У середу в Мінську відбувся принциповий поєдинок у рамках відбору до чемпіонату світу 2010 між збірними команд Білорусі та України, який не приніс "синьо­жовтим" бажаного результату.

Ще задовго до цього матчу очікувався чималий десант уболівальників з України. Не став винятком і Львів. З міста Лева підтримати нашу команду вирушила чи не найбільша кількість фанатів. З атрибутикою та хорошим настроєм львів'яни вирушили в дорогу. Приємно вразили дії білоруських прикордонників, які без зайвих затримок пропустили українців. Білорусь нас зустріла чудовими дорогами та гарними краєвидами. Деяке розчарування настало при першій зупинці, коли стало відомо що обмінні пункти вночі не працюють, а продавці категорично відмовлялися приймати гривні або іншу валюту. Благо були деякі запаси харчів та питва ще з України. Дорога до Мінська супроводжувалася піснями, криками та переглядом фільму. Столиця Білорусі залишила приємне враження своєю чистотою, величною архітектурою та красивими дівчатами. Ціни дещо кусалися, порівняно з українськими, хоча це було єдиним вагомим мінусом за всю поїздку. Так, пляшка пива вартувала дві тисячі білоруських рублів, що у гривнях близько семи. У центрі міста фанати зі всіх куточків України злилися у єдину жовто­синю ріку, яка текла до стадіону. Три кордони міліції довелось пройти українським шанувальникам футболу, щоб потрапити на гру. Столична футбольна арена "Динамо" є досить комфортною для перегляду матчу. Банери з Дніпропетровська, Києва, Вінниці, Черкас, Кривого Рогу, Сімферополя, Запоріжжя та інших міст оформили два відведені українцям сектори. Організатори матчу підготували імпровізоване дійство, яке завершилося впусканням у повітря кольорових кульок. Коли над стадіоном зазвучала мелодія національного гімну - українська трибуна в унісон вибухнула голосним співом.

З перших хвилин гри стало зрозуміло, що матч обіцяє бути напруженим. Активніше розпочали білоруси, вони вдало комбінували в центрі поля та постійно тримали в напрузі наших захисників, в основному проводячи удари здалеку. Дещо оговтавшись від стартового натиску господарів, українці провели кілька атак у відповідь. На дев'ятій хвилині матчу непогано пристрілювався Андрій Шевченко, після удару метрів з двадцяти п'яти м'яч просвистів над поперечиною. За пару хвилин по тому перевіряв білоруського голкіпера новачок збірної Андрій Ярмоленко - кутовий. Гра відбувалася на зустрічних курсах, гравці дуже швидко переходили центр поля. Варто було закінчитися одній атаці, як уже біля інших воріт виникав небезпечний момент. Найнебезпечніший епізод у першому таймі стався на вісімнадцятій хвилині. Після подачі кутового українці двічі пробивали по воротах. Спочатку Шевченко, а потім Дмитро Чигринський, але Жевнов і захисник "червоно­зелених" виносили м'яч із лінії воріт. Усередині тайму "синьо­жовті" більш активізувалися - наш капітан з гострого кута пробивав по воротах суперника, хоча можна дорікнути Андрієві, що потрібно було віддавати передачу на фланг, де було двоє вільних гравців у жовтих футболках. Перша половина зустрічі пройшла у рівній, безкомпромісній боротьбі на кожному клаптику поля. Другий тайм одразу ж ознаменувався небезпечною атакою збірної України. Ярмоленко вдало прибрав захисника і пробивав у дальній кут воріт, але рикошет завадив польоту м'яча, який вийшов на кутовий. Першу заміну Олексій Михайличенко провів на шістдесятій хвилині: замість Олега Гусєва на полі з'являється Сергій Назаренко.

Напрочуд вдало грала збірна Бернда Штанге. Чудова зіграність його підопічних у всіх ланках не давала змоги українцям створити щось путнє, а коли білоруси вдавались до гри у дотик, то інколи у гру мусив вступати Андрій П'ятов, якому вистачало роботи того вечора. Досить значного підсилення сябрам надав вихід Лєаніда Ковєля. Скандально відомий екс­гравець львівських "Карпат" виділявся своєю швидкістю та націленістю на ворота. На вісімдесятій хвилині матчу він пробивав штрафний, і лише майстерність П'ятова врятувала нашу збірну. Втративши надію на гол, українські ультрас ввели в дію піротехніку, і сектор запалав, що викликало неабияке здивування білоруських уболівальників. Останні хвилини ознаменувалися деякою мірою сумбурними атаками то однієї, то іншої команди, з яких можна виділити лише не використаний Мілевським момент, в якому Артем замість удару вирішив обіграти захисника. Цього вечора білорусам у прагненні перемогти можна було позаздрити, втративши теоретичні та практичні шанси на попадання в фінальну частину ЧС2010, вони дали гідний бій українцям, які дещо розчарували. Хоча і не зовсім задоволені результатом, виснажені та все ж задоволені львів'яни повернулися до рідного міста.