Михайло Коляджин, голова Спілки ветеранів регбі, про перемогу в Чехії і про те, що вік - не перешкода для спорту

Українська збірна ветера­нів-регбістів, основу якої склали львів'яни, нещодавно стала переможцем престижного між­народного турніру-форуму, який відбувся у Чехії. Українські регбісти у категорії ветеранів понад 50 років виявилися найсильнішими серед 16 команд Європи та Канади, а також посіли друге місце у турнірі ветеранських команд у віковій категорії до 50 років. Своїм успіхом український ветеранський регбійний рух багато в чому завдячує Спілці ветеранів регбі, яка вже понад два роки веде активну громадську роботу у Львові. 

- Як виникла ініціатива створення Спілки ветеранів регбі у Львові?

- Львів має потужні традиції розвитку регбі. Перша регбійна команда була створена у нашому місті ще 1963 року. Львів­ських регбістів усі наступні роки запрошували в збірні команди Радянського Союзу, України, клубні команди інших країн. Отож у Львові сьогодні живе кілька поколінь рег­біс­тів. Старші з них активно, на професійній основі вже не займаються спортом, але й не поривають зв'язків з ним. Саме тому у Львові ветерани регбі, які раніше захищали кольори різних клубів, об'єдналися у ветеранський клуб, на основі якого 2005 року і було створено громадську організацію "Спілка ветеранів регбі".

- Яку мету ставить перед собою спілка?

- Ми допомагаємо ветеранам залишатися активними, відчувати свою силу та потріб­ність. Це найбільш вагома функ­ція, яку виконує наша спілка. Також ми створюємо умови для того, щоб від майстерної гри наших ветеранів насолоду отримували не лише глядачі та вболівальники регбі в Україні, але і в усьому світі.  

- Чи беруть участь члени спілки у міжнародних ветеранських турнірах з регбі?

- Так. Саме можливість учас­ті наших ветеранів у міжнародних турнірах і стала головним поштовхом для об'єднання їх­ніх зусиль. Згадати, як це було у молоді роки і ще раз гідно захистити кольори прапора своєї країни на міжнародному тур­нірі  - кращого стимулу й бути не може! Львівські ветерани регбі згуртувалися навколо ідеї виступу у міжнародних змаганнях і почали потроху працювати, тренуватися.  Після півріч­ної підготовки ми взяли участь у першому міжнародному мат­чі. Це було у Польщі, в місті Би­томі, де відбувалося святкування 50-річного ювілею місцевої регбійної команди. Інформація про те, що нам вдалося все це організувати і виступити, досить швидко облетіла всіх ветеранів. Після цього вони ще з більшою увагою почали ставитися до нашої ініціативи.   

- Скільки членів нараховує сьогодні спілка ветеранів регбі?

- Сьогодні членами нашої спілки є 75 ветеранів регбі, які тренуються на добровільних засадах. Зрозуміло, що до учас­ті у змаганнях запрошують переважно ветеранів, які тренуються більш-менш регулярно. Адже погана підготовка, та ще й у старшому віці, створює додаткові ризики отримання трав­ми під час турнірів. Тому ми намагаємося тренуватися регулярно, щотижня, а не тільки перед участю у змаганнях. 

- В яких турнірах збірна ветеранів Львова вже брала участь?

- Після Битома нас запросили на ветеранський турнір, який відбувся у чеському місті Хавирові. У змаганнях брали участь чотири команди: збірні ветеранів Чехії, Польщі, Вельсу та України. Це був цікавий і напружений турнір. Головне, що саме під час нього в нашої команди з'явилось прагнення до перемог.

Після того ми регулярно брали участь у загальноукраїнських турнірах ветеранських команд регбі в Криму, Тернополі, а також Києві. Ми також виступили на міжнародному тур­нірі в Голландії. 

