Олімпіада в Пекіні перетворилася для українських вболівальників на суцільне розчарування. Наші спортсмени через різні причини майже не боролися за медалі. Однак, як і чотири роки тому, рятівником став Олександр Абраменко. Хоча він й не захистив титул олімпійського чемпіона, проте став срібним призером головного змагання чотириріччя.

Так сталося, що внаслідок Covid-19 чоловіча команда фристайлістів не змогла взяти участь у командних змаганнях, хоча вважалася одним із претендентів на нагороди. Але в особистих змаганнях наші хлопці постаралися бодай якось компенсувати прикрий випадок. У кваліфікації відразу двоє наших спортсменів зуміли пробитися у фінальну 12-ку найсильніших. Олександр Абраменко зробив це ще в першій кваліфікації, виконавши стрибок на 120,36 бала. Це був п’ятий результат серед 24 учасників. А ось Олександру Окіпнюку та Дмитру Котовському довелося стрибати ще раз у другій кваліфікації. Окіпнюк зробив це чудово – стрибнув на 125,0 бала і виграв кваліфікацію, а ось Котовському, на жаль, не вистачило 1,47 бала, аби стати 12-им учасником фіналу.

А вчора, 16 лютого, відбулися фінальні змагання. Спершу спортсмени виконували два стрибки, аби визначити шістку найкращих, яка в ще одному стрибку визначала медалістів турніру. Абраменко знову в першому ж стрибку зумів потрапити у перелік найкращих. З результатом 123,53 бала він у підсумку став п’ятим. Окіпнюк у першому стрибку не зміг якісно приземлитися, а ось в другому показав непогані цифри – 122,01 бала, однак цього виявилося замало для супершістки. Тож він став дев’ятим.

Суперфінал відкривав американець Джастін Шьонефельд, який не впорався з приземленням і отримав 106,5 бала. Наступним був Абраменко. Український фристайліст ледь не втратив рівновагу під час приземлення, і хоч втримався на ногах, за спробу йому знизили оцінку – до 116.60 бала. Здалося, що це ставить хрест на медальних сподіваннях. З таким результатом українець навіть кваліфікацію б не пройшов. Попереду було ще чотири учасники, і очікувати, що щонайменше двоє помиляться ще більше, ніж Олександр, було важко. Третій учасник суперфіналу це відразу підтвердив. Китаєць Гуанпу Ці стрибнув на 129,0 бала. А ось далі відбулись дива.

Лідер світового фристайлу, американець Крістофер Лілліс, падає під час приземлення – 103.0 бала, і він замикає рейтинг. Швейцарець Пірмін Вернер теж помиляється – 111,5 бала, і в Абраменка гарантована бронзова медаль. І нарешті, представник ОКР Ілля Буров ніби зробив все добре, хоча теж мав неточності під час приземлення, однак судді ставлять йому 114.93 бала, а це означає, що Абраменко стає срібним призером Пекіна-2022.

Деякі сподівання були на біатлон. Все ж таки саме цей вид спорту на зимових Олімпіадах приніс Україні найбільшу кількість нагород. Але, схоже, пекінські Ігри стануть для біатлоністів констатацією абсолютного провалу, який ми й так спостерігаємо протягом усього біатлонного сезону. 

Про перші олімпійські біатлонні перегони (індивідуальні у чоловіків та жінок, змішану естафету) краще навіть не згадувати – це було жахіття, яке варто просто забути. Трохи ліпше пройшли спринти. Майже дісталася до п’єдесталу пошани минулої п’ятниці Юлія Джима, яка фінішувала восьмою. Шкода, що українка на другій стрільбі допустила один промах, який свідчить про втрату приблизно 25 секунд (стільки часу триває подолання штрафного кола). А якщо врахувати, що до п’єдесталу пошани не вистачило 30 секунд, то можна припустити, що ідеальна стрільба додала б сил нашій спортсменці на останньому колі. Тим паче, що всі конкурентки на той момент фінішували, тому тренери обов’язково змусили б Юлію працювати на межі сил.

Однак це теорія, а на практиці ми отримали восьме місце з перспективою зростання перегонів переслідування. І в цьому виді програми змагання Джима могла зачепитися за п'єдестал пошани, якби ідеально відпрацювала на останньому вогневому рубежі, проте два промахи змусили боротися за першу 15-ку, а в результаті вийшов регрес, у порівнянні зі спринтерськими перегонами – мінус п'ять позицій.

