Нульовою нічиєю завершився перший стиковий матч між збірними Греції й України за право виходу на ЧС2010. Перший "матч року" для української збірної відбувся. Гра, відверто кажучи, залишила далеко не краще враження, однак результат можна вважати непоганим. Виїзний гол, звичайно, зовсім би не завадив, але все­таки... Що ще можна було очікувати від зустрічі команд, які пропагують так званий "антифутбол". Коли насамперед думають про те, аби зберегти власні ворота недоторканими, а в нападі сподіваються на усмішку фортуни.

І Отто Рехагель, і Олексій Михайличенко ніяких сюрпризів стартовими складами не зробили: тактичне розташування було звичним, склад виконавців - також. Так, були сумніви щодо того, на яке поєднання центральних захисників зроблять ставку в нашій команді - чи з'явиться Чигринський, чи варто чекати на вже звичну пару Кучера та Хачеріді? У підсумку Михайличенко вирішив залишити на лаві запасних гравця "Барселони". Німецький коуч грецької збірної, своєю чергою, зробив ставку спереду на трійцю Салпінгідіс - Гекас - Самарас, залишивши центр поля на Кацураніса й Карагуніса.

Оскільки перша зустріч відбувалася в Афінах, грекам потрібно було перемагати. При цьому господарям було вкрай важливо зберегти свої ворота недоторканими, щоб на виїзді почувати себе більш комфортно. Опоненти виглядали настільки рівними, що результат дуелі міг вирішити будьякий дріб'язок. "Наша пара - єдина, де не можна комунебудь віддати перевагу. Становище - 50 на 50", - так перед матчем говорив Олексій Михайличенко, і це було цілком логічно.

Жахлива якість газону на Олімпійському стадіоні в Афінах явно заважала суперникам продемонструвати свою майстерність. Попри те, першими до грецького "городу" призвичаїлися українці. Саме вони створили перший небезпечний момент у матчі. На 5й хвилині за фол проти Олега Гусєва в небезпечній близькості від воріт Александроса Цорваса був призначений штрафний. До м'яча підійшов Андрій Шевченко, але його удар, розрахований на силу, голкіперові збірної Греції відбити вдалося. Здавалося, зараз команди помчать на зустрічних курсах, але... жодного серйозного продовження не було. Кожний зі суперників намагався грати першим номером, але при цьому навряд чи комунебудь можна було віддати перевагу. От тільки прорватися до воріт ніяк не виходило. Усе, що могли дозволити собі суперники, це розраховувати на перспективні стандартні положення. Так ще один непоганий штрафний на 14й хвилині не реалізував Андрій Шевченко. Метрів із тридцяти Андрій спрямував м'яча прямо під стінкою, не зміг поцілити в рамку воріт.

В еллінів виділявся швидкісний Салпінгідіс, який раз за разом залишав без роботи Ракицького. Можливо, Михайличенко щось пізніше підказав Ярославові, бо спритність швидконогого нападника греків ближче до перерви випарувалася. В українців абсолютно випав із гри Ротань, що більше відповідав за лівий фланг. Мало того, що захисту він не надто допомагав, так ще й спереду припускався помилки за помилкою. Цілком логічно, що під час перерви його замінили на Ярмоленка.

Звичайно, не можна залишити без уваги й два суддівські рішення Дюамеля до перерви. На 16й хвилині Гекас після передачі Салпінгідіса вгатив м'яча у ворота, однак французький арбітр зафіксував пасивний офсайд у Теофаніса. Якби такий момент виник біля воріт греків, то ми би вже кричали про чергове суддівське свавілля Але оскільки це відбувалося біля наших воріт, то можна і промовчати. Згодом неоднозначний епізод відбувся й біля протилежних воріт, коли Мілевський під час контратаки впав у грецькому штрафному майданчику після фолу Кір'якоса. Свисток промовчав.

Після перерви моментів побільшало. Спершу Самарас зважився на далекий удар метрів із тридцяти, але стрибок П'ятова зберіг цифри на табло незмінними. Українці відповіли відмінною контратакою, і лише брак майстерності не дозволив Гусєву вискочити віч­навіч із Цорвасом. У підсумку м'яч потрапив до Мілевського, який намагався пробити з лінії штрафного майданчика, але удар виявився неточним. Ще один непоганий момент українці не використали, коли Тарасові Михалику вдався гарматний постріл, але Цорвас упорався і з цим пострілом.

Що ближче було до фінального свистка, то спокійнішою ставала гра. Було таке відчуття, що суперники вже погодилися на нульову нічию, хоча це явно не могло входити у сферу інтересів грецької збірної. Лише на старті фінальної десятихвилинки суперники позначили свою активність. Першими, на правах господарів, щось створили греки. Черговий момент не використовував Самарас, який з меж штрафного майданчика пробив над перекладиною. Своїм промахом форвардові греків відповів Мілевський, що не зумів, як слід, прийняти м'яч після передачі Андрія Ярмоленка. За 5 хвилин до закінчення основного часу неприємності на власну голову не заробив П'ятов, помилившись на виході. І лише Василь Кобін, що встиг до м'яча раніше за Лукаса Вінтри, зумів відстояти рахунок на табло незмінним. Останній шанс для вболівальників побачити в цей вечір забитий гол був змарнований у вже доданий арбітром час, коли після передачі Константіноса Кацураніса ледь не відзначився Кіріакос, але м'яч після його удару головою пройшов за сантиметри від штанги. Нулі на табло, нулі в грі обох команд, і надія на цікавіший футбол у Донецьку.

Що стосується власне гри, то вона була надто нервовою, а в якихось моментах навіть сумбурною. Було багато помилок. Напевно, позначилося величезне хвилювання. Важко переоцінити важливість цього матчу. Результат непоганий, але він ні про що не свідчень: на табло нулі, отож, усе треба починати спочатку.

Хочу сказати: ми не налаштовувалися на нічию, і наша гра була побудована на атакувальних випадах. Але обидві команди сьогодні діяли дужедуже акуратно в захисті, і, напевно, за весь матч так і не виникло жодного стовідсоткового моменту - як біля воріт збірної Греції, так і біля наших. Тому, вважаю, результат закономірний.

Нічого нового в грі збірної Греції ми сьогодні не побачили: до чого готувалися, те й мали. У цьому плані ми вгадали суперника. Хоча не можна сказати, що з нашого боку не було прорахунків: у першому таймі в нас були провали в захисті як праворуч, так і ліворуч. При цьому не можна сказати, що ми зуміли реалізували весь свій потенціал в атаці. Але повторюю, у таких іграх нервозність і хвилювання на такому рівні, що на це просто потрібно зважати".

Ми намагалися грати в атакувальний футбол. Але нам протистояв сильний суперник, що добре діяв у контргрі. Через це ми не змогли повною мірою реалізувати те, що задумали".