Поки українські вболівальники, незважаючи на численні ракетні обстріли країни-терористки та пов’язаною з цим енергетичною кризою, намагаються бодай якось подивитися чемпіонат світу з футболу, у вітчизняному футболі не вщухають пристрасті навколо президента УАФ Андрія Павелка.

У червні 2018 року футбольну спільноту шокувала звістка, що детективи НАБУ розпочали розслідування за фактами щодо можливих зловживань службових осіб законодавчої та виконавчої гілок влади при виділенні коштів та закупівлях коштом державного бюджету робіт та послуг із будівництва футбольних полів зі штучним покриттям.

За інформацією НАБУ, відомості до ЄРДР внесені на виконання ст. 214 Кримінального процесуального кодексу України. Попередня правова кваліфікація – ст. 366-1, ч. 3 ст. 368-2, ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України.

«Принагідно зазначаємо, що факт внесення відомостей до ЄРДР жодним чином не свідчить про те, що з боку тієї чи іншої особи дійсно мали місце неправомірні дії. З метою встановлення об’єктивних фактів та збору доказів і проводиться досудове розслідування. Відповідно до статті 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у скоєнні злочину й не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її провина не буде доведена в законному порядку й встановлена обвинувальним вироком суду», – зазначили в НАБУ.

Головним фігурантом цієї справи став Андрій Павелко, президент УАФ.

Минуло кілька років, у країні змінилася влада, і у грудні 2021 року раптом знову згадали про цю справу. Точніше, промайнуло повідомлення про те, що кримінальне провадження за фактом розкрадання коштів, виділених на будівництво футбольних полів зі штучним покриттям виробництва заводу «ФФУ Продакшн», забрали в Національного антикорупційного бюро і передали до Національної поліції України. Передачу ініціювали самі детективи НАБУ, оскільки у справі нібито відсутні підслідні їм суб'єкти.

Здавалося б, на цьому й усе. Тим паче, що через кілька місяців в Україні розпочалася війна і, звісно, футбол і корупція у ньому відійшли на другий план. Але 10 листопада у ЗМІ раптом згадали про цю справу. ЗМІ «групи Коломойського» поставили питання: чого попри багаторічні розслідування досі (!) немає жодного вироку суду? Журналісти звернули увагу на розділи «сума збитків» та «повідомлення про підозру». Цікаво, кому завдячує Андрій Павелко тим, що, попри багатомільйонні афери, покараних за них досі немає?

Також нагадали про те, що 10 карних справ розслідують Нацполіція, ДБР, НАБУ та Прокуратура за фактами протиправної діяльності команди Андрія Павелка в УАФ, а суми збитків, завданих футбольними корупціонерами бюджету України та міжнародним організаціям (УЄФА та ФІФА), експерти й слідство оцінюють у приблизно 550 млн гривень. 

Павелка звинувачують у корупції, виведенні грошей в офшори, змові з детективами НАБУ та навіть перешкоджанні законній діяльності журналістів. І наче по команді «колесо правосуддя» почало набирати обертів.

Події розгорталися стрімко. ТСН у межах марафону «Єдині новини» опублікувала сюжет, у якому показала оперативне відео з обшуку в будинку Андрія Павелка. Звісно, гардероб зі сотнею пар взуття, позолочені меблі, будинок, оформлений на матір, не може не «вражати».

Після цього головним «локомотивом» новин став журналіст та громадський діяч Костянтин Андріюк. Саме він почав повідомляти спільноті цікаві факти. 

«У вівторок 22 листопада 2022 року об 11.00 Павелка викликають у ГПУ не просто на слідчі дії. Андрія Васильовича викликають, щоб там вручити йому підозру! У кримінальному провадженні, яке зареєстроване ще в червні 2018 року», – написав Андріюк три тижні тому.

Згодом він повідомляв таке: «Зараз мої агенти біля Генеральної прокуратури, куди мав з'явитися Андрій Павелко. У повістці написано: Андрій Павелко має з'явитися в такий-то кабінет об 11.00. Руху немає біля Генпрокуратури. Андрія Павелка немає, як і його юристів. По-моєму, адвокатів його немає, він не з'явився. Новина така: 11.40, Андрія Павелка немає біля Генпрокуратури. Я не знаю, що буде далі, треба розуміти процесуальні дії. Можливо, його подадуть у розшук».

Ця інформація виявилася не зовсім точною. Павелко таки прибув на місце у супроводі охоронця та у вбранні, яке маскувало обличчя. Провівши у приміщенні кілька годин, голова УАФ залишив Офіс генерального прокурора, підписавши перед тим висунуту йому підозру.

У п’ятницю, 25 листопада, о 10.00 Печерський суд Києва обиратиме міру запобіжного заходу для генсека УАФ Юрія Запісоцького, а об 11.00 – для голови УАФ Андрія Павелка. Водночас Андріюк у своєму телеграм-каналі писав, що юристи УАФ намагатимуться вивести Андрія Павелка з-під удару: «Мовляв, коли Запісоцький підписував папери про завод, офшори, кошти, обов'язки керівника УАФ виконував... Вадим Костюченко. Мета цієї схеми – вивести Павелка з-під удару і «повісити» все на Костюченка.

Є інфа, що вони зробили нове кліше для печатки. Щоб зробити наказ про відрядження Павелка за кордон тим числом, коли він реально був у відрядженні за кордоном, і тоді його обов'язки виконував 1-й віцепрезидент УАФ Костюченко».

