У неділю фактично була поставлена крапка у футбольному сезоні в Україні.

Так, ще не завершилися змагання в першій і другій лігах, ще попереду матчі за участю збірної України, проте найголовніші події вже закінчилися. Після чемпіонства донецького “Шахтаря” став відомий власник Кубка України, а разом з тим і останньої путівки в єврокубки. Цінний трофей із бонусом розіграли в Харкові донецький “Металург” та сімферопольська “Таврія”

До того як потрапити у фінал Кубка України, і донецький “Металург”, і сімферопольська “Таврія” чимало тішили своїх уболівальників. Кримчани у своєму стилі грали в різкий, навіть зухвалий атакувальний футбол, на який було просто приємно дивитися. “Металург” Ніколи Костова обігравав суперника за суперником. Проте, ставши фіналістами, обидва колективи різко збавили оберти  і стали грати все гірше й гірше. Лише в останньому турі, відчувши близькість вирішальної кубкової баталії, клуби зіграли в доволі змістовний футбол. Кримчани упустили перемогу в матчі з чемпіоном країни “Шахтарем”, а донеччани потішили розгромом “Оболоні”.

Перед фіналом футболісти обох команд висловлювалися про шанси досить обережно. Зі зрозумілих причин подаємо слова капітана “Таврії” Олександра Ковпака: “У нас відмінне налаштування на гру. Зайвий раз намагалися не думати про фінал, щоб не забивати собі голову. А там уже безпосередньо на грі будемо налаштовуватися, тому що заздалегідь можна перегоріти. Не хотілося б, щоб трапився такий варіант. У нас був тижневий цикл після останньої гри, щоб відновитися. У нас не було додаткових навантажень, ішла підготовка безпосередньо до фіналу й нас підводять так, щоб ми були в оптимальній формі й максимально відновилися”. Як показали стартові хвилини двобою, кримчани дійсно повністю відновили сили. Вже через 120 секунд після початку зустрічі Ковпак прискорився, увірвався в штрафний суперника й точно прострелив повз скупчення донеччан на Фещука, якому залишалося тільки поцілити в порожній кут воріт із близької дистанції – 1:0.

Звісно, такий початок міг приголомшити будь-кого, і донеччани якийсь час приходили до тями, але зрозумівши, що забивати і так слід було, помчали вперед. Уже через кілька хвилин після гола непоганий сольний забіг вдався Мхітаряну: Генріх обіграв двох захисників і віддав пас у штрафний суперника, однак воротар “Таврії” першим виявився на м’ячі. Сімферопольці поступово віддали ініціативу суперникові, але це був правильний хід. Підопічні Костова атакували розмірено, довго й важко, тоді як контратаки кримчан раз за разом “розрізали” захист “Металурга”, як блискавка нічне небо. На 15-й хвилині двобою Ковпак бив з лінії штрафного майданчика суперника вже падаючи, і саме цей маленький нюанс допоміг Дішленковичу зафіксувати снаряд у руках. Через сім хвилин капітан “Таврії” заробив для своєї команди право на штрафний, а Фещук ефектно його виконав, на що голкіпер “Метадону” відповів упевненим сейвом. А наприкінці  першої половини гри “Таврія” подвоїла перевагу в рахунку. Ковпак заробив пенальті (до речі, доволі сумнівне) у боротьбі з Дімітровим і сам же реалізував одинадцятиметровий удар – 2:0, і команди пішли на перерву. 

Багатьом здалося, що гра зроблена, і в донеччан немає шансів, аби врятувати гру. Проте Нікола Костов у перерві зумів знайти потрібні слова для своїх підопічних. Гравці “Металурга” відразу ж пішли вперед великими силами, і на 48-й хвилині молодий Прима змарнував момент для удару після розіграшу кутового. А через кілька хвилин “металурги” скоротили відставання в рахунку. Після розіграшу ауту снаряд підхопив Генріх Мхітарян, який, перегравши кількох суперників, з десяти метрів точно пробив низом у кут воріт – 2:1. Далі “Метадон” розпочав масовану облогу воріт Старцева, яка тривала весь другий тайм. Щоправда, по-справжньому небезпечні моменти виникали досить рідко. Були моменти у Годіна і Кінслі, але Старцев упорався з обома ударами. Проте після соло у виконанні капітана донеччан Маріо Сержіо Старцев виявився неспроможний: захисник красиво обіграв опонента й відправив м’яч поряд зі штангою між ніг Монахова – 2:2.

Після цього здалося, що “Таврію” вже нічого не врятує. Моменти біля воріт сімферопольців стали виникати один за одним. Так Соарес не зумів обіграти голкіпера при виході віч-на-віч (передача на рахунку Мхітаряна). На 82-й хвилині Жозе Соарес чудово “розгойдав” фінтами відразу кількох захисників, після чого м’яч опинився у Боавентури. Пішов навіс на голову Мгуні, який пробив у поперечину! Годін на добиванні зіграв невдало, не зумівши забити в порожні ворота.  Проте “Таврія” вистояла і перевела гру в екстратайм.

Розпочався додатковий час із вилучення. Джурічіч не дозволив активному Зе Соаресу вийти віч-на-віч зі Старцевим, за що одержав другу жовту картку. “Таврія” залишилася в меншості, що не перешкодило сімферопольцям забити в контратаці. Корнєв одержав м’яча на правому фланзі й відразу ж навісив у центр штрафного майданчика донецького “Металурга”, де Лакі Ідахор “розстріляв” Дішленковіча – 3:2. Усі спроби донеччан відіграти і третій м’яч закінчилися невдало. Хоча моментів вистачало. На останній хвилині за грубий підкат проти Мгуні одержав червону картку ще й Маркович. Кримчани залишилися вдев’ятьох, але часу на реалізацію цієї переваги в “Металурга” зовсім не залишилося. Остання подача в штрафний, винос м’яча куди подалі, свисток арбітра – і все, “Таврія” завоювала перший у своїй історії Кубок України!

Нікола Костов, головний тренер донецького “Металурга”: “Настрою для розмови, звісно, у мене немає, тому що моя команда програла. Зараз центр уваги професійної аудиторії – це “Таврія”, тренер “Таврії”, її вболівальники. Тому не хочу вести довгі розмови. Від імені “Металурга” вітаю “Таврію” з перемогою і бажаю успіху в євротурнірі.

Що стосується гри, думаю, наша команда дуже гідно відіграла у фіналі.

Я не хочу нічого поганого говорити про суддю, тому що кожна людина, яка живе на цій землі, може помилятися. Але все-таки  суддя дуже легко вирішив  поставити цей пенальті. Та я не хочу на цьому загострювати увагу. Суддівські рішення – це не те, про що потрібно говорити”.

Сергій Пучков, головний тренер сімферопольської “Таврії”: “Це наша велика перемога. Я дуже радий, ще раз хочу подякувати всім. Як тільки пролунав фінальний свисток, я ще не до кінця усвідомив, що відбулося, але вже побіг подякувати хлопцям за все, що вони зробили. Сьогодні була  дуже важка гра, але гідна фіналу. Дуже складно грати вдесятьох проти такої атаки, як у “Металурга”, але ми змогли вистояти – й від цього перемога ще більш значима”.