Ігор Зінкевич, головний тренер  ватерпольного клубу "Динамо" (Львів), про здобутки та проблеми водного поло на Львівщині 

Львівське ватерпольне "Динамо" традиційно привозить в наше місто комплект нагород. Цього тижня "динамівці" вибороли бронзові нагороди. В матчі за третє місце вони в двох поєдинках переграли збірну Севастополя (14:9, 14:13). Можливо, дехто вважає, що  порівняно з минулорічним "сріблом", львів'яни зробили крок назад. Проте, якщо уважно відстежувати стан справ у водному поло Львівщини, стає зрозумілим, що "динамівці" створили чергове диво. Напівпрофесійна команда майже на рівних змагалася з клубами, чиє фінансування і матеріальна база значно переважають забезпечення  львівського клубу. Один з головних авторів того, що водне поло у Львові ще досі існує, є головний тренер "Динамо" Ігор Зінкевич.

- Пане Ігорю, як ви оцінюєте виступ львівського "Динамо" в сезоні, що вже минув?

- Загалом позитивно. Так, порівняно з попереднім роком, коли здобули "срібло", ми дали крок назад, це зумовлено тим, що, крім "Іллічівця", в Україні з'явилася ще одна професійна команда (харківський БМК . - "Пошта"). А враховуючи наше фінансування і ті умови, в яких ми тренуємося, гадаю, що ми виступили пристойно. Звісно, хотілось би краще, і в нас була чудова можливість виступити краще, проте спорт це спорт, гра є гра.

- Чому цього року у Львові вкотре не було проведено жодного туру національного чемпіонату з водного поло?

- Туру у Львові не було з 1999 року, нам все обіцяють басейн, але його і досі немає. Басейн, де ми тренуємося, не відповідає стандартам і нормам, його розмір 25х9 м, а за регламентом має бути 33х22 м.

- Нещодавно головний тренер національної команди з водного поло Вадим Скуратов в одному з коментарів зазначив, що у Львові почалися якісь зрушення в плані розв'язання проблеми з басейном. Що саме мав на увазі наставник збірної?

- Швидше за все, йшлося про комплекс водних видів спорту на вулиці Княгині Ольги, який мають відкрити десь в серпні-вересні. Проте мушу його розчарувати, цей басейн теж не відповідає вимогам, цього разу - стеля, і проводити тури ми там не зможемо.

- Цього року чемпіонат відбувався за новою формулою і після регулярної першості проводилися матчі плей-оф. Наприклад, головний тренер "Іллічівця" Олександр Обєдинський висловив своє обурення подібною схемою, а як ви ставитеся до цих змін?

- Гадаю, що Обєдинський в своїх висловах дещо не мав рації. Плей-оф тим і цікавий, що до останнього моменту неможливо спрогнозувати переможця. І цьогорічна першість це повністю довела, оскільки саме в фі­нальній серії БМК  спромігся нанести маріупольцям першу поразку в сезоні.

- На вашу думку, чи піднявся рівень національної першості, порівняно з попереднім роком?

- Безумовно, піднявся. Окрім того, що з'явилася друга професійна команда, дуже позитивно на загальний рівень впливає і те, що українська першість відкрита і в ній беруть участь й іноземні команди - збірна Грузії, збірна Молдавії, Республіканський центр олімпійської підготовки м. Мінська. А збільшення кількості команд приводить до збільшення кількості матчів, чого в попередні роки нашим клубам дуже не вистачало. Наприклад, в цьому сезоні ми провели 25 матчів, а це для нас дуже не погано, є можливість перевірити молодших виконавців, поекспериментувати зі складом, випробувати різні тактичні напрацювання. Ми ж не беремо участі в єврокубках через брак фінансування і виступаємо лише в національній першості і Кубку України, а 18-20 матчів, які були в попередні роки, це звісно мало. Окрім того, ті іноземні команди не є хлопчиками для биття - ті самі грузини виступають дуже потужно і цікаво. Тому я задоволений останньою першістю і її рівнем.

- Цьогоріч львівські дитячо-юнацькі команди на першості України виступили досить жалюгідно. Чи не означає це, що на Львівщині припинився розвиток водного поло?

- Ні, ми, навпаки, починаємо відновлювати нашу базу. Найважливіше для нас той факт, що, на щастя, у Львові не зруйнована дитячо-юнацька школа. В нас є ДЮСШ №3, плюс з'явилася ще одна школа - "Євроспорт", але вона більш комерційна. Хоча, відверто кажучи, діти платять гроші за воду і в одній, і в другій школі. Єдине, що відрізняє, так це сума, яку доводиться платити в "Динамо" та в "Євроспорті". Ще плюсом ДЮСШ є той факт, що завдяки директору львівського училища фізичної культури Степанові Михайловичу Родаку, діти можуть потрапити в ЛУФК і там займатися безкоштовно та набирати форму. Якби в нас відпав цей ланцюжок, то можна було б казати, що водне поло у Львові остаточно загинуло. Нині воно ще тримається. Нещодавно ми провели для дітлахів фестиваль водного поло, в якому взяли участь п'ять команд. Ми зібрали дітей 1995-1998 років народження, це близько 100 учасників, провели змагання в двох басейнах на Вітовського та Петрушевича. Я побачив, скільки дітей хочуть займатися водним поло, який в них азарт в очах, і якщо ми будемо продовжувати цей шлях, в нас є майбутнє. Звісно, для цього необхідний відповідний басейн, бо без нього нам буде дуже важко.

- Цього року ви відсвяткували своє п'ятдесятиріччя, з цих півстоліття ви майже 37 ро­ків займаєтесь водним поло, чи не набридло вам це заняття?

- Відверто кажучи, були такі неприємні моменти, коли хотілось все кинути. Ми весь час перебуваємо на виїзді, здається, працюєш не покладаючи рук, але тої роботи не видно. Завжди перебуваєш в пошуку грошей, а тобі говорять, що ви не граєте у Львові, тому навіщо витрачати на це кошти. Але  є моменти, коли розумієш, що твоя праця необхідна. Наприклад, друга півфінальна гра проти БМК, коли хлопці віддали усі сили, при всіх негараздах і суддівських помилках, зуміли вирвати перемогу. Коли бачиш цю радість, то хочеться працювати і далі.