Добре спринт провела й Анастасія Меркушина, яка, слід нагадати, терміново прибула до Китаю. Українка у фінішному протоколі посіла пристойне 24-те місце з одним промахом, а після фінішу Меркушина не приховувала, що задоволена результатом: «На дистанції трималася непогано. Відчула себе тією Анастасією Меркушиною, якою маю бути, а не тим желе, яке там бігало, незрозуміло що. Це справді були мої перегони, які я правильно розрахувала, пройшла технічно. Єдине, що незадоволена промахом».

Цифри показують, що Джима у спринті програла ногами реактивній Марті Ольсбу-Рейселанн лише 40 секунд, а Меркушина та Петренко поступилися по півтори хвилини. У перегонах переслідування Юлія та Анастасія залишилися приблизно на тому ж рівні, а от Петренко помітно здала, хоча, можливо, це можна пояснити відсутністю реальної боротьби на трасі. На третьому вогневому рубежі Ірина допустила два промахи, але пробігла лише одне штрафне коло, а за таку провину заведено карати збільшенням двох хвилин до підсумкового часу, тому українка опинилася у хвості класифікації.

Чоловічі перегони у форматі спринту та переслідування показали, що зовсім вибився з сил Дмитро Підручний. У суботніх перегонах лідер української команди ногами програв лідеру приблизно 75 секунд, чим також відзначився Артем Прима, а Антон Дудченко та Богдан Цимбал поступилися по дві хвилини. Здавалося, що тренерський штаб не випустить Антона на переслідування з 60-им місцем, але хлопець сам наполіг на старті: мовляв, чотири роки готуватися до Ігор, тож пропускати на цьому турнірі перегони – це безглуздо.

І в неділю Дудченку вдалося відіграти 37 позицій, а на лижні Дудченко виглядав ще краще, ніж Підручний, хоча лідером нашої команди за швидкістю того дня був Прима. Героєм неділі в олімпійському біатлоні став Кантен Фійон Має, який і ногами працював чудово, і на вогневих рубежах не помилявся.

Естафетні перегони в українців теж навряд чи можна назвати позитивними. У чоловіків старший тренер збірної України Юрай Санітра вчергове застосував нестандартний підхід до формування складу, і на перегони наша команда вийшла зі звичною четвіркою біатлоністів, але в новій для нинішнього сезону розстановці! На перший етап делегували Богдана Цимбала, якого Санітра небезуспішно випробував у ролі стартера на останньому передолімпійському етапі Кубка світу в Антхольці. На перших двох колах дистанції Богдан виглядав дуже добре, впевнено тримаючись у групі лідерів. Крім того, використавши лише по одному запасному патрону на кожному рубежі, українець на останнє коло вийшов другим – зі Саїдом Карімуллою Халілі, Фаб’єном Клодом та Микитою Лобастовим. А ось далі події розвивались неочікувано: на самому старті третього кола Цимбала «накрила» висота, і він за пів кілометра програв 25 секунд. На щастя, Богдану вдалося перетерпіти кризу, тож фінішні 42 секунди відставання на передачі естафети стали найменшим злом. Перший етап Україна закінчила дев’ятою – поряд з фаворитами перегонів Норвегією та Німеччиною.

Артем Прима стартував не так швидко. Можливо, отримав пораду від тренерів, які зробили висновки зі самопочуття Цимбала, або зіграв свою роль власний величезний досвід спортсмена. Але українець спокійно влаштувався за спинами Тар’єя Бьо та Романа Реєса, прийшовши з ними на перший рубіж. Стрільбу лежачи Артем відпрацював швидко, а ось на стійці всім разом не пощастило: група переслідувачів потрапила у сильний вітер, через що на рубежі довелося провести дуже багато часу. А Примі, на жаль, довелося затриматися ще й на штрафне коло. До фінішу етапу українець прийшов дванадцятим, через 2.14 після лідера.

На третьому етапі українська команда зусиллями Антона Дудченка спочатку спробувала трохи піднятися – після чистої стрільби лежачи Антон повернувся до провідної десятки. Але не впорався зі швидкістю другого кола, і на стрільбі стоячи заробив ще одне штрафне коло для команди. Перед останнім етапом боротися вже майже не було за що: Україна була 11-ою, і навіть до канадця та білоруса, що йшли попереду, була дистанція майже в 40 секунд.

Дмитро Підручний додав ще два кола штрафу, але суперники помилялися, і капітан привів команду на дев'яту підсумкову позицію. Це повторення результатів чоловічих естафет на двох попередніх Олімпіадах, коли наша команда фінішувала також дев’ятою.

Жіноча естафета – традиційно найбільш очікувані для України перегони на головних стартах, проте на Олімпіаді в Китаї нашій команді довелося боротися просто за право стартувати. Після масштабних карантинних проблем у нашій жіночій збірній просто участь команди тривалий час була під сумнівом. Отже, українки вийшли на старт з Оленою Білосюк на фінішному етапі, яка зуміла лише кілька днів потренуватися після того, як більш ніж тиждень боролася з коронавірусом, перебуваючи на самоізоляції. І хоча стан Олени залишався загадкою, перші три етапи Україна могла боротися на максимальних обертах.

