Мирон Богданович Маркевич більше не тренер національної збірної України. У  суботу, 21 серпня, наставник головної футбольної команди країни заявив про своє рішення піти з посади. Спершу цю відставку не прийняли. Але вчора формальні деталі процесу відставки були залагоджені.

На своєму засіданні Виконавчий комітет Федерації футболу України оперативно відреагував на рішення головного тренера національної збірної України Мирона Маркевича подати у відставку й проголосував за задоволення його заяви.

Виконувачем обов’язків головного тренера призначили Юрія Калитвінцева. Саме Калитвінцев проведе два найближчі товариські матчі збірної України – проти Польщі й Чилі. Матчі, нагадаємо, відбудуться у перших числах вересня.

Але напередодні засідання виконкому Мирон Маркевич розповів про причини свого відходу з посади тренера національної збірної в інтерв’ю українській службі ВВС. Загалом воно вийшло занадто емоційним, а вподекуди й образливе, бо казати, що він не бачить майбутнього в національній команді – це явно перебір.

Також Маркевич зазначив, що визнання матчу з “Карпатами” договірним стало однією з головних причин його відставки: “Це перша причина, бо раптово всі стали настільки чесними в Україні, що мені просто сльоза тече. Піймали “Металіст” і зробили з нас невідомо кого. А на мене, як на тренера “Металіста”, також тінь падає. Тому виходить, що в мене морального права немає тренувати збірну України”.

Загалом екс-керманич збірної вважає, що все, що нині відбувається навколо сумнозвісного двобою “Карпати” – “Металіст” – це фарс, а корупція в вітчизняному футболі набагато серйозніша: “Я, напевне, довше за всіх працюю в Україні і знаю дуже багато. Я намагаюсь бути порядною людиною, правда не завжди це вдається. Те, що твориться зараз навколо “Металіста”, – це просто фарс за вказівкою окремих людей, і я не хочу в ньому брати участь”.

Проте Мирон Богданович визнає, що на його рішення також вплинув і президент “Металіста” Олександра Ярославський: “Звичайно, я не можу сказати, що він мені наказав кидати збірну. Це питання назрівало вже давно. Все починалось не так, як треба: спочатку наче призначили і все добре, але потім з’явилась така тема, як договірний матч “Карпати” – “Металіст”. Чомусь вона виникла через два роки, знайшли якусь “ліву” касету… Я себе не почував тренером, а коли приїхав на жеребкування чемпіонату Європи, президент федерації сказав, що він не хотів такого тренера – напевне, тоді мені потрібно було подати у відставку. Але я це тримав у собі, потім зіграли чотири гри, я дивився, аналізував. Я не можу зараз розповісти всі нюанси, тому що це не цікаво, і виглядатиме як виправдання з мого боку. Але повірте мені, коли я робив таку заяву – я знав, що роб­лю. Я не бачу майбутнього у збірній України”.

Натомість своєю роботою в збірній Мирон Маркевич цілком задоволений: “Ми з тренерським штабом максимально зробили те, що мали зробити. Я порозумівся з тренерськими помічниками, тому що те, як грала збірна України раніше, не всіх влаштовувало, і ми хотіли щось змінити. Наскільки це вдалося – не мені судити, але ми побачили рух вперед. Я думаю, якщо мої наступники продов­жать це, то, можливо, щось вийде, але якщо їм не будуть заважати. А я не вірю, що заважати їм ніхто не буде.

Я тренер, це моя робота, і я відповідаю лише за неї. А що там робиться нагорі, хто з ким розмовляє чи не розмовляє, – мене не повинно цікавити. Але я патріот України і хотів би, щоб те все відійшло на другий план. Тому що через два роки приїдуть кращі команди Європи, і Україні треба виставити достойну команду. А зараз так виглядає, що ніхто про збірну не думає, і нікому вона не потрібна. Можливо, я своїм рішенням щось зрушу. За чотири місяці я отримав задоволення від роботи зі збірною, це була одна сім’я, панувала прекрасна атмосфера. І цей період я буду згадувати у найкращих своїх думках”.

Застеріг екс-тренер збірної і від запрошення іноземного спеціаліста, який на думку Маркевича просто збожеволіє: “Він з глузду тут з’їде – будь-який, навіть найбільш титулований. Я вже 27 років тут працюю: з глузду з’їде той тренер і втече швидше, ніж я”.

Що ж, Мирон Богданович пішов. В його здобутку те, що збірна не зазнала жодної поразки. У ній зіграло кілька новачків, і гра Коноплянки стала певним відкриттям. Маркевича, як і Блохіна, називали фартовим тренером, оскільки лише звитяга над Литвою, була чисто на класі. Матч проти Румунії  став парадом нелогічного футболу, з мінімумом моментів і великою кількістю голів. У матчі проти Норвегії збірна скоріше мала програвати, аніж перемагати. Так само, як і проти другої команди Нідерландів, в якому була зафіксована нічия. Сказати, що вболівальники побачили якісь позитивні зрушення в грі національної команди, напевно, не можна. Занадто багато зайвих чинників заважали повноцінно оцінити гру. Три двобої пройшли в кінці сезону, коли гравці більше вже хотіли відпочити аніж грати. Ще один період, коли футболісти більше думали про єврокубки. Тому, якби не божевільні удари Алієва, що дали результат, взагалі було б сумно. Тож навряд чи хтось може стверджувати, що збірна втратила вагому постать. Скоріше, вона втратила патріота і доброго мотиватора. А чи вплине це на результат, покаже час.

Григорій Суркіс, президент ФФУ:

“Якщо ця людина говорить, що в збірній немає майбутнього, то він баласт. А від баласту потрібно позбуватися. Не думаю, що він сам режисер цього рішення. За сценою є хтось, хто використовує Маркевича”.