Україна футбольна

2010 рік був насиченим для вітчизняного футболу. Розпочався рік зі скандалу. 1 лютого на виконкомі ФФУ Григорій Суркіс заявив, що у Федерацію футболу України надійшов відеозапис за участі одного із гравців львівських “Карпат”, який заявляє, що матч його команди з харківським “Металістом” був договірним. Ця заява мала величезний резонанс, і цілий рік усе, що відбувалося у вітчизняному футболі, розглядалося через призму цього скандалу. В серпні КДК ФФУ виніс своє рішення – дискваліфікувати і оштрафувати всіх дійових осіб резонансної справи. Але “Карпати” і “Металіст” досі шукають “правди”, вже у спортивному арбітражному суді Лозанни. Так що крапки в цьому скандалі ще не розставлені.
Згодом було призначено нового головного тренера збірної. На тому ж виконкомі ФФУ наставником національної команди призначили Мирона Богдановича Маркевича. При цьому Маркевич залишився й головним тренером харківського “Металіста”. Але працював з командою Мирон Богданович недовго. Після того ж рішення КДК ФФУ стосовно матчу “Металіст” – “Карпати” фахівець подав у відставку, а командою як “в. о” керував уже Юрій Калитвинцев.
Виступу збірної України в 2010 році можна поставити четвірку з мінусом. У дев’яти товариських матчах команда по чотири рази перемагала та грала унічию і лише раз поступилася (Бразилії). Здавалось би, результат непоганий, проте якість гри, яку демонстрували “синьо-жовті”, нікого не задовольнила. Тому й не дивно, що наприкінці року стали поширюватися чутки, що збірну очолить італієць Марчелло Ліппі.
Щодо виступів українських клубів на євроарені, то тут варто відзначити донецький “Шахтар”. “Гірники” після невдачі на початку року, коли вони в 1/16 фіналу Ліги Європи поступилися англійському “Фулгему”, стали справжнім лідером українського футболу. Вони не лише зуміли в напруженій боротьбі перемогти в національній першості, а й у Лізі чемпіонів спромоглися нарешті втілити мрію власника команди Рината Ахметова і пробилися в 1/8 фіналу з чудовим результатом: 5 перемог у шести матчах. 
Варто відзначити і прогрес львівських “Карпат”. У попередньому чемпіонаті львів’яни нарешті зуміли пробитися в зону єврокубків. А в Лізі Європи потрапили в груповий турнір, героїчно вирвавши путівку в суперечці з турецьким “Галатасараєм”. Щоправда, в самому турнірі львів’янам не пощастило з жеребом, і як наслідок – вони лише з одним набраним очком у шести матчах фінішували на останньому місці у своїй групі.  
Завершився рік подіями навколо Григорія Суркіса. Конгрес ФФУ так і не зміг відправити у відставку очільника федерації, а це означає, що наступного року нас очікує ще не один скандал.

Зимове розчарування

Головна зимова спортивна подія цього року відбулася в канадському Ванкувері. Для українців ця Олімпіада стала провальною. Найкращим результатом українців було 5-те місце біатлоніста Андрія Дериземлі, здобуте у спринтерській гонці у перший же день Ігор. Початок був обнадійливим, але далі були лише провали. Україна вдруге у своїй історії залишилася без олімпійських нагород, повторивши результат 8-річної давнини – Олімпіади в Солт­-Лейк-­Ситі (США). Не щастить українцям на зимових олімпіадах, які відбуваються у країнах Північної Америки.
Щодо героїв Олімпіади, то Ванкувер назавжди залишиться у пам’яті норвезьких шанувальників спорту. На узбережжі Тихого океану скандинавські атлети завоювали соту золоту медаль білих олімпіад. Історичне досягнення – на рахунку біатлоністки Бергер, яка перемогла в індивідуальній гонці. А господарі змагань, канадці, виграли 14 золотих нагород. Вони побили рекорд, що належав збірним СРСР (1976 р.) і Норвегії (2002 р.). Кульмінацією Ігор стала шайба віце-капітана канадської команди  Сідні Кросбі в овертаймі хокейного фіналу.
Справжньою героїнею стала словенська лижниця Петра Майдіч. Спортсменка завоювала бронзу в класичному спринті, незважаючи на перелом чотирьох ребер, які вона одержала під час розминки, не вписавшись у швидкісний поворот. Всі змагання, починаючи від кваліфікації, Петра провела, перемагаючи гострий біль, і після кожного фінішу, а їх було чотири, вона з неабиякими труднощами залишала трасу.
Після “бронзового” фінішу словенку, майже  непритомну, з арени винесли на руках. Із церемонії нагородження Майдіч вивезли в інвалідному візку, після чого її вертольотом доставили в клініку Ванкувера. Пізніше вона отримала державну нагороду Словенії – золотий орден “За заслуги”
Ванкуверська Олімпіада запам’ята­лася і трагедією, яка сталася з грузинським саночником Нодаром Кумаріташвілі, який не впорався з керуванням на останньому повороті і розбився.

