За рік українські учні вибиратимуть, як працювати на уроці: з книжкою чи нетбуком

З наступного року школярі будуть змушені переписати улюблену пісню “Учать в школі”, оскільки тепер вони будуть не “букви в зошиті писати”, а “писати у ворді й малювати в пеінті”. В Україні мають намір перевести всі навчальні матеріали в програму на базі 4G-мережі, а діти навчатимуться не за звичними підручниками, а за нетбуками. Нагадаємо, що торік у серпні Президент Віктор Янукович вніс програму “Відкритий світ”, яка передбачає тотальний перехід школярів на комп’ютери, в перелік 10 національних проектів, які підлягають першочерговій реалізації.

Від ручки до мишки

Згідно з проектом “Відкритий світ”, українських школярів максимально відлучать від пошарпаних шкільних підручників. Діти дізнаватимуться про фізичні закони, читатимуть класиків і писатимуть контрольні роботи на моніторі нетбука. За підрахунками фахівців, школяр, який має повний комплект підручників, щодня несе в ранці вісім кілограмів. Якщо діти навчатимуться за нетбуком, його вага не перевищуватиме двох кілограмів. Тож, запровадивши нову систему навчання, у міністерстві планують одним пострілом вбити відразу двох зайців – зекономити на друці підручників та подбати про спини школярів.

– Зараз розробляємо перелік вимог до шкіл, які підключатимуть до 4G-мережі. Це і зауваги від оператора, який обслуговуватиме територію. Наші вимоги: наявність інтерактивних дошок та вчителів, які вміють працювати з такими комп’ютерами. Зараз проводимо інвентаризацію шкіл і їх наповнення. Не всі класи навчатимуться за цією системою, зараз говоримо про 5 – 9 класи. Досі триває суперечка, з якою технікою працювати: з рідерами (електронна читалка, яку використовують для читання низки книг, які завантажені у пристрої – “Пошта”) чи нетбуками (ноутбук із маленьким екраном, призначений для виходу в інтернет та роботи з офісними додатками– “Пошта ), – розповідає “Пошті” Ігор Курус, керівник Національного проекту “Відкритий світ”. – За чотири роки мережа має охопити всю Україну.

Кількість учителів у школах не скорочуватимуть. Навіть навпаки – за словами Ігоря Куруса, найімовірніше, доведеться залучати нових фахівців, які зможуть допомогти вчителям розібратися у системі викладання. Коштуватиме оснащення усіх українських шкіл новацією кілька сотень мільйонів доларів. Вартості будівництва мережі керівництво національного проекту не називає. Наразі відома лише приблизна вартість комп’ютерів. Однак, хто саме їх купуватиме – невідомо. Слід зауважити, що в Україні нині 20 тисяч шкіл, 600 тисяч вчителів і близько 2 мільйонів школярів. Якщо в середньому нетбук коштуватиме 300 доларів, то всього знадобиться 780 мільйонів доларів для того, аби обладнати ними школи…

Наразі спонсорів, які б погодилися оплатити новинку, не знайшли. Міносвіти не зможе це зробити самотужки, тож основний фінансовий тягар освітяни країни планують перекласти на плечі батьків. Водночас, те, що далеко не всі зможуть собі дозволити купити нетбук для дитини, чиновники не враховують.

Керівники проекту посилаються на досвід Грузії, Азербайджану та Португалії, які вже запровадили у школах навчання за нетбуками. У нас наразі запустили лише пілотний проект – перші такі класи облаштували торік  – загалом нині в Україні укомплектували нетбуками близько 5 тисяч шкільних приміщень. Ключовим плюсом проекту вважають те, що 400 млн грн вдасться зекономити на друці підручників. Щоправда, цей аргумент виглядає щонайменше дивно, адже усі школи, які нині практикують таке навчання, книгу зовсім не усувають, її лише комбінують із нетбуком…

Процес пішов

Нова система виявилася для України не такою вже й новою. Два роки шкільну парту доповнює нетбук у київській школі №194. Діти тут переконані, що клавіатура куди зручніша за олівці та ручки.

– Із грудня 2009 р. діти навчаються за новою технологією. Повністю у нас укомплектований один клас, це приблизно 25 таких комп’ютерів. Для дітей це подвійна мотивація, вони можуть  навчатися в оригінальний спосіб і одночасно отримувати задоволення від процесу, – каже “Пошті” Віталій Косакевич, директор Київської спеціалізованої школи №194 “Перспектива” з поглибленим вивченням природничих дисциплін. – Батьки вважають, що для навчання їхніх дітей створено оптимальні умови, а вчителі у цей час кар’єрно зростають.