Тиждень тому наша команда повернулася з міжнародного турніру, який був у Празі. Цей турнір відбувається у форматі регбійного фестивалю. До участі в ньому було запрошено 16 команд, серед яких команди з Англії, Франції, Італії, Іспанії, Хорватії, Чехії, Німеччини, Польщі, Норвегії, Швеції, України, а також Канади. На цьому турнірі львівські ветерани склали основу збірної України. Окрім 30-ти львів'ян, в команду також були запрошені 10 киян та кілька кримчан.

Змагання відбувалися у двох вікових категоріях: до 50-ти років і після 50-ти. До 50-ти років, як ми кажемо, золоті ветерани, після - платинові. Отож у категорії платинових ми вибороли  чемпіонське звання, обігравши у фіналі канадців та чехів. У перший день змагань у важкій боротьбі з англійцями ми виграли 12:5, до того ж перший тайм закінчився з рахунком 0:0. У другому матчі ми перемогли норвежців з рахунком 15:0. І третій матч з іспанцями закінчився нашою переконливою перемогою - 40:5.

У категорії до 50-ти років у першому матчі українські ветерани пробилися у півфінал. У півфіналі ми одержали складного суперника - збірну ветеранів Чехії. Рік тому ми на турнірі в Хавирові поступилися цій команді з рахунком 12:5. Цього ж разу впевнено перемогли чехів  з рахунком 24:0. У фіналі нас чекав серйозний суперник - французька команда, яка поставилася до турніру дуже відповідально. Вони приїхали підготовлені й укомплектовані  навіть тренерами з психологічної підготовки. Частина гравців фран­цузької команди навіть сьогодні грає в офіційних матчах другого дивізіону французької регбійної ліги. 

Цей матч був дуже напружений. Перший тайм завершився нічиєю - 0:0. А от на остаточний результат вплинув суб'єк­тивний чинник.

- Ви маєте на увазі, напевно, суддівство?

- В останні хвилини суддя, на мій погляд, безпідставно видалив з поля одного гравця нашої команди. Тому можна сказати, що французам, в певному плані, допомогли обіграти нашу збірну.

Хоча, "срібло" для нашої збір­ної аж ніяк не можна розцінювати як поразку. Після матчу французи зізналися, що весь турнір за нашими гравцями стежив і аналізував їхню гру окремий тренер. Французи ви­знали, що наша команда була найбільш збалансована і вирізнялася найкращим підбором гравців високого рівня.

- Хто допомагає ветеранам у підготовці до турнірів і в організації поїздок на змагання? 

- Майже все ми організовуємо за рахунок внесків членів спілки, тобто самих ветеранів регбі. Легкі кошти від спонсора, якого ми не маємо, досить часто, на мою думку, знецінюють саму ідею таких громадських ініціатив. Якщо все ж таки у нас з'явиться спонсор, то було би добре, щоб він свої кошти витрачав на організацію поїздок наших вболівальників. Адже нам не вистачає їхньої підтримки за кордоном.

У нас є також спеціальний фонд допомоги ветеранам, які не можуть власними силами покрити витрати на закордонні поїздки.

- У яких міжнародних тур­нірах ви плануєте брати участь найближчим часом?

- У вересні в Швеції відбудеться європейська олімпіада ветеранських збірних з регбі. Українська збірна запрошена до участі у цьому турнірі, і ми зараз активно тренуємося. У черв­­ні наступного року у місті Ротвел (Німеччина) відбудеться
7-й за ліком європейський тур­нір, в якому наша збірна обов'язково візьме участь. Також сподіваємося, що наступного року отримаємо запрошення до участі у світовій олімпіаді ветеранів-регбістів, яка буде в Сіднеї (Австралія). Підготовкою до світової олімпіади займається Українська спілка ветеранів регбі, і вона вже запросила нас до співпраці. 

- На цих міжнародних тур­нірах змагання відбуваються також у двох вікових категоріях?

- Саме так. Отож в нас буде чудова нагода повернутися в Україну не з одним, а з двома призовими кубками. Шанси є, але треба працювати.

Розмовляв Іван Малий