис. учнів. Вони опановують 197 професій.

“У той час, як потужна промисловість зупинилася, нині швидкими темпами розвивається сфера послуг. Є попит на кухарів, кондитерів, барменів, офіціантів. Також є потреба у фахових робітниках у будівельній галузі. На вагу золота в області й професійні швеї та штукатури, – каже у розмові з “Поштою” Мирослав Сорока, заступник начальника Головного управління освіти та науки Львівської області. – Поза тим, роботодавці не вкладають кошти у навчання персоналу – хочуть лише швидких прибутків. Хибна думка. Без високопрофесійного персоналу нічого не буде. Не дарма ж є крилата фраза, що кадри вирішують усе. Особливо актуальна вона нині щодо робітничих професій”.

Нинішня профтехосвіта в області кардинально інша, ніж і ще кілька років тому. Йдеться про зміну технології навчання, придбання нового обладнання, підвищення кваліфікації персоналу (майстрів, викладачів), комп’ютеризацію ПТУ, низку цікавих міжнародних проектів, зокрема з німецькими партнерами. Зрештою, профтехосвіту області уже четвертий рік поспіль фінансують із обласного бюджету. “Оптимістично дивлюся на те, що галузь розвивається й розвиватиметься надалі. Мова лише про темпи цього розвитку та адаптації до економічних умов і кадрової потреби”, – акцентує Мирослав Сорока.

За словами співрозмовника, держава нині повернулася обличчям до проф­техосвіти – уряд та Міносвіти розробили концепцію створення навчально-практичних центрів за бюджетні кошти. “Наприкінці 2010 р. ми  зробили калькуляцію і подали інформацію у Міносвіти щодо десяти таких центрів різних напрямів –  сільськогосподарської, деревообробної, машинообробної галузей, сфери обслуговування, поліграфії. Подали перелік училищ та склали список необхідного обладнання. Уряд має затвердити програму (вона розрахована до 2015 р.). Щоб система стала привабливою, потрібні кілька компонентів: на чому навчаємо, хто навчає, де і за яких умов випускник працюватиме”, – резюмує кандидат педагогічних наук. 

Тримати руку на пульсі

– Скажіть, будь ласка, чому маємо таку катастрофічну ситуацію з браком   робітничих професій?

– У свідомості батьків лишилося, що потужна колись промисловість у області, де на заводах працювали десятки тисяч робітників, зупинилася. Справді, великі підприємства, де працювали випускники ПТУ, нині або вже не діють, або ледь “жевріють”. Тоді випускники ПТУ знали, що їм гарантовано робоче місце на заводі, гуртожиток і що в майбутньому  отримають квартиру. Все це  – вже історія. Нині ж в області не маємо жодного великого підприємства, де би трудилися 5-10 тисяч і більше працівників. Зрештою, змінилася структура промисловості Львівщини. Але є багато малих приватних підприємств. Галузь профтехосвіти є найбільш інтегрована в економіку. Так, в межах підготовки до Євро-2012 постало питання про робітничі кадри для ЛАЗу, щоб випускати автобуси до єврочемпіонату. Управління освіти області, кілька ПТУ підписали рамкову угоду з ЛАЗом щодо проходження учнями ПТУ виробничої практики з подальшим працевлаштуванням. Мова про ПТУ №1, ВПУ №20 та Львівський професійний політехнічний ліцей, себто ті заклади, які готують фахівців для машинобудування та металообробки.

Державних підприємств практично не залишилося, відповідно, не потрібне держзамовлення, натомість усі структури приватні. Скажімо, готелям, ресторанам, барам потрібні кваліфіковані кадри. Це має бути фахівець зі знанням іноземної мови, сучасного технологічного обладнання, він має бути обізнаний із новими стравами різних кухонь.

Певен: розвиток економіки без кадрів не можливий! На жаль, сучасні підприємці ще не мислять тими категоріями, що без кадрів вони нічого не зроблять, а щоб мати ці професійні кадри, потрібно вкладати ресурс у їх підготовку, підвищення кваліфікації персоналу. Тим часом окремі фірми з іноземним капіталом це добре розуміють.

– Але ж скупість рано чи пізно дається взнаки!

– Так. Вони цього не розуміють. Мовляв, сплачую податки державі й досить.  Водночас пишуть листи на ім’я губернатора, що гостро бракує кадрів. Керівники фірм мають усвідомлювати, що без кадрів вони лише втратять. 

– Нині всі хочуть керувати, тоді як тотально бракує професійних працівників…

– І це правда. Світовий досвід підтверджує: щоб функціонувало виробництво, має бути один інженер, три техніки й сім робітників. Нині в Україні все навпаки –  семеро з вищою освітою та один робітник. Це нонсенс! Так бути не може. Справді, всі хочуть керувати, а якісно працювати немає кому. Ці перекоси зрозуміли в Міносвіти, відповідно, є меншим держзамовлення на вищу освіту з низки професій. Багато молоді, здобувши вищу освіту, реєструється в центрах зайнятості в пошуках роботи.

– Львівщина у сфері профтехосвіти з 2007 р. експериментально працює щодо зміни системи реформування її управління та фінансування. Розкажіть детальніше про це.

