Одна з головних футбольних новин початку жовтня прийшла з високих кабінетів УЄФА, де офіційно оголосили про рішення допустити до міжнародних змагань чоловічу і жіночу збірні росії U-17, повідомляє xsport.ua. Ситуація, безумовно, неприємна, адже, по суті, таким чином була перервана повна ізоляція країни-терористки в світовому футболі, яка тривала більш ніж півтора року. Здавалося б, допуск до змагань російських дітей – не настільки глобальна подія, щоб його обговорювати. Зізнайтеся чесно, чи давно ви стежили за матчами гравців шкільного віку, і стежили взагалі коли-небудь? Але такий крок головного футбольного органу Європи, на жаль, може мати куди більш серйозні наслідки, і стати початком кінця блокади агресора в цьому виді спорту. Як приклад, можна навести миттєве рішення ФІФА. Міжнародна федерація підтримала попереднє контраверсійне рішення УЄФА дозволила російським збірним U17 взяти участь у своїх прийдешніх міжнародних турнірах. 

На щастя вчора, УЄФА таки дослухалося до міжнародної спілноти і скасувало своє попереднє рішення, але тривожний дзвоник пролунав.

З точки зору футболу допуск 17-річних підлітків до змагань найвищого рівня і справді не має особливої цінності. Ну пограють вони в кваліфікації чемпіонату Європи, ну, припустимо, навіть вийдуть на нього, зіграють у фінальній частині, далі то що? А далі цим дітям виповниться 17, і вони знову будуть сидіти і чекати, поки їхній старий фюрер капітулює і відчепитися від України. Суть всього юніорського і молодіжного футболу в вертикалі, в поступовому переході з віку в вік. А коли цього немає, і категорія U-17 – це кінцева точка, де росіяни можуть грати в міжнародний футбол, то робити з цього перемогу просто смішно, хоча вони, звичайно ж, будуть. 

Але ж питання зовсім не в розвитку російського футболу, якому після товариських матчів з Катаром, Іраном, Іраком, Узбекистаном і молодіжкою Єгипту належить вставати з колін ще дуже довго, і, сподіваємося, не вдасться ніколи. Тут, як то кажуть, справа в принципі. 

Футбол був одним з видів спорту, де росія була повністю ізольована, стерта, викреслена і забута, а тепер вся ця пишність руйнується. U-17 – це дійсно діти, і в цьому полягав основний аргумент УЄФА, мовляв не повинні вони відповідати за помилки дорослих. Але такою аргументацією боси європейського футболу показують своє нерозуміння суті і завдання всіх цих санкцій. Адже вони не спрямовані проти дітей, не позбавляють їхню можливості займатися спортом на аматорському і внутрішньому рівні. Всі ці обмеження потрібні, в тому числі для того, щоб російський Ванька, радісний кожному терористичному акту своєї недокраїни проти України, був позбавлений задоволення розкластися ввечері на просидженому дивані, і насолоджуватися величчю росії після перемоги над якою-небудь Мальтою. На будь-якому рівні, в будь-якій віковій категорії. Це той мінімум, яким УЄФА, ФІФА, і керівні органи в будь-якому іншому виді спорту можуть покарати злочинців і висловити свою солідарність з його жертвою не на словах, а на ділі. І з чого раптом від цього відмовлятися – питання риторичне. 

Говорять, вони ж діти? О ні, це не просто діти, це діти з росії. У момент, коли ці зомбовані підлітки зомбованих батьків вийдуть на поле в міжнародному матчі, вони стануть єдиними представниками своєї терористичної держави в європейському футболі. За ними буде стежити вся країна, хоча в нормальних умовах на цих гравців не звернули б увагу ніколи в житті. На кожен матч їх будуть налаштовувати як на війну, їх перемоги будуть смакувати і розбирати всі місцеві пропагандисти, а єдине, що вони будуть здатні нести в цей світ – ненависть і нездорова, неспортивна злість. 

Можна скільки завгодно позбавляти їх прапора, гімну, права виступати вдома, але вони все одно залишаться представниками росії, носіями її ідеології, цінностей, пропаганди через спорт, яка здійснюється вже безліч років. А вся ідеологія росії – це вбивства, військові злочини, шовінізм та затвердження своєї уявної величі. За такі цінності виступає європейське футбольне співтовариство? Кажуть, не можна карати дітей за помилки дорослих? А робити з цих дітей інструмент пропаганди тих же дорослих, значить, можна? Тільки потім з цих дітей виростуть такі ж дорослі, і це замкнене коло, на жаль, не розірвати.