Стартовий доробок Ірини Петренко став цілком упевненим. Два ідеальні вогневі рубежі виглядали дуже перспективно. Проте вітер на стадіоні в Чжанцзякоу дозволяв стріляти точно. Отож ще більшу роль у цих перегонах зіграла швидкість на дистанції, а ось із цим у Ірини були деякі проблеми. До закінчення свого відрізка Петренко поступилася 22 секундами і передала естафету десятою.

Юлія Джима на другому етапі відразу зі старту кинулася відігравати позиції у перегонах та секунди відставання. Ось тільки зробити це з холодною головою не вийшло: стрільба лежачи покарала за погоню – лідерка команди пішла на штрафне коло. Ситуація мало не повторилася на другому рубежі: чотири мішені Юля закрила дуже впевнено, а ось п'ята підкорилася лише за допомогою усіх трьох запасних патронів! У підсумку до середини естафети наша команда виявилася 12-ою з відставанням уже понад дві хвилини від лідерів.

Анастасія Меркушина для відігравання позицій команди застосувала свій головний козир – скорострільність. На вогневому рубежі вона проявила себе бездоганно, ймовірно, краще за всіх учасниць перегонів на чотирьох етапах! На дистанції, щоправда, Насті довелося трохи важче – можливо, позначився недостатній час для акліматизації, проведений у Чжанцзякоу. Проте, навіть поступаючись на трасі, Меркушина скоротила час відставання команди у перегонах та підняла команду на восьму позицію!

Олена Білосюк об’єктивно не могла змагатися з лідерами за швидкістю, і отже, аби хоча б спробувати утримати завойоване партнерами зі збірної, капітанові треба було точно відпрацювати на рубежі. І Олена теж відпрацювала бездоганно. Україна піднялась на ще одну позицію, і в підсумку українки фінішували сьомими. Не найкращий результат.

У біатлоністів залишилися лише двоє перегонів. Підручний та Прима вийдуть на мас-старт (18 лютого, 11.00), а у жінок перегони з масовим стартом долатиме лише Джима (19 лютого, 11.00).

А ось в інших видах спорту результати українців катастрофічні. Наприклад, у лижах на Іграх-2022 Україна провалилася. У особистих дисциплінах ми навіть на топ-50 претендувати не можемо, хоча у складі жіночої команди одразу п'ять українок приїхали у Пекін. Це дозволило нам з’явитись на естафетних перегонах, де мають бути чотири спортсмени. Краще б ми цього не робили. Сумарно у командних перегонах брали участь 18 команд, а нашу країну представляли Вікторія Олех, Валентина Камінська, Марина Анцибор та Дар’я Рубльова. На що вони розраховували? Фінішувати у першій десятці? Обігнати хоча б одного суперника? Просто фінішувати будь-де? Всі подібні плани провалились! Україна виявилася єдиною командою, яка відстала від лідера на одне коло, тож організатори достроково прибрали «синьо-жовтих» з дистанції. 

Національний олімпійський комітет України радісно рапортував, що ми вперше візьмемо участь у змішаних змаганнях акробатів у фристайлі та жіночому бобслеї (монобоб). Амбіції «літаючих лижників» залишилися амбіціями, оскільки коронавірус не дозволив нам сформувати команду, яка могла боротися за медаль. А що там з монобобом? У цьому виді програми змагання намагалися голосно про себе заявити 20 дівчат, зокрема Лідія Гунько. Напевно, можна здогадатися, що останнє місце (20-те) посіла саме Гунько.

Також без особливої наснаги доведеться говорити про нашого єдиного хлопця у шорт-треку, який долав коротку дистанцію – 500 метрів. Подолати вдалося, але Олег Гандей зупинився ще у першому кваліфікаційному раунді, показавши передостанній час у списку 32 учасників. Обігнав українець лише представника Гонконгу.

Не змогли перший раунд подолати наші хлопці, які стрибали з трампліна. Віталій Калініченко у відбіркових спробах показав 44-й результат, не потрапивши до топ-30, а Євген Марусяк посів останнє 50-те місце, хоча Євген раніше казав, що великий трамплін – це його!

Перед Олімпіадою йшлося про те, що Владислав Гераскевич може приємно здивувати, покращивши 12-те місце, яке посів на Іграх-2018. На жаль, розв’язати поставлене завдання не вдалося, тому у підсумковому протоколі українець опинився на 18- ому місці. Це регрес.