Цікаво, що в цей день суд не відбувся. За дивним збігом обставин будівлю замінували, однак найбільше здивувало те, що не відбулося лише засідання саме у справі УАФ. Інші засідання в суді відбулися попри замінування. Паралельно УАФ опублікувала коментар юристів, в якому йдеться про «фальсифікацію справи».

29 листопада Печерський суд таки розглянув справу про обрання запобіжного заходу президенту Української асоціації футболу Андрію Павелку. Суддя призначив Павелку арешт на два місяці – до 23 січня 2023 року. Також голова організації має можливість внесення застави – 9 мільйонів 880 тисяч гривень. До речі, такий самий запобіжний захід встановили 28 листопада генеральному секретареві УАФ Юрію Записоцькому.

Цікаво, що обидва фігуранти внесли заставу, але не з власних грошей, а використовуючи кошти УАФ. 

А далі розпочалося найцікавіше. Ще на суді Андрій Павелко заявив, що «нинішня брудна кампанія проти мене та колег» спрямована не тільки проти нього особисто, а й має на меті дискредитацію українського футболу, до того ж дуже ймовірно, що на замовлення агентів рф».

Також він зазначив, що «арешт у надуманій справі, де немає збитків та потерпілого, призведе до міжнародного скандалу та безповоротної втрати іміджу УАФ, а отже, може призвести й до втрати права України проводити чемпіонат світу».

Цю ж тезу він повторив на виконкомі УАФ, який, між іншим, відбувся з порушенням процедури. 

«Павелко зрозумів, що ситуація погано для нього пахне. І тепер робить все, щоб подати це в контексті, мовляв, політичні структури впливають на футбол. Кримінальні справи наздоганяють, вирішити їх не вдається, а отже, треба спробувати намагатись прикритись футбольними інстанціями. Лунають посили, мовляв, «головне, щоб ФІФА та УЄФА нашу асоціацію не дискваліфікувало», – повідомив журналіст Роман Бебех.

Згодом «черговий інсайд» розповів і Констянтин Андріюк: «Чергова трешова інфа! А що робити, коли вона підтверджена кількома джерелами. Отже, вчора голова УАФ Андрій Павелко спершу провів незаконний виконком, де замість мінімальних 23 членів для кворуму зібралося насилу 19 (+2 в онлайні). Але і цього йому виявилося мало. Того ж вечора о 17.30 Андрій Васильович рушив в Офіс президента України Зеленського. 

Там пан Павелко запропонував «договірняк». Мовляв, він готовий піти добровільно з посади голови УАФ. Але за це він вимагає призначити його міністром у справах сім’ї, молоді та спорту України.

І вже десь зникла турбота про колективних членів УАФ, яких Павелко на тому ж виконкомі запевняв, що не кине напризволяще і не піде зі своєї посади, бо не може підставити своїх. На це в ОП йому чесно заявили – з підозрюваними у кримінальних злочинах справи вести не будуть. Але спіймавши чергового облизня, я впевнений, що Павелко не заспокоїться. Тому в очікуванні нових нестандартних ходів від голови УАФ. Поки ще голови УАФ».

А у понеділок з’явився новий привід для «обурення». Низка анонімних телеграм-каналів опублікували інформацію, що у першого віцепрезидента УАФ Алана Плієва є російський паспорт. Пізніше її повторив також журналіст Костянтин Андріюк. Усі вони опублікували скрини документів.

Алан Плієв у відповідь фактично визнав справжність цього паспорта. Але пояснив, що його «спалив у 2014-ому і взагалі його не бачив»:

«Продовжують свою роботу спеціалісти з «чорнухи», а деякі з них не витримали режиму секретності та вже самі вилізли на світло. Костянтин Андріюк, ти коли свій допис про мене строчив, злякався взяти коментар, висвітлити альтернативну точку зору? Ти ж ніби хочеш виглядати журналістом…

Викладаю свою позицію:

1. Російського паспорта на моє ім'я в природі не існує. Він був спалений мною особисто у 2014 році. Обставини його отримання суто побутові та пов’язані були з розлученням. Його отримував мій дід. Я навіть не ставив у ньому свого підпису.

2. Жодного разу цей шмат паперу не було використано мною задля посвідчення моєї особи під час перетину кордону чи за будь-яких інших обставин.

3. Із заявою про анулювання «документа» я звертався до консульства, але оскільки не пройшов у рф військову службу, то отримав відмову. Після повторного звернення відповіді не отримав й досі.

4. Вина моя лише в тому, що, бувши емоційною людиною і спаливши цей «документ» одного вечора разом зі своїми побратимами, я на цьому поставив крапку. Більше з російськими органами спілкуватися не намагався, бо вважав це приниженням. А країну-окупанта я ненавиджу усією люттю, яка тільки може вміститися в людині».

У пості, на який відповідав зараз Плієв, Костянтин Андріюк також стверджував, що має підтвердження опублікованої раніше в анонімних телеграм-каналах інформації, що на Плієва колись в Дніпрі була заведена справа за групове зґвалтування. Але не надав жодних доказів. 

Схоже, нас чекає ще довга епопея навколо Павелка і компанії. Єдине, що це точно не йде на користь українському футболу. Винен чи не винен президент УАФ, має вирішувати суд. Проте весь цей цирк, який влаштували усі причетні до цієї справи (і сам Павелко, і його оточення, і ті, хто хоче зняти його з посади), точно не потрібний в умовах війни з росією.