Слід розуміти, що повернення росії в міжнародний футбол не могло бути справою одного дня. Ну не сидить Олександр Чеферін, або будь-який інший високопоставлений чиновник з УЄФА, в своєму кабінеті, роздумуючи про проблеми російського футболу і бідних дітей, які несправедливо позбавлені можливості в нього грати. Це рішення – результат довгої і складної роботи представників країни-терористки, які явно шепотіли його в вухо головного органу європейського футболу з усіма своїми доводами і аргументами. А  чи шепотіла свою позицію в інше вухо українська сторона? І я зараз, звичайно, не про нас з вами, а про людей, які мають владу для боротьби за права України в міжнародному футболі. Якщо ні, то чому? Якщо так – чому про це ніхто не говорив? Чому ми програли цю війну? Чи достатньо було зроблено для того, щоб її не програти? Чому наше суспільство вперше дізнається про повернення росії з іноземних джерел? Невже ніхто з українських футбольних функціонерів заздалегідь не знав про проблему, про те, що це питання розглядається і близьке до того, щоб вирішиться не на нашу користь? Якщо не знав – то це повний провал. Чому УАФ хоч якось реагує на такий крок УЄФА лише під кінець дня, коли, наприклад, Футбольна асоціація Англії вже встигла виступити з офіційною заявою про те, що їхня збірна не буде грати проти росії? Питань значно більше, ніж відповідей, але результат – на табло. І він, на жаль, не на нашу користь. Добре, що головний футбольний орган України засудив рішення УЄФА хоча б за фактом, це і правда краще, ніж нічого. Але хочеться дізнатися, а що робилося до цього рішення, щоб йому запобігти? Адже програти у впертій боротьбі зовсім не соромно, а ось якщо її навіть не було, тоді ми в праві пред'являти керівникам українського футболу багато претензій.

Тема з поверненням росії в міжнародний футбол, звичайно, викликала резонанс не тільки в Україні. Практично відразу після того, як стало відомо про рішення УЄФА, на нього стали реагувати і в інших європейських країнах. Першою, на цей раз, засудила такий крок Англія. 

Вже через кілька годин після появи інформації про допуск російських юніорів до змагань Футбольна асоціація країни виступила з офіційною заявою про те, що не підтримує позицію УЄФА і не буде грати в футбол зі злочинцями ні на якому рівні. 

Трохи пізніше до бойкоту приєдналися Польща, яка першою заявила про відмову грати з росією відразу після повномасштабного вторгнення в лютому минулого року, а також Латвія, Литва і Швеція. Федерації всіх цих країн вже встигли офіційно заявити про те, що росіянам не місце в світовому футболі, і перетинатися з ними на полі вони не мають наміру. Загалом на данний момент про своє не бажання грати з росіянами на будь-якому рівні оголосили вже 10 європейських федерацій. До бойкоту України приєднались десять країн: Англія, Польща, Латвія, Литва, Швеція, Данія, Фінляндія, Ірландія, Норвегія, Румунія. Ще декілька країн - Швейцарія, Чехія, Нідерланди та Естонія - заявили, що чекають подальших пояснень від УЄФА. Це дуже хороший знак, так як саме подібний бойкот став однією з ключових причин футбольної ізоляції терористичної держави в лютому 2022-го. Адже коли грати з росіянами відмовилася Польща, а потім і Швеція, у УЄФА залишалося два варіанти: автоматично відправити росію в фінальну частину ЧС, або ж дискваліфікувати її. В таких умовах вибір був очевидний, але зовсім не факт, що без допомоги поляків і шведів все склалося б саме так. 

Нині керівництво УЄФА хоче переконати незадоволені країни не бойкотувати матчі з росіянами після допуску збірних росії U17 до міжнародних турнірів. Як пише Sky News, УЄФА планує "заспокоїти" країни, яких не влаштувало рішення щодо допуску росіян. Ключовий аргумент європейської організації - позиція України щодо участі у турнірах з росіянами.

У березні 2023 року Уряд України заборонив спортсменам виступати у змаганнях, де є росіяни та білоруси. Однак влітку це рішення змінили: нові рекомендації дозволяють їздити на турніри, де спортсмени з росії та білорусі виступають у нейтральному статусі.

Деякі керівники УЄФА в приватних розмовах вказують футбольним чиновникам на їх непослідовну позицію щодо повернення Росії до молодіжних турнірів, оскільки в багатьох інших видах спорту росіяни мають змогу виступати під нейтральним прапором. Втім, МОК дозволяє змагатися у нейтральному статусі лише індивідуальним атлетам, а на рівні команд заборона все ще діє.

