"Пошта" продовжує цикл матеріалів, присвячених зимовим олімпіадам. Сьогодні мова піде про змагання у французькому Альбервілі

"Золото" Петренка

У змаганні на проведення XVІ зимових Олімпійських ігор із семи претендентів - столиця Болгарії Софія, італійський курорт КортінаД'Ампенцо, норвезький Ліллегаммер, американський Анкоридж (штат Аляска), шведський Фалун, французький Альбервіль і німецький Берхтесгаден - перемогло невеличке альпійське містечко Альбервіль, що для багатьох стало сюрпризом. Так біла Олімпіада втретє прийшла на французьку землю й багато в чому стала неординарною. Ігри в Альбервілі зібрали рекордну кількість країн, чому сприяло суттєве розширення програми (вперше з'явилися біатлон для жінок, фристайл, шорттрек) і серйозні зміни на політичній карті світу.

У грудні 1991 р. перестав існувати СРСР. У тому ж році в МОК були відновлені Латвія, Литва й Естонія. На початку 1992 р. у Москві керівники національних олімпійських комітетів колишніх республік Радянського Союзу підписали лист президентові МОК, у якому просили дати згоду виступати на зимових Іграх в Альбервілі єдиною командою. Незабаром прийшло позитивне рішення, а потім з'явилася об'єднана команда СНД. До складу команди ввійшли 129 спортсменів: 110 - з Росії, 8 - з Казахстану, 7 - з України та 4 - з Білорусії. На честь їхніх перемог виконувався олімпійський гімн. Латвія, Литва й Естонія уперше після Другої світової війни послали на Ігри окремі команди, як і дві держави, що колись входили до складу Югославії, - Словенія та Хорватія. У той же час дві держави, ФРН і НДР, об'єдналися, стали єдиною країною. Загалом на XVІ зимові Олімпійські ігри прибули 1804 спортсмени з 65 країн, які змагалися у 57 номерах програми з 12 видів спорту.

Французькі ігри стали переломними у багатьох аспектах, найголовнішим з яких став той факт, що майже в усіх видах програми фаворити не могли почувати себе спокійно навіть у своїх коронних видах. Особливо це стосувалося збірної СНД, яку роздирали внутрішні скандали. Так, на параді відкриття команда йшла під прапором з олімпійським кільцями, але кожний представник незалежної країни тримав у руці власний прапорець. Крім того, у параді взяла участь неймовірна кількість чиновників (кожна країна делегувала власних начальників), і від вигляду цієї колони залишилося двояке відчуття. Протягом усіх Ігор російські тренери підбивали спортсменів з інших республік поміняти громадянство на російське, обіцяли навіть "золоті гори".

Щодо самих змагань, то в чоловічих лижних перегонах не було рівних норвежцям. Бьорн Делі здобув три золоті нагороди, а його співвітчизник Вегар Ульванг - дві. У той же час спортсмени СНД не принесли у загальнокомандну скарбничку жодної нагороди. За сильну половину відігралися жінки. Особливо чудово виступила Любов Єгорова, яка святкувала успіх в перегонах за системою Гундерсона і на 15 км, а також в естафеті, де компанію Єгоровій склали Єлєна Вяльбе, Раїса Сметаніна й Лариса Лазутіна.

Традиційно сильно виступили біатлоністи. Проваливши спринт, спортсмени взяли реванш в індивідуальних перегонах, де Євген Редькін випередив усіх конкурентів, у тому числі тріумфатора спринтерської гонки Марка Кірхнера з Німеччини й шведа Мікаеля Левгрена. Невдача чатувала на команду СНД в естафеті, де вперше за останні шість олімпіад "золото" дісталося команді Німеччини.

В Альбервілі в програмі Олімпійських ігор дебютував жіночий біатлон, завдяки чому скарбничка збірної СНД значно поповнилася нагородами різного ґатунку. Колишня лижниця Анфіса Рєзцова, розстрілявши більшість своїх патронів в "молоко", за рахунок фантастичної швидкості на спринтерській дистанції, випередила усіх суперниць. В індивідуальних перегонах, де кількість вогневих рубежів подвоюється, а промах карається хвилиною штрафу, подібний фокус у Рєзцової не пройшов, завдяки чому німкеня Антьє Мізерскі взяла переконливий реванш.

В естафеті сенсаційну перемогу святкували француженки, що залишили з носом збірні Німеччини й СНД.

У хокейному турнірі команда СНД не вважалася фаворитом, але, всупереч усьому, молоді хлопці пройшли турнір, що проводився за нокаутсистемою, буквально на одному подиху. У чвертьфіналі з рахунком 6:1 були розгромлені срібні призери Олімпіади в Калгарі фіни. За крок до фіналу під гарячу руку збірній СНД попалися американці - 5:2. А у фіналі об'єднаній команді поступилися канадці - 3:1.

Три з чотирьох розіграних золотих медалей у фігурному катанні дісталися майстрам ковзанів із СНД. У змаганні спортивних пар перші два місця на п'єдесталі пошани зайняли дуети Наталя Мішкутьонок - Артур Дмітрієв та Єлєна Бечке - Дєніс Петров. Серед танцюристів найсильнішими стали срібні медалісти минулих Ігор Маріна Клімова й Сєргєй Пономаренко, що випередили пари із Франції Ізабелу й Поля Дюшене, а також своїх співвітчизників Майю Усову й Алєксандра Жуліна. В одиночному катанні серед чоловіків безумовним лідером став українець Віктор Петренко.

Загалом підготовку українських спортсменів до Олімпіади в Альбервілі можна було назвати провальною. Кабінет Міністрів України лише 31 січня 1992 року (за тиждень до початку зимових Ігор) прийняв постанову "Про підготовку спортсменів України до зимових й літніх Олімпійських ігор 1992 року".

Тому на цьому тлі перемога одесита Віктора Петренка, який в Калгарі здобув бронзову нагороду, була майже сенсацією.

Усі думали, що на цьому талановитий вихованець тренера Галини Змієвської завершить свої виступи. Але вони не заспокоїлися й довели світові, що й в Україні можуть рости олімпійські чемпіони в зимових видах спорту. Але, якщо бути об'єктивним до кінця, слід зазначити, що Г. Змієвська і брати Петренки тоді жили й тренувалися у США. В Одесі, де з великим ентузіазмом зустріли відкриття зимового Палацу спорту, швидко до нього звикли. Фігуристам, навіть талановитим, почали ставити палки в колеса. А ще через якийсь час там відкрили дискотеку. Як би там не було, але "золото" Петренка фактично стало першим незалежним українським тріумфом. Щоправда, гімну України на олімпіадах довелося чекати ще два роки, але це вже інша історія.