У місті Німбурку (Чехія), де часто відбуваються різноманітні міжнародні змагання зі стрільби з лука, щойно завершився чемпіонат світу серед неповносправних спортсменів. Збірна України, що складається переважно з вихованців львівської школи і готується на стрілковому комплексі Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького під керівництвом тренерів Михайла Хусківадзе та Олега Ільяшенка, привезла додому одну срібну медаль, яку здобув Павло Назар у стрільбі з блочного лука. Це не перший значний успіх 38річного львівського спортсмена, який стріляє, сидячи у візочку. Він був другим на Гран­прі Європи у 2007 році в Англії, минулого року брав участь у Паралімпійських іграх у Пекіні, часто змагається з повносправними лучниками. Після, так званої, гладкої стрільби на чотирьох дистанціях Павло був лише 16м, показавши у сумі 1336 очок, коли лідер кореєць Лі Оук Су набрав рекордні 1392 очки. Та, коли справа перейшла до безпосередньої боротьби "обличчям в обличчя" за олімпійською системою з вибуванням, він у кожному колі набирав свої 113 очок, а у півфіналі перестріляв американця Джонатана Майза - 116:111. А от на вирішальний поєдинок сил вже не вистачило - і він поступився (107:111) надзвичайно титулованому Кевіну Евансу з Канади.

Інші члени команди не підтримали успішний виступ колеги і опинилися на дальших місцях: Богдан Носевич був 34м, а Орест Гордон - 46м.

У стрільбі з класичного лука львів'янин Юрій Копій після хорошого стартового дня невдало фінішував і став 17м. Не потрапили на п'єдестал і жінки, які виступили дуже рівно: Ольга Волинець - сьома, Богдана Нікітенко - восьма, Роксолана Дзьоба - десята, а командою були четвертими.

Головний тренер команди Михайло Хусківадзе, до речі, спортивна громадськість недавно відзначала його 90річчя, оцінив виступ команди на "трійку з плюсом". Він сподівався на кращі результати, але визнає, що його вихованцям бракує справжньої конкуренції на внутрішній арені, що не заставляє спортсменів більш настирливо працювати на тренуваннях. Ще вважає, що його учням бракує загальної фізичної підготовки, яку можна було б підтягнути завдяки плаванню, але для неповносправних зараз - вода у басейні недоступна. От і вдосконалюються лучники, шліфуючи до нестями техніку виконання пострілів, а цього нині вже замало, щоб боротися за найвищі нагороди у світі та Європі.