Екзотика під іспанське домінування

Через два роки після тріумфу на континентальній першості збірна Іспанії здобула і світове “золото”. Здавалось би, нічого дивного в цьому немає, адже перед початком першості світу саме іспанці були одними з фаворитів чемпіонату. Проте події, які відбувалися на полях ПАР, раз за разом ставили під сумнів фаворитизм “Червоної фурії”, але чемпіони Європи зуміли вийти сухими з води.
Вони вперше перемогли на чемпіонаті світу. Стали другою, після Аргентини 1978 року, командою, яка завоювала титул, програвши стартовий матч у першості. Іспанці вписали себе в історію поряд зі збірними Франції зразка 1998 року й Італії 2006 року, пропустивши за турнір лише два м’ячі. І в той же час збірна Іспанії – єдиний чемпіон, який на стадії плей-оф залишив свої ворота недоторканими. Іспанці перші, хто зумів перемогти у фінальному матчі в додатковий час. Ще ніколи для здобуття титулу команді не вистачало лише вісім голів. Тобто свій величезний слід в історії іспанці вже залишили. Але навряд чи хтось хотів побачити саме таку перемогу Іспанії, здобуту в одному з найнудніших фінальних матчів. Навіть головний двобій 1994 року, в якому взагалі не було голів, виглядав пристойніше. Але нинішній фінал став фактично дзеркальним відображенням усього турніру. Мінімум гостроти, багато боротьби і суддівські помилки.
Саме суддівські помилки були чи не найголовнішою темою  для обговорень. Незарахований гол Лемпарда, зарахований гол Тевеса із двометрового офсайду, гра руками від Фабіано, гол Вільї з офсайду і навіть вирішальне взяття воріт у фіналі – неповний список того, що не помітили люди в чорному. Але ФІФА загалом закривала на це очі і кардинальних змін у системі суддівства нема і досі. 
Чим ще запам’ятався перший африканський чемпіонат світу? Місцевим колоритом і нестерпним гулом вувузелів, що стояв на стадіонах під час матчів, і, звичайно, восьминогим нострадамусом на ім’я Пауль. На жаль, Пауль помер наприкінці 2010 року.

Віталій і Володимир Клички

Майже щороку головними дійовими особами в українському спорті стають брати Клички. Не став винятком і 2010-й. І хоча боксерам так і не вдалося втілити у життя головну свою мету: завоювати пояси чемпіонів світу за усіма версіями, все ж таки рік вони можуть назвати майже позитивним. Чому майже? Бо все ж таки були і неприємні моменти.
На жаль, останнім часом склалася цікава ситуація, подібної до якої ще не було в історії боксу суперважів. У всі часи в дивізіоні було досить серйозних опонентів, які готові у будь-який момент заперечити панування тої чи іншої зірки. Претенденти завжди викликали чемпіонів на бій і шукали з ними зустрічі на ринзі. Нині чомусь усе по-іншому. Таке враження, що всі нинішні претенденти просто чекають, коли нарешті Клички підуть на заслужений відпочинок, а єдиний пояс, який ще не їхній, належить Девіду Хею. Скандальний британець просто відмовляється виходити на ринг проти братів, мотивуючи це тим, що йому не подобаються умови розподілу грошей. Але сподіваємося, що наступного року британець погодиться-таки вийти на ринг проти Кличків.
Незважаючи на це, 2010 року українські боксери провели чотири бої. Віталій не залишив шансів поляку Альберту Сосновскому й американцю Шеннону Бріґґсу, а Володимир виявився набагато сильнішим за американця Едді Джонсона та нігерійця Самюеля Пітера. На жаль, найбільшою ложкою дьогтю цьогоріч стала травма Володимира, через яку він не зміг вийти на ринг проти ще одного британця – Дерека Чісори.
Варто згадати й інших українських боксерів, для яких цей рік виявився  невдалим. Не змогли здобути пояси чемпіонів світу Володимир Сидоренко та Андрій Котельник. Уперше програв В’ячеслав Узелков. Змінив громадянство ще один суперважковаговик Олександр Димитренко, який став німцем. Але він знепритомнів перед двобоєм з поляком Альбертом Сосновским.