– Згідно з рішенням уряду, система професійно-технічної освіти Львівської й Харківської областей, а також Києва перейшла на фінансування з обласного бюджету. Як наслідок – щороку є кошти на модернізацію системи профтехосвіти. Передусім на 90% ліквідували аварійні дахи та  котельні. По-друге, почали закуповувати нове обладнання для якісної підготовки учнів. Так, у кількох ПТУ обладнання є значно сучасніше, ніж на підприємствах. Скажімо, на Львівщині бурхливо розвивається сфера послуг, відповідно, готуємо професійні кадри для цієї сфери. І це наша гордість! Йдеться про кухарів, кондитерів, офіціантів, барменів. Також на високому рівні навчаємо працівників для сфери торгівлі.

– Останнім часом все активніше говорять, що Львів має стати містом IT-технологій. Чи робите акцент у навчанні на IT-технологіях?

– Справді, нині IT-технології є майже у кожній професії. IT-технології наявні у супермаркеті, ресторані, барі, на СТО… Завдяки фінансуванню з обласного бюджету, вдалося комп’ютеризувати навчальні заклади. Так, торік 18 училищ обладнали комп’ютерними комплексами, які підключили до інтернету. Отож, вирішили питання комп’ютеризації всіх училищ. 

Популярні професії

– Ви 11 років поспіль були директором Вищого професійного училища ресторанного сервісу і туризму. Учнів цього ВПУ не одна львівська родина запрошувала на урочисті події, зокрема весілля. Передусім хвалять смачні страви, які готують учні закладу, та вишкіл, який там здобувають.

– Це приємно чути. Цей навчальний заклад є гордістю профтехосвіти Львівщини. Тішуся, що у закладі європейський рівень підготовки кадрів, учні постійно практикують – вміють готувати страви з найрізноманітніших продуктів. Ще ВПУ співпрацює з Австрією та Польщею щодо підготовки фахівців для готельно-ресторанної сфери. Учні та майстри їздять на стажування за кордон. У цій сфері також добрий вишкіл отримують у професійному ліцеї торгівлі та сфери послуг.

– Окрім сфери послуг, на які ще професії нині попит? Що є затребуваним на ринку?

– Ремісничі професії – столяр, різьб’яр, паркетник, електрик, плиточник. Усі вони на часі, і юні львів’яни здобувають ці спеціальності. Також є чимало охочих вчитися на перукаря.

– Нині у Львові швейні підприємства мають колосальний дефіцит працівників? Мало навчаєте чи проблема у низьких зарплатах, які пропонують роботодавці?

– Колись у місті було чотири потужних училища, які готували фахівців для швейної галузі. Вони залишилися, але зменшилася кількість вступників, які бажають здобувати професію кравця. Річ не в тім, що не хочемо готувати, – просто молодь не хоче здобувати цей фах. Причини – важка праця, низька зарплата та відсутність соціального пакету. Колись пропонували гуртожиток, тепер цього немає. Нове покоління зовсім не готове до конвеєрної роботи. Аби учень здобував ту чи іншу професію, йому потрібно гарантувати робоче місце. Тому центр зайнятості та управління економіки мають визначати потребу в кадрах: скільки і яких потрібно для економіки Львівщини.

Співпраця з німецькими партнерами

– Знаю, що  львівська профтехосвіта успішно співпрацює з німецькими партнерами. Розкажіть, будь ласка, про ці проекти.

– У Львові започатковано створення навчально-практичних центрів за німецькими технологіями та з використанням їхніх матеріалів. Мова про фірми Хенкель та Кнауф. Так, Львівське вище професійне училище будівництва і дизайну, яке співпрацює з фірмою Кнауф, запровадило підготовку робітників нових професій, які працюватимуть із гіпсокартонними конструкціями –  це підвісні стелі, перегородки. Мета фірми – навчити учнів якісно працювати з їхніми матеріали. Також співпрацюємо з німецьким фондом Ебергарда Шьока. У Львові фонд співпрацює з Вищим професійним художнім училищем, яке навчає малярів-реставраторів за їхніми технологіями. Цьогоріч буде їх перший випуск. Ми змінили зміст та технологію навчання, учні працюють у спеціалізованих костюмах, із дорогим матеріалом та інструментом. Власне фонд забезпечив учнів матеріалами та інструментами, виділили кошти на реконструкцію майстерень, комп’ютери та програмне забезпечення. До речі, спільно з німецькими партнерами плануємо у 2011 р. за участі випускників малярів-реставраторів здійснити реконструкцію одного з фасадів будинків у центрі Львова. Це ж буде передусім промоція випускникам!

Окрім цього, днями підписали другу угоду на п’ять років із німецьким Товариством  міжнародного співробітництва GTC, яке у Львові реконструює фасади  і брами будинків. У цьому ж навчальному закладі здобувають фах столяри-реставратори. У 2011 р. німецькі партнери профінансують цей проект на 25 тис. євро, а у 2012 р. в училищі встановлять нове столярне обладнання. Важливо у цьому проекті те, що діти, їхні батьки та наші майстри виробничого навчання змінюють свідомість учасників  до навчального процесу.

Пропагувати фах

– Нині популярними є ярмарки вакансій. Прошу сказати, які плануєте цьогоріч?

– Такі ярмарки є дуже корисними. Їх потрібно проводити спільно з роботодавцями. Для прикладу: в Італії такий захід проводять 10 днів поспіль  у великому павільйоні. За цей період батьки мають змогу разом із дітьми детально ознайомитися з професіями. Аналогічне потрібно проводити і нам. Залучити також районні відділи освіти щодо підвезення дітей “Школяриком” до Львова. У травні (вже втретє) у Шевченківському гаю проведемо свято “Великодні дзвони”, де училища проводять майстер-класи з  живопису, різьби,  вишивки, ковальства, приготування національних став. Запрошуємо усіх охочих!