У середу, 8 лютого, у німецькому місті Обергоф стартує 56-й чемпіонат світу з біатлону. У програмі першості сім дисциплін: спринт, гонка переслідування, індивідуальна гонка, естафета, змішана естафета, одиночна змішана естафета та мас-старт.

Обергоф відомий своїм чистим гірським повітрям та лісовими стежками. У цьому місці, яке стало курортом ще у 19 столітті, тепер знаходиться німецький центр зимових видів спорту, особливо біатлону, а також бобслею та скелетону. Село, в якому мешкає 1600 мешканців, розташоване на схилі гори, у глибині тюрингського лісу.

У прямому ефірі усі перегони транслюватимуться на сайті "Суспільне Спорт", а також на регіональних телеканалах "Суспільного" ("Суспільне Київ", "Суспільне Львів" тощо). Крім того, безкоштовна трансляція запланована на офіційному сайті IBU.

У збірній України з біатлону вже визначилися з підсумковими складами чоловічої та жіночої команд на чемпіонат світу 2023 року в Обергофі. Наприкінці січня в командах визначилися зі списком з п'яти біатлоністів та біатлоністок, що представлятимуть Україну в Німеччині. Водночас у збірних зберігали по одному вакантному місцю в заявці на ЧС-2023. З остаточним складом мали визначитися за підсумками етапу Кубка IBU в Обертілліасі: тренер чоловічої команди Юрай Санітра обирав між Артемом Тищенком і Тарасом Лесюком, а очільник жіночої збірної Олександр Кравченко - між Дар'єю Блашко та 18-річною потенційною дебютанткою Олександрою Меркушиною.

У жіночій команді останнє місце займе Дар'я Блашко. 18-річна Меркушина на двох стартах на етапі Кубка IBU фінішувала на 37-му та 35-му місцях. Блашко останній тиждень готувалася ЧС-2023 з чоловічою збірною в Рупольдингу. Дар'я востаннє змагалася на початку січня на четвертому етапі Кубка світу, після чого хворіла та навіть поверталася до України на лікування.

Як повідомляє Telegram-канал Федерації біатлону України, шостим учасником у чоловічій команді став Артем Тищенко. Тищенко став найкращим серед українців у другому спринті Обертілліаха (12-те місце). У першій гонці із співвітчизників Артема випередив тільки бронзовий медаліст Підручний.

Отже Україну на світовому форумі представлятимуть. Чоловіки: Дмитро Підручний, Артем Прима, Антон Дудченко, Богдан Цимбал, Денис Насико, Артем Тищенко. Жінки: Олена Білосюк, Юлія Джима, Анастасія Меркушина, Анна Кривонос, Любов Кип'яченкова, Дар'я Блашко.

На головний старт сезону-2022/23 наші біатлоністи та біатлоністки їдуть з мінімальними шансами на п’єдестал пошани, але як писала Леся Українка, «без надії таки сподіватись», тому й ми будемо вірити у краще, згадуючи безсмертні рядки з «Contra spem spero!».

Також віра у краще пов’язана з нашою приємною статистикою на чемпіонатах світу, де ми майже завжди здобували мінімум одну нагороду. Без медалей Україна пройшла лише чотири першості – в 1993, 1995, 2005 та 2009 роках, тому вже останні тринадцять років ототожнюються з певним успіхом. Щоправда, говорити про тринадцять планетарних першостей не доводиться – їх трохи менше, адже в олімпійські роки (зимові) чемпіонати світу не проводяться.

Найсвіжіший та найбільший успіх нашої команди був зафіксований у 2013 році, коли нам вдалося виграти п’ять нагород (1-1-3), після чого була тріумфальна зимова Олімпіада. На жаль, саме після Ігор-2014 наш жіночий біатлон почав поступово регресувати, хоча у важкі моменти допомагали чоловіки. Тому наступні шість чемпіонатів світ у ми все ж провели з медалями (2015, 2016, 2017, 2019, 2020, 2021). Вже два роки тому наші біатлонні справи йшли досить погано, але дівчата змогли врятувати усю команду, вигравши на світовій першості-2021 «бронзу» в естафетній гонці.

Однак наразі наші перспективи зовсім сумні, що пов’язано не лише з загальним зниженням рівня команди. Проблемою стали численні болячки, які фактично розбили жіночий колектив. Ще до початку сезону не могли повноцінно готуватися Олена Білосюк та Анастасія Меркушина, а Юлія Джима та Дар’я Блашко встигли підхопити коронавірусну інфекцію. Тому перший відрізок сезону Джима пропустила, а Дар’я вже в процесі змагальної сесії відчула наслідки коронавірусу.

