Наприкінці минулого тижня у Латвії та Фінляндії стартував чемпіонат світу з хокею. Вершина хокейної піраміди з чималої кількості інших турнірів. Цього року турніри у нижчих дивізіонах стали першими за останні чотири роки, які пройшли без форс-мажору. Попередні три розіграші скасовували або ж серйозно коригували через пандемію. А в торішній марафон втрутилася дискваліфікація росії та білорусі, що сплутало систему підвищення/пониження в класі. Цього разу ситуація стабілізувалася. Змагання у дивізіонах, з четвертого по перший, планово відбулися з лютого по травень. І поки хокейний світ вже насолоджується матчами в топдивізіоні, саме час підбити підсумки баталій у підвалинах хокейного олімпу, повідомляє ua.tribuna.

Ще у лютому першими в хокейний марафон вступили команди найнижчого дивізіону, де виступали збірні Монголії, Індонезії, Кувейту та Філіппін. Монголія повернулася на чемпіонат світу вперше за 10 років. Така тривала пауза була спричинена дискваліфікацією через відсутність в країні критих ковзанок. Лише у 2021 в Улан-Баторі добудували льодову Steppe Arena. І за такі подвиги Монголію не просто повернули на турнір, а повернули в статусі країни-господарки.

Розіграш ЧС-2023 у четвертому дивізіоні фактично звівся до протистояння Монголії та Філіппін. Стратегії хокейного розвитку цих країн кардинально відрізняються. Монголія вже декілька років тому відмовилася від натуралізації та розвиває своїх спортсменів, натомість у складі Філіппін доволі багато легіонерів. Нападник Стівен Фюглістер грав у швейцарській трясовині, а Манвіл Біллонс і Карло Анжело Тігароніта – в студентських лігах США. Для такого рівня – це топ. І саме він був важливим у очній битві за підвищення в класі, коли філіппінцям перемогу (7:6) довелося виривати в овертаймі. Монголам не допомогла шалена, як для такого рівня, підтримка у 3200 глядачів.

Кувейт та Індонезія вищезгаданим збірним розгромно програли, а загалом провели поганий турнір. І якщо з дебютантів індонезійців не дивно, то чому Кувейт за чотири сезони не добився жодного прогресу – це вже питання.

У наступному дивізіоні витупали збірні Киргизстану, Боснії, Гонконгу, Малайзії, Сінгапуру та Ірану. Турнір у Сараєво інтриги не подарував. Збірна Киргизстану прогнозовано розгромила усіх суперників. Її основу складають натуралізовані казахи і росіяни. Якщо останні – здебільшого непотріб з регіональних змагань Бурятії чи Сибіру, то представники Казахстану доволі жорсткі. Наприклад, нападник Мамед Сейфулов з «ХК Алмати» набрав якісь божевільні 28 очок за п’ять матчів.

Киргизи не відчули конкуренції в жодному з поєдинків, а особливо розважилися з дуже поганою Малайзією (22:0), Іраном (18:0) та Сінгапуром (14:2). Гонконг програв киргизам всього 12:1. Цілком можливо, що завдяки вчасній натуралізації 50-річного американського воротаря.

Дещо більшого чекали від Боснії та Герцеговини, яка взялася масово шукати у Швеції своїх біженців, що пройшли тамтешню школу хокею (найкращий бомбардир збірної Мірза Омер теж швед). До того ж збірна Боснії та Герцеговини – одна з небагатьох команд трясовини, яка представлена на молодіжній та юнацькій світовій першості, а також жіночому ЧС.

Системна робота на всіх фронтах, безперечно, дасть результат за декілька років. Але поки Боснія і Герцеговина з русифікованим Киргизстаном конкурувати не може. Підсумок турніру: Киргизстан підвищився в класі, а Малайзія опустилася у нижчий дивізіон.

У наступному дивізіоні відбулась єдина за весь чемпіонат світу неявка. Північна Корея відмовилася приїхати до Кейптауна та отримала автоматичне пониження в класі. Завдяки цьому «вижив» Люксембург, що програв усі матчі.

