Роксолана Дзьоба,  параолімпійка, чемпіонка Європи в стрільбі з лука у класі W2

Нещодавно у французькому містечку Віші завершився чемпіонат Європи зі стрільби з лука для спортсменів з особливими потребами. Збірна України повернулася додому лише з однією нагородою, проте з якою. В особистих змаганнях жінок у класі W2 чемпіонкою континенту стала львів’янка Роксолана Дзьоба. Вихованка Олега Ільяшенка та Михайла Хусківадзе ще на кваліфікаційному  етапі показала доволі пристойний результат, набравши 562 очки і отримавши третій номер “посіву”. У чвертьфіналі суперницею українки була німкеня Марія Дрозд. І Роксолана впевнено перемогла з рахунком 6:2.

Як з’ясувалося пізніше, це була найважча перемога львів’янки, оскільки надалі Дзьоба не залишала жодного шансу своїм суперницям.

У півфіналі була просто декласована британка Кейт Мюррей (6:0). І це при тому, що кілька років тому на першості світу саме британка зупинила Роксолану на шляху до нагород. У фіналі перед натиском українки не встояла італійка Елізабет Мійно, рахунок 7:1 вельми промовистий.

Ця перемога на континентальній першості стала першою для Роксолани в особистих змаганнях. До того, у 2006 році, вона разом з партнерками тріумфувала в командній першості. “Пошта” зв’язалася з переможницею чемпіонату Європи, аби дізнатися подробиці цієї, без сумніву, історичної перемоги.

– Пані Роксолано, з огляду на результати, складається враження, що перемога у Віші далася Вам легко...

– Змагання зі стрільби з лука, це такий спорт, в якому важко визначитися – легко тобі далася звитяга, чи ні. Тут все залежить від багатьох чинників, серед яких багато важить і банальне везіння. Загалом, можу сказати, що, напевне, перемога в Віші була легкою. Проте, в той же час наскільки легкою вона була настільки й важкою. Адже до неї я йшла багато років.

– А з якою суперницею було найважче?

– Напевно, все ж таки, найважче дався півфінальний двобій проти британки Мюррей. Дуже хвилювалася і переживала, адже це була боротьба за нагороди. Переможеш  – і гарантовано отримаєш нагороду, програєш – і можеш опинитися поза п’єдесталом.

– Чи не здвивувалися Ви, коли довідалися, що у фіналі Вам дісталася в суперниці італійка Елізабет Мійно, а не туркеня Хатісе Бай яр, що в кваліфікації продемонструвала просто феноменальний результат, набравши, 600 очок?

– Звичайно здивувалася, але, як я вже казала, в стрільбі з лука чималу роль відіграє і везіння. Це спорт і туркені просто не пощастило.

– Окрім особистих змагань, Ви разом з Іриною Волинець і Богданою Нікітенко виступали і в командній першості. У підсумку збірна посіла четверте місце (спершу перемогли Великобританію, в півфіналі поступилися Туреччині, а в матчі за третє місце Чехії – “Пошта”). Що саме завадило завоювати нагороду ?

– Я гадаю, що ми просто не зібралися як слід і десь “перегоріли”. Якщо в особистих змаганнях кожен сам за себе, то в командних виступати легше, з огляду на те, що можна виправити чиюсь помилку. Проте ціна цієї помилки значно вища, вона може коштувати медалі.

– У Віші Ви брали участь  в особистих,  командних і у змішаних змаганнях (збірна України поступилася в 1/4 фіналу збірній Великобританії – “Пошта”). Чи не було психологічно важко?

– Так, було важкувато. В один день проводилися як командні змагання, так і змішані. Тому, можливо, це і вплинуло на результати. Але нарікати нема чого, адже ми для того і їхали на змагання, щоб стріляти і показувати результат.

– А загалом як Вам сподобався рівень підготовки змагань?

– Все було на дуже високому рівні, до Франції приїхало майже 160 учасників і, гадаю, усі залишилися задоволені.

– Чи перемога у Франції стала кроком до Параолімпіади в Лондоні?

– Так, завдяки перемозі у Віші я здобула олімпійську ліцензію для участі у Параолімпіаді. Попереду ще чемпіонат світу, на якому хотілось би виступити якомога краще.

– Які у Вас плани на найближче майбутнє?

– Восени у Львові відбудеться традиційний міжнародний турнір “Золота осінь”, в якому хочу поборотися разом з повносправними спортсменами. Гадаю буде важко, адже у суперників рівень значно вищий.