Через війну з росією футбольний чемпіонат України (сезону 2021/2022) завершити не вдалося. Спочатку були сподівання, що військові дії на території нашої країни або локалізуються, або взагалі закінчаться, і тоді можна було б завершити сезон, що триває, за спортивним принципом. На який і сподівалося керівництво УПЛ та УАФ. За чутками, планувалося завершувати чемпіонат у травні-червні, граючи у дуже щільному графіку – через три дні на четвертий. Однак росія досі веде війну на нашій землі, і поки що кінця-краю цій війні не видно. Зважаючи на це, було ухвалене рішення закінчити нинішній сезон, зафіксувавши становище команд у турнірній таблиці станом на останній зіграний тур. Тобто вісімнадцятий. Форсування подій керівництвом Ліги пов'язане насамперед з необхідністю вчасно надати в УЄФА інформацію про єврокубкові квоти від нашої країни. Таких повпредів зараз п’ятеро – «Шахтар», «Динамо», «Дніпро-1», «Зоря» і «Ворскла». Перші двоє мають зіграти у Лізі чемпіонів (донеччани – у плей-оф кваліфікації, кияни – з другого раунду відбору), дніпряни – у кваліфікації Ліги Європи, луганчани та полтавці – у кваліфікації Ліги конференцій.

Нині ж гостро постало питання проведення наступного чемпіонату України. Наприкінці цього тижня це питання обговорюватиметься на виконкомі УАФ. 

Як зазначив президент асоціації футболу Андрій Павелко, розглядаються кілька варіантів проведення першості.

«Є близько п'яти-шести варіантів розвитку футболу в Україні. Будемо їх відпрацьовувати. Уже після єдиного рішення всіх президентів клубів ми будемо виходити на той варіант, який об'єднує всіх. Його будемо відпрацьовувати більш докладно.

Є і нульовий варіант, коли першості взагалі не буде. Як й існує надія, що буде перемога і все піде за звичним графіком. Рішення всіх клубів і будемо вирішувати з ФІФА і УЄФА. Це також на порядку денному, але клуби вирішать, за яким планом ми будемо йти.

Існує варіант грати за кордоном, скорочений – з березня наступного року: за три місяці провести. Є варіант, що чемпіонат візьмуть кілька регіонів. Це стосується не тільки футболу, але й всіх видів спорту.

З УПЛ починаємо, а далі будемо відпрацьовувати. У нас є питання щодо ПФЛ, U-19, ДЮФЛ. Але нині у кожного футбольного керівника голова зайнята не футболом, а війною та допомогою нашої армії».

Отже, варіантів розіграшу чемпіонату вже зараз є кілька. Втім, як і формул, тож спробуємо їх розглянути.

На жаль, не можна відкинути варіант, за якого сезон 2022/2023 не стартує. Якщо рашисти й надалі продовжуватимуть знищувати наших людей та нашу інфраструктуру, цілком можливо, що новий футбольний чемпіонат просто не розпочнеться. У такий поворот сюжету зовсім не хочеться вірити. Але, повністю його ігнорувати не можна. Звичайно ж, такий розвиток ситуації – найгірший із можливих. Але на війні, як на війні.

Колишній спортивний директор «Миная» Михайло Кополовець виступає за проведення нового сезону Української прем'єр-ліги, незважаючи на війну в країні.

«Потрібно починати рухатися. Країна має жити. Люди вже втомилися від постійних стресів. Футбол – та штука, яка має людей радувати. Грати чемпіонат треба. Де? Складно сказати. Людям необхідно відходити від цього, бо багато хто у тяжкому стресовому стані», – сказав Кополовець.

Якщо росіяни й надалі продовжуватимуть бомбити наші міста та села, є ідея провести чемпіонат України за межами країни. Зокрема, у наших сусідів – Польщі, Словаччини, Румунії чи Туреччині. Про існування такого сценарію побічно підтвердив один з функціонерів «Шахтаря» Ніколіні. Однак він же й засумнівався у його реалізації. І справді: мало хто з наших команд, за винятком двох-трьох, дозволить собі повноцінно функціонувати за межами України.

Якщо ж йдеться про участь лише деяких команд, скажімо «Шахтаря» та «Динамо», у закордонному чемпіонаті, щоб, так би мовити, підтримати спортивну форму, то така ініціатива, безумовно, має право на життя. Зрештою, краще так, ніж ніяк. Але в останнє повірити важко. 

Вже нині тривають суперечки щодо проведення чемпіонату за кордоном. 

Скажімо президент клубу УПЛ «Минай» Валерій Пересоляк цілком не проти грати в Туреччині.

«Обговорюється рішення провести чемпіонат у Туреччині. Я так розумію, в якомусь короткостроковому форматі провести його у вересні-жовтні. Керівництво УАФ має таке бачення, щоб зберегти взагалі український футбол та дати хоч якусь перспективу гравцям. Перше коло відіграти у вересні-жовтні, а друге, припустимо, навесні. Виходу іншого немає.

Звичайно, хочеться, щоб матчі проводилися в Україні, але для збереження футболу потрібно проводити чемпіонат, інакше розвалимо всю систему», – зазначив Пересоляк.

А ось колишній гравець збірної України Сергій Кравченко вважає, що першість треба проводити лише в Україні.

«Це наша професія. Ми – футболісти та чекаємо новин. Водночас розуміємо, що в країні триває війна. Звичайно, хочеться, щоб це все швидше закінчилося, і ми розпочали свої прямі обов'язки.

Чемпіонат за кордоном? Важко мені це все уявити. Розмови ведуться, але я не дуже вірю в це. Важко всі команди вивезти. Грати там для кого, для чого, як це все виглядатиме?