Cкандальні вибори

На початку грудня ФІФА назвала країни, які приймуть футбольні мундіалі 2018 і 2022 років. Ними стали Росія й Катар відповідно. Али нинішні вибори країн-господарів чемпіонатів світу стали найбруднішими в історії світового футболу.
Останні місяці перед виборами остаточно підтвердили, що футбол став насамперед бізнесом. А де великі гроші – там корупція. Після такої кількості звинувачень, скандалів і розслідувань ФІФА виявилася серйозно скомпрометованою. І тепер мало хто вірить, що подібні тендери виграються чесно. Особливо зі звинуваченнями на адресу футбольних функціонерів постаралися англійські ЗМІ, а саме газета “Sunday Times” та телевізійна програма “Панорама”, що виходить на телеканалі ВВС. Багато хто вважає, що саме остання передача завадила англійській заявці  перемогти на виборах, оскільки чиновники ФІФА дуже розлютилися на журналістів.
Щодо результату самого вибору представниками ФІФА, то воно носило радше політичний характер. Саме так можна назвати проведення чемпіонатів світу в ПАР і Бразилії, Євро-2012 в Україні й Польщі. Так само оцінили й  перемогу Росії та Катару. Ці країни, на відміну від інших конкурентів, запропонували величезні інвестиції у будівництво спортивних об’єктів. Плюс (на думку все тих же англійців) не слід забувати про вплив Владіміра Путіна (російський прем’єр особисто зустрічався з більшістю членів виконкому ФІФА) та катарських шейхів (які давно віддали в користування президенту ФІФА Зеппу Блаттеру комфортабельний літак).

Навколо шахівниці

Цього року у світі шахів відбулися дві знакові події, одна з яких безпосередньо стосувалася України.
Перша – у травні, в Софії. Саме там сорокарічний індійський гросмейстер Віші Ананд відстояв звання чемпіона світу. Загальний рахунок зустрічі: 6,5:5,5 – три перемоги Віші, дві Веселіна, інші партії завершилися унічию. Це вже другий успішний захист Ананда. У 2008-му він обіграв Крамніка. Наступний захист чемпіонської корони відбудеться 2011 року.
Згодом на початку жовтня у російському Ханти-Мансійську завершилася 39-та Шахова олімпіада, в якій чоловіча збірна України здобула перемогу. Олімпійськими чемпіонами стали: Василь Іванчук, Руслан Пономарьов, Павло Ельянов, Захар Єфименко та Олександр Моїсеєнко. Це друге в історії “золото” збірної України на Шаховій олімпіаді (перше наші здобули в 2004 році). Порівняно з Олімпіадою-2004, за шість років у нашій команді відбулися мінімальні зміни. Замість Андрія Волокітіна в Ханти-Мансійську виступав Захар Єфименко. Варто відзначити феноменальний виступ львів’янина Василя Іванчука, який став найкращим шахістом на першій дошці.
За крок від олімпійських медалей були українські дівчата. Однак поразка в останньому турі від Китаю відкинула українок на дев’яте місце. Якби виграли – приміряли б “срібло”. Наступного року Олімпіада відбудеться у Туреччині.