Південна Африка (єдина африканська хокейна збірна), Туркменістан (віддамо належне – там немає росіян) і Таїланд провели досить рівний турнір без задач. Серед цього тріо найкращі перспективи були у Таїланду. Вони активно натуралізують скандинавів, японців і американців. 

Ну а підвищення в класі за Китайським Тайбеєм (Тайванем), у складі якого катався монструозний Йоанн Альзон, що цього сезону став чемпіоном Франції у складі «Руан Драгонс». Такий гравець був би топом навіть у командах першого дивізіону, не кажучи вже про Тайбей. Вільні китайці легко виграли усі чотири поєдинки і тепер гратимуть у 2 В.

Один з найбільш екзотичних за географією дивізіонів. Тут і європейські Бельгія та Болгарія, і наполовину європейська та азійська Туреччина, багата ОАЕ, та дивовижні Мексика та Нова Зеландія. Можна було б казати про битви хокейних шкіл, але в цьому разі це було б знущання. Головними фаворитами були бельгійці та араби.

Збірна ОАЕ вже давно користується послугами хокейних «сутенерів». У Дубаї є цілі контори, які влаштовують європейських ветеранів грати в торгових центрах, а через два роки натуралізовують. На цей ЧС у ростер було заявлено аж 11 легіонерів, четверо з яких росіяни (зокрема, ексгравець «Донбасу» та «Крижаних Вовків» Ілля Чуйков).

Бельгія таким не зловживає. Збірна майже повністю складається з гравців бельгійсько-нідерландської ліги, що не завадило їй весь турнір виглядати значно яскравіше. Навіть у вирішальному матчі з ОАЕ бельгійці були сильнішими, але при двозначній перевазі за ударами примудрилися програти 3:4.

Ця гра стала вирішальною, позаяк більше ОАЕ та Бельгія спротиву не відчули. Середняки Болгарія та Нова Зеландія ще не готові до таких подвигів, а Туреччина та Мексика билися за виживання. Доволі несподівано вилетіли мексиканці. Несподівано, бо в їхньому складі є чимало цікавої молоді з університетських команд США.

Тут майже ідентична ситуація. Цікава європейська збірна, яка опирається на розвиток своїх хокеїстів, билася з купою «перефарбованих» представників рф. Грузія збожеволіла та привезла на турнір 17 росіян (із 21 заявленого). Проте якщо в ОАЕ це хоча б хокеїсти з досвідом в КХЛ та ВХЛ, то грузинам підсунули різноманітний непотріб. Зрештою, їхній рівень підтвердила поразка Іспанії у ключовому матчі.

А в Іспанії все добре. Там вже 13 років працює імпозантний тренер з італійсько-канадським корінням – Лучано Базіле. Він вилетів з іспанцями з першого дивізіону у 2011 році, а зараз повертає їх туди на очах у мадридської публіки. Позаду дуже важкий шлях: болюча відмова від натуралізації, десь мемний розвиток місцевого чемпіонату, і нарешті промоушен з гравцями хокейної «Барселони».

Завдяки перформансу Борна Рендулича (ексгравець «Колорадо» та «Ванкувера») уникнула боротьби за виживання Хорватія. А ось не уникнули Австралія, Ісландія та Ізраїль (теж розбавлений росіянами).

Там все розіграли Ісландія та Ізраїль у завершальному турі. Останнім для порятунку необхідно було перемагати з різницею в чотири шайби. Потрібний рахунок 7:3 ізраїльтяни вирвали за 20 секунд до завершення гри, коли вже зняли воротаря. Дуже драматична розв’язка. А представників Ісландії відверто шкода.

Дивізіон, в якому виступала й українська команда. Наша збірна, на жаль, програла два матчі азійським суперникам. На початку турніру програла Китаю, а в кінці – Японії. З європейцями в українців проблем не було. Натомість самураї легко виграли всі п’ять матчів, але водночас їхній ростер ніяк не назвеш потужним. Майже всі хокеїсти виступають в азійській лізі, а представник чемпіонату Польщі вважається ледь не головною зіркою. Чому ж тоді все було настільки просто?

