Цілковитим провалом можна назвати виступ збірної України з плавання  на пекінській Олімпіаді

В неділю закриють XXIX Олімпіаду в Пекіні. Швидко­плинні змагання, які вже встигли як здивувати, так і розчарувати, завершуються. І хоча основні висновки зроблять згодом, коли визначать усіх чем­піонів, уже нині можна поговорити про деякі підсумки головних змагань чотириріччя. Насамперед, можна підбити підсумки плавальної програми Олімпійських ігор.

AP

Нині важко знайти популярнішу людину, аніж Майкл Фелпс

"Напевно, так повинно було трапитися"...

Якщо відверто, говорити про виступ українських майстрів водної доріжки не хочеться, але все ж таки необхідно. В Пекіні синьо-жовті можуть похвалитися лише двома сьомими місцями у фіналах, які здобули Ігор Борисик та Андрій Сердінов.

Плавці свої результати майже не коментували, а ті з них, хто все ж таки погодився на спілкування з пресою, відповідали досить туманно. Наприклад, Андрій Сердінов після не найвдалішого фінального за­пливу на стометрівці батерфляєм сказав: "Напевно, так повинно було трапитися"...

Можливо, в цих, без сумніву, філософських словах є гірка правда, але залишається відкритим питання, чому саме так трапилося, адже перед початком Олімпіади усі вважали, що українцям до снаги поборотися за нагороди. Так, головний тренер української команди плавців Іван Сівак перед стартом зазначив: "За місце в трійці призерів під силу поборотися Андрієві Сердінову, Олегові Лісогору, Ігорю Борисику, Ірині Амшенніковій, Ганні Хлистуновій. Водночас надіємося на вдалий виступ нашого ветерана Дениса Силантьєва". Отже, з його слів, щонайменше, на п'ять нагород ми могли сподіватися. Тоді в чому причина?

Можливо, річ у тім, що наші плавці були в поганій фізичній формі? Та, здається, ні, оскільки І. Сівак голослівно заявляв, що майже усі спортсмени пі­дійшли до Ігор у бойовому настрої, у добрій фізичній формі й, головне, без травм. Може, неправильна підготовка? І тут теж ніби все гаразд. Тренерський штаб був цілком задоволений передолімпійським збором, який відбувся в російському Владивостоці. Тож у чому причина?

Вже після того, як стало зрозуміло, що виступ українців не інакше як провалом, не назвеш, уся ця початкова ідилія кудись зникла і на перший план виповз­ли усі проблеми вітчизняного плавання, головною з яких став сам розвиток цього виду спорту в Україні. Вже вкотре пролунали тези про те, що нашій державі дуже необхідні спеціалізовані спортивні водні клуби, що нашим спортсменам доводиться блукати всією Україною, оскільки у Харкові є добрий басейн, у Сімферополі - гарні умови для підготовчих зборів, у Києві - належні умови для проживання на базі в Конча-Заспі.

Ще однією причиною, на думку тренерського штабу збірної України, став той факт,  що на нинішній Олімпіаді усі наші конкуренти дуже потужно додали у своїх результатах. І навіть побиття національних рекордів не дало змоги нашим спортсменам сподіватися на вищі місця. Однією з причин такого стрімкого росту результатів називають нові суперкостюми фірми Speedo. Але костюми, які українські плавці отримали вже в Пекіні, особливого зиску нашим майстрам, зважаючи на все, не дали. Деякі спортсмени навіть скаржилися, що незважаючи на те, що плавати в цих обновках насправді швидше, але до них потрібно належно підготуватися, і спочатку більшість думала не про результати, а про власні відчуття від цих новинок. До того ж привезли костюми, розмір яких не всім підійшов. Так Ганна Хлистунова розповіла в одному з коментарів: "Мій костюм був менший на кілька розмірів. Дві подруги допомагали в нього втиснутися, ледве вдалося, але після цього я просто не могла рухатися. Довелося пливти в старому".