За даними Sky News, три з п'яти віцепрезидентів УЄФА на закритому засіданні виступили проти допуску росіян. Це колишній виконавчий директор "Манчестер Юнайтед" Девід Гілл, представниця Вельсу Лаура Макаллістер та ексголова Польського футбольного союзу Збігнєв Бонек.

Натомість двоє інших віцепрезидентів - швед Карл-Ерік Нільссон та італієць Габріель Гравіна - висловилися за допуск росіян-юніорів до міжнародних змагань.

Цікаво, щочерез своє рішення Карл-Ерік Нільссон звільнив посаду очільника Шведської спортивної конфедерації.

"Я б хотів мати більше часу й досягнути більшого на посаді голови правління. Для мене було честю отримати цю довіру. [Але] увага медіа до мене не йде на користь шведському спорту", — наводять слова Нільссона у заяві Шведської спортивної конфедерації.

"Ця увага також призвела до значної ненависті та особистих нападів. Я відчуваю сильну підтримку від шведського спорту, але для того, аби належно вести спортивний рух, бажання та радість є абсолютно необхідними. Ненависть витіснила радість".

Як Нільссон коментував своє позицію щодо збірних росії U17?

"Враховуючи, що інші спортивні федерації відкривають шлях для участі [росіян] на дорослому рівні, я вважаю, це добре, що УЄФА чітко дотримується своєї позиції не дозволяти росіянам грати в міжнародних дорослих турнірах.

Для мене як людини та очільника Національної спортивної конфедерації, дуже важливо діяти в найкращих інтересах дітей, надати всім дітям хороші умови для занять спортом. В обговореннях з УЄФА, я обрав підтримати рішення розпочати дослідження форматів, у яких діти з Росії зможуть брати участь у міжнародних змаганнях, згідно з Конвенцією ООН про права дитини.

Мені прикро, що мої позиція в УЄФА та ухвалене рішення розцінили так, ніби я, як представник Шведської спортивної конфедереації, не продовжую дотримуватися нашої спільної позиції [щодо відсторонення росіян від спорту]. Я підтримую її. Але я розумію, що УЄФА хоче переглянути, чи правильно ми діємо з точки зору дітей, тож виключаємо ризик того, аби дітей карали за, в данному випадку, жорстокі війни та насильство, за які несуть відповідальність дорослі".

Вчора на черговому Виконкомі УЄФА знову було піднято питання повернення збірних росії U-17. І хоча офіційний прес-реліз вийшов після здачі чцього числа у друк, за повідомленнями журналістів Роб Гарріс (Sky Sports) та Мартін Циглер (The Times) УЄФА відмовилася від свого плану та попереднього рішення скасувати повну заборону на участь збірнихрРосії у міжнародних змаганнях, допустивши до них команди U-17. Про це 

Зазначається, що це трапилося після негативної реакції – багато футбольних асоціацій виступили із заявою щодо бойкоту цього рішення. В УЄФА натомість заявили, що просто «не вдалося знайти жодного технічного рішення, яке б дозволило російським збірним грати». Також вплив мала позиція Шведської асоціації, які оголосила, що заблокує участь Росії на чемпіонаті Європи U-17 серед жінок, який прийматиме наступного року.

Зради не сталося, але якби збірні U-17 таки допустили б  до міжнародних змагань, це могло стати першим кроком на шляху до повернення агресора в світовий футбол. Ну а що, грають ж, все нормально, ніхто не скаржиться. Можна навести багато прикладів з інших видів спорту, де росіяни виступають в нейтральному статусі і відчувають себе цілком нормально: теніс, фехтування, шахи, можливо, повернуть і в хокей на найближчий чемпіонат світу U-20. Будь-яке повернення починається з малого. Зараз повернуть U-17, якщо це проковтнути, повернуть і U-19. Адже вони теж майже діти, чи не так? Потім повернеться U-21, ну а далі – самі розумієте. Саме про це потрібно думати, коли ми говоримо про неприпустимість присутності росії в світовому футболі і спорті. Саме тому спроби реабілітувати їх повинні припинятися усіма спортивними органами України на будь-якому рівні. Якщо послабити хватку, цей ниючий, маніпулюючий, корумпований монстр російського спорту вирветься і повністю стане на ноги. І це потрібно швидше зрозуміти абсолютно всім, як в Україні, так і в світі. Ось вам і потенційні наслідки повернення 17-річних дітей. А якщо не протестувати на всіх можливих рівнях, то з часом вони цілком можуть стати реальними.