Тут два фактори. Перший – це персона тренера. 70-річному канадцю Перрі Пірну (який з 1995 по 2017 працював асистентом тренера у різних франшизах НХЛ) вистачило авторитету нарешті провести омолодження складу і повернути японському хокею головну його фішку – швидкість.

Другий фактор – загальна слабкість дивізіону. Нашу збірну, звісно, можна назвати найсильнішою за 10-12 років, але на цьому ЧС вона досягла результату лише в матчах з аутсайдерами. Декому, зокрема Віталію Ляльці, нашкодив сезон у слабкому чемпіонаті України. Бо не покидало враження, що наші досі грають проти «Харківських Берсерків» і прагнуть занести шайбу у ворота задля красивої картинки.

Щось незрозуміле витворяв і Китай, який знову привіз зіграний легіонерський кістяк «Куньлуня» з КХЛ. Підопічні Грега Айрленда показали якісь хокейні гойдалки – обіграли Україну, дали бій Японії, та водночас розгромно програли Нідерландам. Логічно це ніяк не пояснити.

У розбірках аутсайдерів врятувалися Естонія (з парою натуралізованих фінів і потужним Робертом Рообою) і Нідерланди (з тренером, який в нідерландському хокеї з кінця 80-х). Сербія в цій боротьбі вилітає, але віддамо їм належне – у ростері був лише один росіянин.

Ну і нарешті 1 А. Польща повертається до еліти після 21 року поневірянь у першому дивізіоні. Це стало квінтесенцією загального підйому польського хокею, що почався ще у кваліфікації до ОІ-2022, коли «кадра» вийшла у фінальну стадію відбору і переграла Казахстан та Білорусь. Торік команда підвищилася з 1 В до 1 А. А зараз святкує втретє за короткий проміжок часу.

Творцем успіху є словацький тренер Роберт Калабер. Спочатку він пройшов суворі реалії польського чемпіонату і зробив середняка «Ястшембе» чемпіоном, а вже згодом взявся будувати збірну.

Її ростер не здивує вас легіонерами (за винятком натуралізованого американського воротаря). Навколо будуть одні поляки, які в переважній більшості ще й грають в місцевому чемпіонаті. Найкращий бомбардир збірної на турнірі – Кристіан Дзюбінський – грає за бронзового призера «Унію Освенцим». А кращий асистент – Гжегош Пасют – за чемпіонів з «ГКС Катовиці».

Успіх Польщі залишив фаворитам (Італії та Великобританії) лише одну путівку на двох. Взяли її господарі турніру. Під керівництвом шотландця Пітера Рассела вони зібрали натуралізованих канадців і бійців з британської ліги (виділяється англієць Ліам Кірк, якого у 2018 навіть задрафтувала «Аризона»). Британці виграли всі п’ять матчів і тепер повертаються до топдивізіону за своїм улюбленим челенджем – перемогти один раз за турнір і якось вижити.

А ось Італія виступила вкрай провально. Минулої осені італійці призначили тренером Майка Кінена (в 1994 він брав Кубок Стенлі з «Нью-Йорк Рейнджерс») і задекларували масштабний план підготовки до домашньої Олімпіади-2026. Перший його пункт – швидке повернення до еліти ЧС – одразу ж провалився.

І це дійсно провал, бо ростер в Італії солідний. Але маючи у складі трьох захисників з DEL (елітної німецької ліги), збірна Італії примудрилася пропустити 20 шайб за турнір (зокрема чотири від Литви), а також програла ключові матчі полякам та британцям. За таке Кінена можуть і звільнити.

Досить впевнено виступила Південна Корея, яка легко виграла битву аутсайдерів. Наступного сезону корейців чекає дербі з Японією. Дербі буде жорстке, бо у цих країн спільна хокейна ліга, а отже, не уникнути протистояння між гравцями з однієї команди.

Ну а за виживання відчайдушно билися Литва та Румунія. Іншим ця пара програла, а в очній зустрічі рятівні три очки набрали саме румуни (3:2). Що цікаво, литовці грають винятково своїми кадрами, в той час Румунія активно натуралізовує сусідів – угорців та українців. Одразу троє наших громадян були у їхньому ростері – Євген Лиманський, Павло Борисенко і Євген Ємельяненко.