На заході Україні? Я думаю, це логічніше. Але, знову ж таки, небезпечно. Я не знаю, який це матиме вигляд. Якщо без глядачів, то для кого цей чемпіонат проводити? Це не залежить від нас. Думаю, що люди нагорі ухвалять правильне рішення», – сказав Кравченко.

Тренер футбольного клубу «Інгулець» Сергій Лавриненко варіант з проведенням чемпіонату України за кордоном – у Польщі або Туреччині – оцінює так: «Це досить великі кошти, і якщо не буде допомоги УЄФА, то, мабуть, це буде складно зробити. Треба, щоб була перемога, а тоді вже буде все: і стадіон, і команда, і футбол».

А ось президент «Руху» Григорій Козловський хоче грати вдома, але не виключає варіанту матчів за кордоном.

«Я за те, щоб чемпіонат України відбувся в Україні. Ми маємо докласти максимум зусиль, щоб він відбувся для наших людей. «Рух» готовий грати під повітряними тривогами та бомбардуваннями. Це наш фронт. Важливо показати, що навіть під час війни українці залишаються незламними.

Якщо грати вдома буде неможливо, то потрібно збиратися клубам та вирішувати це питання. Як вирішить більшість, так і буде. Можна зіграти у Польщі, Угорщині, Словаччині. Ми можемо їздити на ігри та повертатися, щоб залишатися зі своїми сім'ями, воїнами та народом. До речі, у Польщі два мільйони біженців з України, які можуть нас підтримувати на матчах. У Туреччині організувати це буде складніше з погляду логістики.

Не знайшовся той, хто припинить життя в Україні. Ми – предки козаків і тисячу років захищали свою незалежність та культуру. Ми маємо провести чемпіонат України. Упевнений, що все буде гаразд», – сказав Козловський.

Наразі вболівальники можуть лише сподіватися, що військові дії локалізуються, і сторони, що воюють, підпишуть хоча б якісь домовленості. Звичайно, договір з росією не вартий навіть паперу, на якому він підписаний, але все ж таки… Якщо росіяни пообіцяють, що обстрілів хоча б півночі, центрі та заході України не буде, то чемпіонат країни можна буде організувати на шести-семи відповідних стадіонах (Львів, Ужгород, Луцьк, Рівне, Київ, Житомир, Тернопіль, Кіровоградщина). Зрозуміло, що команди будуть апріорі в нерівних умовах. Як і їхні вболівальники. Але, з одного боку, про справедливість як таку зараз взагалі не доводиться говорити. А з другого боку, краще так, ніж за кордоном.

Звичайно, найкраще, якщо ЗСУ розбивають армію мордора, орки повертаються до свого стійла, і УПЛ проводить повноцінний чемпіонат. Такий варіант буде найбільш правильним та справедливим. І найбажанішим. Але станом на кінець травня звучить він, у кращому разі, занадто оптимістично. Проте сподіватимемося саме на такий фінал. Тим паче, що наші надії не безпідставні.

Не менш органічним є питання формули проведення наступного чемпіонату. Минулі загальні збори УПЛ зафіксували як фінальну турнірну таблицю станом на 24 лютого. З єврокубковими квотами ми більш-менш розібралися. А от як бути з ротацією між елітним та першим дивізіонами – поки що питання відкрите. Клуби вирішили, що наразі ніхто не залишає УПЛ. Щоправда, вже щонайменше дві команди можуть не взяти участь у наступній першості. Мовиться про «Маріуполь» та «Десну». Щодо першого клубу все зрозуміло, а щодо чернігівської команди, то вона через бомбардування була позбавлена усієї клубної інфраструктури та стадіону.

Експрезидент «Динамо» та ФФУ Григорій Суркіс запропонував кілька формул першості.

«Якщо війна загостриться – тоді, напевне, довелося б консервувати футбольне господарство, відправляти у безстрокову відпустку гравців та тренерів, інший персонал зі всіма юридичними наслідками.

Але якщо інтенсивність бойових дій навпаки матиме тенденцію до зменшення, треба застосовувати інші алгоритми. Також підготовлені заздалегідь. Зможемо провести повноцінні турніри в усіх лігах, за участі тих команд, що грали в останньому сезоні – буде дуже добре. Водночас жодна з них не повинна страждати – понижуватися класом, приміром. Навпаки! Тим, хто зупинився на перехідних місцях в першій чи другій лігах, треба надати можливість підвищення. Нехай в УПЛ тоді виступає 18 чи навіть 20 клубів.

До речі, за подібною схемою проходив найперший, перехідний чемпіонат України. Усі його матчі відбулися навесні 1992 року – 20 команд вищої ліги змагалися у двох групах, переможці яких зустрілися у фіналі. Така модель скорочує кількість матчів майже вдвічі.

А якщо виникне необхідність провести турнір у максимально стислі терміни, можемо використати схему основної сітки Ліги чемпіонів. Поділити команди на малі групи і компактно, якщо треба, в окремих містах заходу України чи у столиці, куди вже повертаються більшість мешканців, і навіть перші особи провідних дипломатичних представництв, на окремих стадіонах, визначити найкращих, щоб потім звести їх у плей-оф.

Варіантів краще підготувати декілька, усі докладно прорахувати та покласти в умовні сейфи», – підсумував Суркіс-старший.

Наостанок зауважимо, що все ж таки слід вірити, що новий футбольний сезон України – 2022/2023 – обов'язково стартує. І обов'язково на нашій землі. А яким він буде з погляду кількісного складу – це інше питання. Ми всі разом зуміємо гідно відповісти на нього.