Нетбуки школі подарувала американська компанія, що створює широкий спектр електронних приладів спільно з Міністерством освіти й науки України. Діти працюють за ними лише в школі. За словами директора, успішність у класі, де користуються комп’ютерами, вища (!), аніж у класі без новації.

Не відстають від сучасних технологій і у Львові. Загальноосвітня школа №77 останні півтора року навчає дітей поєднувати урок із вправами за нетбуком у межах програми “Один учень – один комп’ютер”. Нині у школі 28 нетбуків, які щодня учні використовують на заняттях. Комп’ютери вдалося виграти за проектом “Intel: навчання для майбутнього”. Щопівроку школа звітує компанії про те, чому вдалося навчити дітей завдяки техніці. Wi – Fi встигли облаштувати за кошти спонсорів під час передвиборчих перегонів на посаду мера.

– За нетбуком діти проводять не більше ніж півгодини на день, – розповіла “Пошті” Тетяна Орлова, вчителька, яка виграла нетбуки для школи у програмі “Intel”. – Книжка не усувається зовсім із навчального процесу. Нетбук – інструмент навчання, як, наприклад, ручка, зошит чи лінійка. Математика, образотворче мистецтво, рідна мова, “Я та Україна” – на уроках з усіх предметів ми можемо використовувати нетбук. Із технікою працюють діти першого, другого, п’ятого та шостого класів. Усі комп’ютери розроблено зі спеціальним рівнем захисту для молодшого шкільного віку, вони відрізняються від тих, які можна придбати у магазині.

Втішила новація і дітей. Як каже другокласниця Оленка, завдяки нетбукові їй цікавіше навчатися, навіть розв’язання прикладів стає захопливим заняттям, а її улюблений предмет – “Сходинки до інформатики”. У школі не було жодного випадку, коли б батьки відмовилися від технічного супроводу. Секрет відкритості тат і мам у тому, що перед упровадженням нового об’єкта їх кілька разів запрошували до обговорення і  проводили роз’яснювальну роботу.

Недитячий контроль

Усі комп’ютери у львівській школі підключено до спеціальної мережі, яку розробили під шкільні нетбуки. Програма дозволяє вчителю побачити усіх дітей у мережі. Відповідно, вони можуть давати дітям окремі завдання. Кожен комп’ютер має у собі бібліотеку та програми, які затвердило Міносвіти.

– Звичайно, це добре. Але робити це масово і примусово, мені здається, буде неправильно, – розповідає Тетяна Орлова. – Наша школа спеціалізована. У нас діти довго навчалися у комп’ютерному класі. Тому нетбуки – логічне продовження того, що робила школа.

Підтримує думку і психолог Марія Люсак. Комп’ютери – це одне, а книжки – зовсім інше, – пояснює вона. Відтак висувати нетбук на перший план не варто. Психолог вважає, контроль над дитиною, який забезпечує 4G-мережа, не є доречним і для батьків, і для вчителів.

– У дитини має формуватися власна відповідальність, а не робота “з-під палиці”. Вона повинна сама нести частину відповідальності, – каже Марія Люсак, завідувач стаціонарного відділення Львівського обласного психоневрологічного диспансеру.

За словами керівників проекту “Відкритий світ”, 2016 року в єдиній мережі працюватиме уся Україна. Але на ключове питання “Бути чи не бути?” найперше мають відповісти самі батьки, адже, згідно з умовами програми, саме батьки вирішуватимуть, у якому класі вчитиметься їхня дитина – з нетбуком чи без нього.

Ольга Прокопишин,
директор Львівської загальноосвітньої школи №77:

– Найбільша проблема полягає в тому, що діти з раннього віку сприймають комп’ютер як гру. Вони думають, що тут можна порозважатися, побавитися, посидіти “Вконтакті”. Ніхто вже й не задумується над тим, що це може бути засобом навчання. Хочемо, аби діти побачили, що це ще один засіб навчання. Якщо вони розумітимуть це з першого класу, далі буде легше. Впроваджувати нетбуки в усіх школах України було б доречно, якби були люди, які вміють це робити. Спочатку треба навчити вчителів. Не одну програму в нас впроваджували, але їх не підтримали. Якщо вчителя не поінформувати, то за зачиненими дверима на уроці він користуватиметься й надалі крейдою та дошкою. Вчителі – це дуже консервативна частина суспільства.