Ось і розпочався довгий підготовчий період футбольної збірної України до домашнього континентального форуму 2012 року. Перший товариський поєдинок “жовто-сині” зіграли в Харкові проти збірної Литви, і минув він під знаком дебютів. Уперше національною командою з тренерської лави керував Мирон Маркевич, уперше форму головної збірної одягли Євген Коноплянка, Олександр Горяїнов (відіграли весь матч), Денис Олійник, Володимир Польовий та Артем Федецький (з’явилися в другому таймі).

Від самого матчу всі очікували лише перемоги. Литовці, які теж розпочали підготовку до Євро-2012, щоправда, до відбірного турніру, приїхали в Україну експериментальним складом, у якому не було чимало провідних виконавців. Тому не дивно, що  початок матчу минув в атаках господарів. Але перший момент виник біля воріт Горяїнова. Михалик грубо помилився неподалік своєї штрафної, незграбно прийнявши м’яч, і Шернас легко обіграв захисника. Якби литовець не поспішив з ударом, йому ніхто б уже не зміг перешкодити, а так м’яч пролетів над поперечиною. Цей епізод розлютив українців, і вже через 10 хвилин рахунок на табло був 2:0 на нашу користь. Спершу за порушення правил проти Шевченка за 30 метрів від воріт був призначений штрафний. Звичайно, Алієв пробив здорово – потужно, в обхід стінки. Але все-таки якоюсь мірою заслуга за гол лежить на голкіпері литовців: він зміг лише зачепити м’яч, але не відбити його – 1:0. Україна швидко повела в рахунку. А на 16-й хвилині Кобін на лівому фланзі вдалим пасом задіяв Шевченка, капітан спрямував м’яч у напрямку одинадцятиметрової позначки, а там Алієв, випередивши захисника, з ходу поцілив у лівий нижній кут воріт Арлаускіса – 2:0.

Другий забитий м’яч істотно змінив картину на полі.  Українці відійшли назад, а гості, навпаки, активізувалися у нападі. Роботи в захисників збірноїі України і її голкіпера додалося. Найчастіше  воротам Горяїнова загрожували здалеку: Радавічус відзначився потужним пострілом з далекої відстані – голкіпер був на місці. Івашкевічус пробив із тридцяти метрів – і знову для дебютанта збірної великих проблем цей удар не створив. На 26-й хвилині гості цілком могли відіграти один гол. Лукша з лівого флангу виконав довгий перевід на протилежний край штрафного майданчика, Данілевічус із ходу пробив – Горяїнов продемонстрував дива реакції й відбив м’яч. Через кілька хвилин затяжна атака литовців закінчилася потужним ударом Івашкевічуса з лінії штрафного майданчика – і знову голкіпер виявився на висоті й зміг у стрибку вибити круглого на кутовий.

Щодо нашої збірної, то гравці намагалися розгорнути швидкі контратаки, але або квапилися, або затягували її розвиток. Як підсумок, біля воріт Арлаускіса до кінця першого тайму фактично нічого не виникало. Хоча наприкінці першої половини гри українці повернули собі ігрову перевагу й навіть встигли влаштувати кілька моментів біля воріт литовців. Один з них закінчився навісом на Чигринського й ударом Дмитра – воротар зумів відбити м’яча вбік, де за вдалим збігом обставин опинився Гусєв. Але і з ударом київського “динамівця” Арлаускіс  впорався.

Друга половина зустрічі, як і перша, почалася для збірної України з помилки біля власних воріт. Невпевнене перехоплення навісу Горяїновим призвело до втрати м’яча. На щастя, Шернас теж помилився і відігратися литовцям не вдалося. Загалом для українців був позитивом той факт, що литовці не збиралися миритися з відставанням у два м’ячі і йшли вперед. Це дозволяло нашим гравцям вільніше почуватися в організації атак, тим паче, що захист у цілому непогано виконував свої обов’язки. Тому контратаки українців стали ігровою нормою другого тайму, як, утім, і контратаки гостей. Проблема литовців полягала в слабкій підтримці атак із глибини: насуваючись на чужі ворота втрьох-учотирьох, можна було розраховувати на успіх тільки у випадку явних помилок захисників

У збірній України проблем з організацією атак не було, але у них виникали інші труднощі. Коли потрібно було прийняти якесь рішення, найчастіше вони були не оптимальні. Проте і це не завадило українцям довести справу до розгрому. На 68-й хвилині Коноплянка звільнився на своєму фланзі, Гусєв помітив партнера і виконав точну діагональну передачу. Євген на швидкості увірвався у штрафний майданчик,  де його збив захисник, – пенальті. Шевченко познущався над воротарем і розвів м’яч та голкіпера по різних кутах – 3:0.
Через десять хвилин швидка й ефектна комбінація, розіграна гравцями “Шахтаря”, “Металіста” і “Динамо” – Кобіним, Олійником і Шевченком, – дозволила останньому вийти на оперативний простір і без перешкод пробити в правий нижній кут – 4:0! До фінального свистка цифри на табло так і не змінилися.

Рахунок, звичайно, вийшов розгромний, але однозначну оцінку збірній дати важко. Були помилки, огріхи, але найголовніше, що головний дебютант Мирон Маркевич перший залік склав на відмінно. Цікаво, що серед усіх тренерів національної команди України це був найкращий дебют, до того перемогою у першому матчі біля керма збірної міг похвалитися лише Валерій Лобановський. І не слід списувати на суперника, українці  грали з іще слабшими командами.

Мирон Маркевич, головний тренер національної збірної України: “Це перша гра. Звичайно, й ми хвилювалися, не буду цього приховувати, й футболісти також. Тим паче, на очах великої глядацької аудиторії не хотіли, як то кажуть, зганьбитися. Перший тайм був дещо нервовий, у другому команда зіграла моментами непогано. Хоча, звичайно, це перша гра, ми тільки почали працювати, але добре, що футболісти прислухаються до того, що ми від них хочемо. Інколи було досить не погано. Цілісної гри немає, тому що в такому складі збірна грала вперше. Треба працювати у плані зіграності й награвати комбінації. Деколи вони в нас виходили, але хотілося б, щоб це було частіше. Разом з тим, я вітаю команду, вони були сьогодні в такому хорошому тонусі, не хотіли підвести нас, тренерський штаб, за що я їм вдячний”.