На думку спортсменів, ви­стачало й організаційних проб­лем. Ті 17-денні передолім­пійські збори у Владивостоці, які похвалили тренери, плавці вважають зайвими. Хлистунова була просто обурена: "Взагалі не розумію, хто додумався нас везти не відразу в Китай, а спочатку у Владивосток. До проблем з акліматизацією додалося й те, що в перші десять днів нас навіть не годували, як треба. І це тоді, коли потрібно було виходити на пік форми! Було дуже спекотно, а в номерах не вистачало кондиціонерів - ми не могли добре  виспатися! А в Китаї на момент мого старту на стометрівці брасом я була у функціональній ямі через повторну акліматизацію".

На ці закиди на адресу керівних структур перший віце-президент Федерації плавання України Андрій Власков відповів просто: "Спортсмени самі винні у своїх невдачах, багато хто належно не готувався до Ігор. А те, що вони зараз обвинувачують федерацію в поганій органі­зації, - просто "відмазки".

Схоже, відповісти на питання "хто винен?" буде неможливо, оскільки вже нині є кілька протилежних думок. Єдине, що точно не зрозуміло, чому наш прапороносець на відкриті Олім­пійських ігор у Пекіні - Яна Клочкова так і не спробувала пекінської води, адже всі так чекали її участі в комбінованій естафеті...

Не наші перемоги

Якщо взагалі підсумовувати плавальну частину Олімпійських ігор, то, звісно, потрібно виділити два факти. Перший - це неймовірна кількість світових та олімпійських рекордів, які продемонстрували спорсмени на пекінських доріжках. Другий - це успіх американської команди, яка зуміла взяти в басейні 31 нагороду, з яких 12 золотих. Звісно, не можна пройти повз результат Майкла Фреда Фелпса ІІІ. "Балтиморська пуля", як називають його на Батьківщині, без сумніву, став головним героєм  XXIX Олімпіади в Пекіні.

У нього дуже короткі ноги й непропорційно довгий тулуб. Він має 48 розмір ноги. Розмах рук - 203 см. Його суглоби настільки гнучкі, що він ризикує одержати розтягання, навіть займаючись бігом. Він плоский і широкий. Як камбала. Немає ні грама жиру, хоча водночас він зовсім не рельєфний. М'язи не потужні, але дуже економічні.  Його серце перекачує 30 літрів крові за хвилину, що удвічі більше, ніж у звичайної людини. Він завоював більше медалей у Пекіні, аніж інші країни. Він - єдиний у світі 14-кратний олімпійський чемпіон, 17-кратний чемпіон світу, 32-кратний рекордсмен світу.

Його результати дивують, багато хто ламає голову над тим, в чому таємниця такого феномена. Одні вважають, що хлопець - як алмаз, а шліфує його в діамант тренер Боб Боумен. Інші - що такі, як Фелпс, народжуються раз у сто років, і нам пощастило бути його сучасниками. Треті просто думають, що Фелпс - інопланетянин.

У дитинстві в Майкла виявили розлад розвитку, що в Америці називають ADHD (Attentіon-Defіcіt Hyper­actі­vіty Dіsorder). Таке трапляється в 3-5 % населення земної кулі й характеризується систематичною втратою уваги й безпам'ятністю на тлі гіперактивності. Тобто, як деякі жартують, якщо в дитинстві Фелпса просили пробігти стометрівку за чупа- чупсом, він робив це швидше, ніж однолітки. Але на фініші б не згадав, заради чого біг.

Щоб утихомирити непосиду й спрямувати його енергію в потрібне русло, батьки віддали семирічного Майкла в плавання. До того ж, сестри Вітни й Гіларі теж тренувалися в басейні, а в 1996-му ледь не пробилися на Олімпіаду. Але травми поставили хрест на їхніх кар'єрах. А от молодший братик працював за трьох і в підсумку виріс до "Балтиморської кулі".

Вже на другій Олімпіаді він завоював шість золотих медалей. А взимку 2004-го року пройшов перше серйозне ви­пробування славою. Фелпса затримали за водіння автомо­біля в стані алкогольного сп'яніння. Як результат - 18 місяців випробного терміну, протягом  якого плавець зобов'язаний був регулярно проходити медобстеження. Але він упорався і з цим. Їхав у Пекін, на свою третю Олімпіаду (уперше він дебютував на Іграх в 2000 році в 15-річному віці) з одним завданням - побити рекорд свого співвітчизника й колеги Майк­ла Спітца й завоювати вісім золотих нагород на одній Олім­піаді. І впорався.