Турин було обрано столицею XX зимових Олімпійських ігор у 1999 році на 109й сесії МОК у Сеулі. На право проведення Олімпіади, крім Турина, претендували міста Сьон (Швейцарія), Закопане (Польща), Попрад­Татри (Словаччина), Гельсінкі (Фінляндія), Ліллегаммер (Норвегія) і Клагенфурт (Австрія). У фінальному голосуванні переміг Турин, за який віддали 53 голоси проти 36ти за Сьон.

Олімпійські ігри урочисто відкрив 10 лютого 2006 року президент Італії Карло Адзеліо Чампі. Олімпійську клятву від імені атлетів промовив Джорджіо Рокка, від імені суддів - Фабіо Б'янкетті. Честь запалити олімпійський вогонь випала італійській лижниці, олімпійській чемпіонці 1992го і 2002 р. Стефанії Бельмондо.

В Іграх брали участь 2663 спортсмени (1627 чоловіків, 1006 жінок) із 80 країн, які розіграли між собою 84 комплекти медалей у 15 видах спорту: біатлон, бобслей, лижне двоборство, керлінг, фристайл, хокей, фігурне катання, ковзанярський спорт, стрибки на лижах із трампліна, гірськолижний спорт, лижні перегони, шорттрек, скелетон, санний спорт, сновборд.

Для України туринська Олімпіада була значно кращою за попередню, адже після відсутності нагород у Солт­Лейк­Ситі2002 дві бронзи - це прорив. Успіх фігуристів Руслана Гончарова та Олени Грушиної був доволі прогнозованим. Ці спортсмени їхали на олімпіаду саме за нагородою і вважалися чи не найголовнішою надією нашої команди. Приємним сюрпризом стало третє місце біатлоністки Лілії Єфремової. Колишня громадянка Росії й Білорусі "вистрілила" у спринті - найбільш непередбачуваній гонці. В інших дисциплінах українці зірок з неба не хапали. І загалом виступ можна вважати провальним. З 50ти українців (не рахуючи наших медалістів), які змагалися в Турині, нам лише чотири рази вдалося увійти в першу десятку. Зробили це Лілія Лудан (шосте місце, санний спорт), жіноча збірна з лижного спорту (8ме місце), сьомий результат в естафеті у біатлоні здобула чоловіча збірна та Валентина Шевченко була сьомою в лижній гонці на 30 км.

Можна погодитися, що не пощастило в санному спорті Наталії Якушенко. Можна списати на тренерів слабкий виступ чоловічої збірної з біатлону та невдачу українських фристайлістів. Але треба погодитися, що у цих видах спорту українці сподівалися на вищі місця, показуючи непогані результати у сезоні.

У той же час саме після Турина стали активно обговорювати питання звичного баласту, який везе НОК України на Олімпійські ігри, адже всі решта спортсмени були далекі не те що від десятки, а навіть від тридцятки. У змаганнях зі стрибків із трампліна Володимир Бощук посів 47 місце у кваліфікації і програв лідерам більше ніж 30 метрів.

У лижному двоборстві Сергій Дячук та Володимир Ткачук посіли місця у 5му десятку, а Микола Козлов, що був зазначений у списку, узагалі не вийшов на старт... У гірськолижному спорті аналогічна картина - Микола Скрябін та Юлія Сіпаренко фінішували на 30 - 50 позиціях .

Далі у списку іде санний спорт серед чоловіків, де честь України захищали Андрій Кісь, Юрій Гайдук, Олег Жеребицький та Роман Язвінський, а результати показали близькі до аутсайдерів.

Єдиний представник України в шорттреку - Володимир Григор'єв максимальним "досягненням" на Іграх міг вважати прохід першого кваліфікаційного раунду на дистанції 1000 метрів...

У лижних гонках серед чоловіків на Ігри в Турин поїхало аж семеро лижників, а найкращий результат - 14те місце серед 16ти команд в естафеті...

Попри це, НОК України назвав виступ доволі успішним. Хоча напередодні Ванкувера ситуація особливо так і не змінилася. Оскільки ми знову сподіваємося бодай на одну нагороду.

Щодо героїв Олімпіади, то багато хто очікував повторення успіху норвезького біатлоніста ОлеЕйнара Бьорндалена який у Солт­Лейк­Ситі2002 виборов чотири "золота" із чотирьох можливих. Сам норвежець не приховував, що бажає поповнити свою золоту колекцію олімпіад й золотими нагородами Турина­2006. А взагалі його мрія - мати таку ж кількість "золота", як і його легендарний співвітчизник - лижник Бьорн Делі, в якого аж дев'ять золотих медалей білих олімпіад. Проте Турин став для короля біатлону провальним (якщо так можна назвати загальні дві срібні та одну бронзову нагороду).

Те, що не вдалося Бьорндалену, майже вдалося іншому біатлоністу - німцю Міхаелю Грайсу. До початку Ігор­2006 єдиним значним досягнення Міхаеля було "золото" чемпіонату світу, та й те в естафеті. А в Турині німець здобув відразу три "золота". Дещо відстав від нього його партнер по команді Свен Фішер, в якого два "золота" і "бронза". Загалом Ігри в Турині стали справжнім тріумфом німецької команди - 29 медалей (11 золотих, 12 срібних, 6 бронзових). 25 нагород у спортсменів США (9, 9, 7), що на одну більше, ніж у канадців (7, 10, 7).

До речі, саме Мікі Грайс і міг стати головним мультимедалістом Турина­2006, але за кілька годин після перемоги німця в перегонах із масового старту, в естафеті в шорттреці тріумфувала збірна Кореї, у складі якої виступає Су­Хун Ан. А до цього часу корейський спортсмен уже приміряв дві золоті медалі та одну бронзову. До того ж Су­Хун став автором нового олімпійського рекорду на дистанції 1000 м.

Якщо ж брати здобутки спортсменів у співвідношенні кількості до якості, то безперечним лідером став австрійський двоборець Фелікс Готвальд. Він тричі виходив на старт і здобув три нагороди - два "золота" та "срібло". Найкращий відсотковий показник - 100% - лише у німецьких бобслеїстів Андре Ланге та Кевіна Куске. Спершу ця пара перемогла у змаганнях "двійок", а потім й у складі екіпажучетвірки.

Могла б стати переможницею у рейтингу мультимедалістів канадська ковзанярка Сінді Классен, але серед її чотирьох олімпійських нагород лише одне "золото" - на дистанції 1500 м. Інші нагороди канадки - "срібло" та дві "бронзи".

Дворазовими олімпійськими чемпіонами Турина­2006 стали естонська лижниця Крістіна Шмігун, італійський ковзаняр Енріко Фабріс, австрійська гірськолижниця Мікаела Дорфмайстер та її співвітчизник стрибун із трампліна Томас Моргенштерн.

Ще, що найбільше запам'яталося після завершення Олімпіади в Турині, так це мінімальна кількість скандалів. Ігри в Турині стали "найчистішими" за останні кілька десятків років. Загалом в Італії було зафіксовано лише два допінгскандали. Перший стосувався лижної й біатлонної збірної Австрії. Детектив з обшуками поліцією, погонями за тренерами, втечею спортсменів, завершився дискваліфікаціями кількох спортсменів, які самі чесно зізналися, що вживали допінг. Другий скандал - навколо російської біатлоністки Ольги Пилєвої, яку дискваліфікували на два роки. До речі, вона повернулася у великий спорт і нині доволі успішно виступає, щоправда, під прізвищем Мєдвєдцева.