Українці гідно виступили на міжнародних змаганнях Ігри Нескорених, що відбулися у Гаазі (Нідерланди). Це дуже важливо зараз, адже це також частина перемоги України у війні. Для української команди ці Ігри стали третіми в історії. Українці здобули 16 медалей – 5 золотих нагород, 5 срібних та 6 бронзових.

Ігри Нескорених – це міжнародні мультиспортивні змагання для поранених військовослужбовців та ветеранів. Більшість учасників збірної та команди забезпечення – чинні військовослужбовці, що стоять на захисті нашої держави в силах тероборони, ЗСУ, Нацгвардії та інших структур сектору безпеки і оборони. Через свої історії, що саме бачили і пережили на власному досвіді, Нескорені розповіли міжнародній спільноті про війну, внаслідок якої гинуть українські військові та цивільні.

Вітаємо представників Львова, які додому повернулися з нагородами. Отож Віктор Легкодух здобув золоту медаль у штовханні ядра та «срібло» у веслуванні на тренажері (4 хвилини на витривалість). Тут Віктор продемонстрував свій найкращий особистий результат – 807 метрів, інформує Управління спорту Львова.

Ігор Галушка також здобув для України дві медалі. Ігор виборов «золото» у веслуванні на тренажері (4 хвилини на витривалість) та срібну медаль (1 хвилина на витривалість). Прапор з надписом Save Mariupol побачив весь світ, коли Ігор Галушка піднявся на п’єдестал за своєю золотою медаллю Invictus Games The Hague 2020. «Мої побратими зараз воюють в Маріуполі в оточенні, без достатньої кількості провізії та боєприпасів. Вони захищають українську землю там, і саме завдяки їхній мужності та силі я можу боротися тут! Вони дають мені силу!» – наголосив Ігор Галушка. 

Сергій Калитюк та Дмитро Афанасьєв здобули «срібло» у командних змаганнях зі стрільби з лука. Двоє львів’ян та ще один представник збірної Василь Стуженко прославили Україну, і отже, ми залишаємося країною з найсильнішими лучниками серед націй Інвіктус. 

Нагороді команди українських лучників на Invictus Games The Hague 2020 дуже б тішився їхній тренер львів’янин Дмитро Сидорук. Але не судилося. Ветеран, учасник першої збірної України на Іграх Нескорених, срібний призер Invictus Games – 2017 у Торонто, тренер збірних Invictus Games та Warrior Games зі стрільби із лука, суддя відборів та національних змагань Дмитро Сидорук загинув 5 квітня, захищаючи Україну. «Дмитро – невіддільна та величезна частина родини Нескорених. Людина, яка привела у стрільбу із лука багатьох ветеранів, порадник та підтримка всієї нашої команди», – зазначають у збірній України. Світла пам'ять Герою і Світлій Людині! Дмитро був усім нескореним НЕСКОРЕНИЙ! Мужній, вольовий і цілеспрямований. В інтерв’ю «Львівській Пошті» розповідав, що срібну медаль у Канаді присвятив Мамі, яка була його найбільшою підтримкою після важкого поранення у 2014-ому. Дмитро Сидорук був прикладом того, що ніколи не потрібно здаватися!

«Більша частина команди – чинні військовослужбовці. Вони повернулися на службу після 24 лютого, хоча за станом здоров’я могли вже цього не робити. У нас нема інакшого вибору – зараз питання у тому, чи вистоїть і виживе наша нація! Якщо не виживе Україна, спитайте себе у Європі: ви готові воювати з Росією на своїй землі? Ми дякуємо світу за підтримку, за те, що нам передають у допомогу. Але нам треба більше: танки, системи ППО, важка техніка. Дмитро Сидорук – наш тренер зі стрільби з лука, срібний призер Ігор Нескорених у Торонто, людина, яка багато зробила для ветеранського спорту, чудовий друг і той, чия втрата для нас стала дуже важком випробуванням! На змаганнях портрет Дмитра Сидорука разом із командою», – зазначив у Гаазі лучник зі Львова Дмитро Афанасьєв.

З командою не було представниці збірної України «Тайри» – Юлії Паєвської, яка з березня перебуває в полоні. У Гаазі виступила її донька Анна-Софія Пузанова, яка у свій день народження здобула бронзову медаль в категорії новачків. Взяти участь у змаганнях Анні запропонували організатори та Фонд Ігор Нескорених з поваги до «Тайри» та їхнього вкладу в спільноту Інвіктус. 