Зі схожими проблемами перед сезоном зіштовхнулися наші хлопці – Артем Прима та Антон Дудченко, хоча вони поступово змогли набрати непогану форму. А от лідер команди Дмитро Підручний в грудні відчув черговий рецидив травми коліна, коли знадобилося хірургічне втручання. Операція пройшла успішно, причому українець встиг відновитися, проте немає сумнівів, що в Оберхофі буде дуже важко. Наскільки – життя покаже. До речі, також безпосередньо перед турніром повернулася до тренувального процесу Блашко, кондиції якої також вважаються загадкою.

В такій ситуації ми не могли розраховувати на медальні гонки в рамках Кубка світу, хоча реальність виявилася ще суворішою, ніж здавалася спочатку. На шести етапах «синьо-жовті» відзначилися лише одним потраплянням у топ-10! Маленький подвиг зробив Прима в гонці переслідування на французькому снігу (Ансі). В кінці грудня минулого року Артем припустився лише однієї помилки на чотирьох вогневих рубежах, завдяки чому вдалося прогресувати з 18-ї позиції до 10-ї.

Також треба відзначити Дудченка, який саме гонки переслідування проводив якісно. Яскравий старт українець провів на початку сезону (Контіолахті, Фінляндія), коли поганий спринт та 59-те місІце перетворилися на 18-ту сходинку в переслідуванні. Антон також припустився однієї помилки у стрільбі. В топ-20 ще й Джима потрапляла, причому траплялося це у принципово різних дисциплінах – спринт та індивідуальна гонка. До того ж Юлія була 21-ю в мас-старті, де ми бачили своїх представників вкрай рідко. Такі от у нас підстави для позитивних емоцій – згадки лише про топ-20 та один фініш у топ-10. Сумно…

Ніяк не більше підстав для оптимізму у нас в естафетних дисциплінах, причому навіть в змішаних стартах не вдалося відзначитися пристойним результатом. Максимумом дівчат стала дев’ята сходинка, хоча протягом сезону наші показними росли (15 – 12 – 11 – 9). На жаль, прогрес наразі не дозволяє говорити про медальні амбіції, а що стосується складу нашого квартету, то навряд чи тут є якісь секрети: Анна Кривонос, Джима, Білосюк та Меркушина, причому саме на таку послідовність варто розраховувати. Є лише невеличка ймовірність того, що місце Кривонос посяде Блашко, якщо її рівень готовності виявиться вищим.

Чоловіча бригада у поточній змагальній кампанії навіть до шостої сходинки доходила, причому сталося це без Підручного, якого варто вважати нашим козирем у рукаві. Однак, звісно, ніхто не знає, в якому стані Дмитро буде після операції. Якщо він буде бодай на 60% готовий до старту, то в естафетному квартеті з’явиться саме він, а якщо цього не станеться, то Денис Насико встиг зарекомендувати себе як надійного бійця. Прима, Богдан Цимбал та Дудченко – це безальтернативні учасники естафетної четвірки.

Здавалося б, що в змішаних стартах можемо на щось претендувати, адже в таких гонках ми здатні розраховувати на найсильніших представників чоловічої та жіночої команд. Це правда, а також правда полягає у тому, що й інші збірні в міксті можуть говорити про дуже сильні квартети та дуети. Теоретично найсильнішими у нас вражаються Прима, Дудченко, Підручний, Джима, Білосюк та Меркушина, а в якій змішаній естафеті тренери нададуть перевагу тому чи іншому спортсмену – життя покаже.

Про Дмитра ми згадали не просто так. Звісно, він після операції, але на початку лютого українець перевіряв свої кондиції на етапі Кубка IBU, коли вдалося посісти другу сходинку в спринті. Це хороший результат за тиждень до початку світової першості.

8 лютого, середа. 15:45. Змішана естафета

10 лютого, п'ятниця. 15:30. Спринт, 10 км, чоловіки

11 лютого, субота. 15:30. Спринт, 7.5 км, жінки

12 лютого, неділя. 14:25. Гонка переслідування, 12.5 км, чоловіки

12 лютого, неділя. 16:30. Гонка переслідування, 10 км, жінки

14 лютого, вівторок. 15:30. Індивідуальна гонка, 15 км. жінки

15 лютого, середа. 15:30. Індивідуальна гонка, 20 км, чоловіки

16 лютого, четвер. 16:10. Змішана естафета

18 лютого, субота. 12:45. Естафета, 4х6 км, жінки

18 лютого, субота. 16:00. Естафета, 4х7.5 км, чоловіки

19 лютого, неділя. 13:30. Мас-старт, 12.5 км, жінки

19 лютого, неділя. 16:15. Мас-старт, 15 км, чоловіки