Україна - Туреччина. Постскриптум

Хіба ми, українські вболівальники, заслуговуємо на таке ставлення рідної команди? Гадаю, що ні. Товариський матч Україна - Туреччина на тлі звитяг нашої молоді став справжнім жахіттям. І слово "ганьба", яке лунало під завісу матчу, аж ніяк не відтворює всіх емоцій, які виникли того вечора.

Після матчу Андрій Шевченко висловив доволі банальне бачення того, що відбулося: "У футболі всяке буває. Найголовніше, що тепер нам потрібно зробити із цієї поразки правильні висновки. Сьогодні пролунав тривожний дзвіночок. Попереду в нас два відповідальні матчі, і до цього часу ми повинні проаналізувати всі свої помилки. Думаю, у вересні все має скластися нормально".

Що правда, то правда, і нічого тут додати, але... Виникають досить тривіальні питання. Хіба це "дзвіночок"? Це набат, а не маленький "дзвіночок". Навіщо взагалі грати такі спаринги? Новачків не побачили, нових тактичних напрацювань теж не спостерегли. А фраза Михайличенка напередодні зустрічі: "У цьому матчі ми особливих цілей не переслідуємо", - взагалі приголомшила. Для кого грала збірна? Для себе? Навряд чи, адже нічого цікавого вона не продемонструвала. Для вболівальників? Маємо надію, що ні, адже те, що відбувалося, радше травмувало тих, хто посправжньому вболівав, а задоволення не було жодного. Напевно, для турків. Бо це єдине, що може логічно пояснити все. Треба було запросити одного із сусідів і продемонструвати усю нашу гостинність. Привезти, нагодувати і дати можливість почуватися як дома. Для більшого щастя (щоб їхня преса особливо не нарікала на склад) у потрібний момент випустити наших "зірок", аби ті продемонстрували все, на що здатні.

Так, можливо, це емоції, які треба проковтнути і забути. Проте, повертаючись до слів Шевченка, як знущання виглядає фраза "проаналізувати всі свої помилки". Що саме аналізувати? Перший тайм: жодного удару в напрямку воріт Волкана, і подяка Шовковському, що не пропустив. Другий тайм - вихід на поле "зірок" і гра, яка викликає іронію. Чигринський не поїхав у "Барселону"? Кому він там потрібний? Новоспечений "баварець" Тимо­щук хоче закріпитися в основному складі нової команди? А може, має рацію Ван Гаал, і не готовий Анатолій грати на такому рівні. Ну а Шева? В гонитві за грошима "Челсі" він уже давно не такий, яким ми хочемо його бачити. Так, він завдав до середини другого тайму два перші удари по воротах. Обидва зі штрафних, обидва... в "стінку". Звідси, очевидно, випливають тренерські прорахунки. Михайличенко не зміг знайти потрібні слова для гравців, щоб потім не довелося просити вибачення в уболівальників. І взагалі, можливості Олексія Олександровича усе ще під знаком питання.

Хай там як, а нам слід проковтнути найганебнішу в історії домашню поразку збірної (досі наша команда вдома програвала лише з різницею в два м'ячі). І лише сподіватися на те, що з часів Олега Блохіна ми звикли до того, що в товариських матчах наша збірна грає на рівні "карликових" Люксембургу чи Кіпру, а в офіційних може (щоправда, не завжди) поборотися за результат. І з важким серцем готуватися до осінніх матчів команди.