«Наша посестра «Тайра» – волонтер-парамедик, яка рятує військових та цивільних людей з лінії фронту. За 8 років вона врятувала понад 500 життів. Тепер час врятувати її. 16 березня окупанти взяли «Тайру» в російський полон. Її життю загрожує небезпека. Врятувати «Тайру» можна тільки за підтримки світової спільноти», – акцентує Віктор Легкодух. 

«Нам дійсно було дуже важко приїхати сюди без Юлі Паєвської та Діми Сидорука. Я прошу вас, весь світ, говорити про те, що Юля має повернутися додому! – зазначив у Гаазі Сергій Калитюк. – Ви маєте знати про Діму: з його травмою він міг не йти на війну, його б не взяли у війська, але коли росія вдерлась у лютому в нашу країну, Діма змовчав про це. Він пішов захищати нашу країну! За кілька днів до того, як загинув, Діма знову був поранений, але не долікувався і повернувся до своїх хлопців на позиції. Це і є Нескореність!».

«Виступ України на Іграх Нескорених в Нідерландах оцінюю дуже добре. У більшості учасників збірної не було можливості тренуватися. 16 медалей – це дуже хороший результат. Ми гідно представили Україну. Особисто я виклався на максимум. Підтвердження того – мої особисті рекорди, які перетворилися у медалі, – зазначив Віктор Легкодух. – Відчувалися сильну підтримку усіх націй, які були на цих змаганнях. Мовиться про 20 країн-учасниць. Усі в один голос засуджували війну і розуміли, що це не просто війна, а геноцид українського народу, нашої нації. Усі розуміли, що ми захищаємо не тільки свою землю, а й свободу усього демократичного цивілізованого світу. Присвячую свої перемоги усьому українському народу, захисникам живим та тим, які поклали життя за нашу свободу та незалежність».

«За той час, поки ми були у Гаазі, над парком пролітали гелікоптери. І кожного разу мої м’язи втягувалися і тіло напружувалися, хотілось знайти укриття: тут граються діти, тут всі ми, а з вертольотів можуть скинути бомби. Це відчули, мабуть, усі українці, які сюди приїхали. Коли ми поїхали зустріти захід сонця на берег моря, я дивився і бачив, як один із них сидить на візку, перед ним сонце сідало в море, а на спині був напис «Україна». Я розумію, що якщо мені доведеться дожити до кінця війни, то таких хлопців і дівчат на візках і протезах в нас будуть тисячі. Україні потрібна зброя, кошти, підтримка нашої країни. Але найбільше я б хотів просити, щоби світ не мовчав! Ми будемо далі боротися, ми віримо в нашу перемогу!» – акцентував у Гаазі психотерапевт збірної України Валерій Чоботар.

Віктор Легкодух пішов захищати Україну у перші дні російської агресії навесні 2014-го. Пів року воював у найгарячіших точках на сході України. У серпні 2014 року отримав важке вогнепальне мінно-вибухове поранення у хребет. Після тривалої реабілітації почав посилено займатися спортом. 

Ігор Галушка – ветеран Національна гвардія України. За плечима в хлопця Майдан та 3 роки війни. З вересня 2014-го до квітня 2017 року в складі полку «Азов» він брав участь в боях за Мар’їнку, Широкине, Водяне, Талаківку, Лебединське та Павлопіль. Отримав наскрізне кульове поранення в голову, надаючи першу домедичну допомогу на позиції підрозділу в селі Мар’їнка.

Дмитро Афанасьєв брав участь в бойових діях в складі з квітня по травень 2014 року — у Донецьку та Маріуполі, а з липня 2016 по грудень 2017 року — на луганському напрямку. 9 травня 2014 року отримав тяжке поранення черевної порожнини під час виконання бойового завдання в Маріуполі.

29-річний Сергій Калитюк з червня 2014 року в складі 25-ї окремої повітряно-десантної бригади брав участь в операції з підсилення Луганського аеропорту, 19 червня 2014 року брав участь в штурмі ямпольського напрямку. По дорозі з Червоного Лиману до Ямполю в червні 2014 року потрапив в засідку та отримав 5 кульових поранень — одне в голову та чотири в спину.

Фото: Invictus Games: Team Ukraine,
Львівська ОВА