Новий футбольний сезон в Україні стартував. Точніше, двобоєм за Суперкубок між "Динамо" й "Ворсклою" закладено перший камінь в будівлю нового чемпіонату.

Хоча, відверто кажучи, майбутня будівля наразі виглядає дуже нестійкою. Боротьба за владу серед дійових осіб, судові позови, які йдуть один за одним, невідоме майбутнє, але грати треба.

Для киян цей сезон обіцяє стати, безумовно, чимось новим і досі повною мірою незвіданим. У команду прийшов новий тренер з методикою, що кардинально відрізняється від методик попередників, команда вперше стартує в Лізі чемпіонів без кваліфікаційних сутичок. "Ворсклу" теж чекає непростий сезон і виступ у Європі, а це означає боротьбу на два фронти і сподівання, що вона буде вдалою.

У матчі була своя інтрига. І не лише у факті завоювання трофея. "Ворскла" після завоювання Кубка України у грі з "Шахтарем" жадала повторити свій подвиг і з "Динамо". "Динамо", своєю чергою, проводило першу офіційну зустріч під керівництвом нового наставника, і, звісно, сам наставник першим же матчем хотів поповнити свою колекцію новим для себе трофеєм. Склад "Ворскли" перед грою не міг не читатися, оскільки переможний набір футболістів апріорі міняти не рекомендують. Павлов це підтвердив, кинувши у бій тих же хлопців, що кували героїчну перемогу над "Шахтарем". А от щодо складу "Динамо" загальна картина вимальовувалася не так чітко. У киян доволі багато травмованих футболістів. Та й період експериментів нового наставника ще не минув. Він шукає, спостерігає, намагається знайти оптимальне поєднання. Тому не дивно, що на поле вийшов доволі цікавий сплав молоді і досвіду.

Сам матч вийшов "весняним". Таким, який ми часто бачимо на початку року, коли команди після довгої відпустки ледь входять у сезон і в них величезна кількість недоліків, яку можна компенсувати лише бажанням грати. І моменти, які виникають, це здебільшого не майстерність команди чи окремих гравців, а помилки захисту.

Початок матчу залишився за "Динамо", а головною дійовою особою можна назвати Алієва. Олександр завдав першого удару в матчі (не дуже небезпечного), потім вийшов віч­навіч після паса Мілевського, але Долганський виручив "Ворсклу". Ну а вже на 19й хвилині Алієва довелося замінити. І це, безумовно, стало ще однією втратою в київському складі. В той же час гравці "Ворскли" стрімко контратакували, але до реально небезпечних моментів майже не доходило. Перший тайм так і завершився нулями на табло і нулями на полі.

А друга половина розпочалася із супермоментів "Ворскли". Спершу Деспотовскі вискочив на ударну позицію, але поцілив у фактично єдину перешкоду - Хачеріді. Через кілька хвилин після подачі кутового й невдалих дій захисників Сачко пробив упритул, але м'яч влучив лише в штангу. Атака тривала, і ще одного удару завдав Даллку - вище за ціль.

Цей сплеск виявився єдиним у виконанні підопічних Павлова, до кінця основ­ного часу нагоди виникали тільки у воріт Долганського, який так і не забив. Сергій відбив удар Каддурі, а два останні моменти не реалізував Нінковіч. Після передачі Мілевського Мілош, напевно, був зобов'язаний забивати, але з ідеальної позиції відправив м'яч поряд зі штангою. Другий шанс сербський хавбек проґавив наприкінці, добре пройшов лівим флангом, забрав м'яч під себе, пробив - цього разу майстерність показав Долганський, якого так просто не проб'єш.

Після цього гра перейшла в серію 11метрових. Спочатку команди не повторювали помилок гри й били без шансів для воротарів. Але Деспотовскі не забив і в грі, і в серії пенальті, не дуже складний удар відбив Шовковський. Після цього полтавчани, напевно, зламалися, ну а наступний їхній удар став останнім у серії. Даллку вирішив виконати ефектний прийом, але занадто сильно підчепив м'яч і влучив у поперечину. На цьому кубкові подвиги "Ворскли" закінчилися, а "Динамо" подарувало новому тренерові перший трофей. Звичайно, Валерій Газзаєв не може бути задоволений перемогою лише за пенальті, але його команда мала труднощі зі складом, та й суперник зробив усе можливе.