Збірна України зібралася перед матчами кваліфікації ЧС проти Фінляндії та Боснії і Герцеговини. Напередодні цих матчів головний тренер збірної дав велику пресконференцію, на якій вкотре зміг здивувати журналістів.

Олександр Петраков на посаді виконувача обов’язки головного тренера збірної України всього півтора місяця. За цей період він встиг пройти шлях від захоплених вигуків уболівальників, які побачили в ньому свого хлопця, до протистояння з журналістами, яким, схоже, кинув виклик. Кожна пресконференція Петракова – парад відкритості та відвертості. Але у всьому має бути міра. У вересні публічно розкритикував Караваєва, потім вступив у конфлікт з Малиновським – одним з найкращих українських легіонерів в Європі. І все через непорозуміння, якого б можна було уникнути та не робити стільки галасу.

Звичайно, у попередників Петракова були конфліктні ситуації з гравцями. У будь-якого тренера вони є. Інша справа, як тренер на них реагує та їх маскує. Навіть в Андрія Шевченка були конфлікти всередині колективу, але в оточенні тренера знаходилися люди, які допомагали йому лавірувати в цьому потоці, не виносити це в публічну площину і зберігати спокійну атмосферу всередині команди.

Петраков не такий, і за півтора місяця не знайшлося людини, яка підказала б йому, що не варто створювати подібні ситуації. Правильніше, йому, судячи з усього, підказували говорити менше, але він не до кінця дослухався до цих порад і знову наговорив зайвого. Тренер збірної – це людина, за словами якого стежить вся країна, і в його інтересах добирати слова.

Можна скільки завгодно говорити, що Петраков більш відкритий, ніж Шевченко, і це дійсно так. Але великій частині уболівальників не потрібні конфлікти, їм хочеться, щоб тренер викликав найсильніших, перемагав і говорив відверто про гру, а не про відносини з футболістами та пресою, на яку він явно образився.

Петраков – занадто гострий, занадто різко все сприймає, занадто часто вступає у відкриту конфронтацію. Це просто факт. Навіть у Гвардіоли були конфлікти з гравцями. Але побудувати колектив з таким характером складніше. На юнацькому рівні це залишається непоміченим, але в національній збірній ці риси виходять на перший план.

Одна справа, коли ти не викликаєш умовного Булеца в збірну U-19, зовсім інше – кращих гравців. У ситуації з Булецою на це звернуть увагу п’ять журналістів, а сам футболіст тихо промовчить. У ситуації з Малиновським тренера чекає зовсім інша реакція громадськості. І, схоже, до цього Петраков не був готовий.

Олександр Васильович звик працювати зовсім в інших умовах, де немає особливого інтересу до того, що відбувається з його командою, немає тиску. Журналісти критикували і Шевченка, і Фоменка, і Блохіна, і навіть Лобановського. Просто вони, на відміну від Петракова, вже були в подібному середовищі та реагували по-іншому. А це ще раз нам доводить, що нинішній тренер збірної засидівся в роботі з юнаками.

Щодо самої пресконференції, то наведемо кілька тез Олександра Петракова.

Про не виклик Малиновського: «Думав, це перше питання буде. Вся країна не може спати. Уже скільки часу тільки Малиновський, який покидьок Петраков. Він повинен зателефонувати, вибачитися, на коліна стати. Я вже все сказав щодо Малиновського в «Великому футболі» (Тоді тренер заявив, що Малиновський без пояснень виявив бажання покинути розташування збірної напередодні товариського матчу з Чехією. – «Львівська Пошта») всю правду, але правда в нашій країні нікому не потрібна. Мене тут навчили і сказали, що в нашій країні говорити правду не можна. Більше я нічого не буду говорити».

Про виклик Піхальонка, Караваєва та Шабанова: «Викликав я Шабанова в пожежному порядку? У пожежному порядку – це може образити футболіста. Так не можна, це образа. Досвідчений гравець, у нас біда з центральними захисниками. У цього хлопця вірю, він грав останні ігри. Я з ним переговорив. Думаю, не підведе.

Якщо всі викликані будуть здорові, нікого додатково викликати не буду. 

Виклик Піхальонка? Я його добре знаю. До речі, він ніколи у мене не грав – приплітали, що це Петракова людина, я своїх викликаю. У Петракова немає своїх людей – це все футболісти нашої країни. Піхальонок – дуже хороший опорний півзахисник. Він грав із Зінченком, я у Олександра навіть питав. Вони виросли і грали разом. Розраховую на Піхальонка, провів з ним бесіду – він справив дуже приємне враження. Поговорили про принципи гри, показав, що повинен робити на полі, він все зрозумів. Він талановитий футболіст, думаю, у нього все вийде. Те, що ще не дебютував, – нічого страшного, у нього з головою все добре. Якщо буде треба, він вийде і допоможе.

Інформація, що спочатку не хотів викликати Караваєва – це повна нісенітниця. Я викликав Олександра, ми з ним в чудових відносинах. Ми посміялися, поговорили. Все нормально, нікого не слухайте. Найголовніше – правдива інформація».

Про кадрові втрати: «Серйозні кадрові втрати, без цього не буває. Дуже прикро, що вибув Віталій Миколенко, його обстежили – пошкодження м’язу. Не знаю, скільки потрібно часу на відновлення. Віталій Буяльський – я з ним бачився буквально пів години тому. Зробили МРТ – два тижні, теж надрив привідного м’яза.

Дениса Бойка не буде через сімейні обставини. Не можу сказати з приводу Ігоря Харатіна – він ще в дорозі. І Андрій Ярмоленко ще їде. А так в обоймі буде 24 футболісти.

Зінченко? Ми з ним розмовляли. Він дуже вибачається, засмучений, що не може допомогти збірній. Його не буде, він приступить до основної групи десь 8-10 жовтня. Він сам винен: з «Лейпцигом» отримав травму, заболів м’яз десь на десятій хвилині другого тайму, але каже, що у нього такий характер – не вміє просити заміну. Не вмієш – будеш лікуватися. Олександра буде дуже не вистачати – дуже порядна людина».

Про збірну Фінляндії: «У 2018 році ми брали участь в юнацькому чемпіонаті Європи у Фінляндії. Ця країна дуже змінилася в плані ставлення до футболу і футбольної інфраструктури. Не забувайте, що їхня збірна грала на Євро-2020.

Це дуже хороша команда. Я добре знаю тренера Маркку Канерву. Він пройшов всі етапи в збірній Фінляндії. У нього дисциплінована, організована команда. Є й зірки – це насамперед воротар Градецький. На Кіпрі виступає центральний захисник Араюурі. Камара – дуже хороший півзахисник, грає за «Селтік» (Насправді за «Рейнджерс». – «Львівська Пошта»). І, звичайно, два форварди – Пуккі та Йоел Пог’янпало. Останній зробив дубль за «Різеспор». Я добре вивчив суперника. Переглянув їхні матчі з Францією і Казахстаном. Добре знаю футболістів, тренера. А як воно складеться – подивимося. Футбол тим і прекрасний – хто б міг подумати, що Юрій Вернидуб обіграє Карло Анчелотті? Фінляндія – дуже хороша команда, дисциплінована, зіграна, всі давно грають разом. Але ми сильніші за них».

Про збірну України: «Хто лідер у роздягальні – не скажу. На полі – скажу, це мені зрозуміло, а в роздягальні – може, коли випивають – лідер, хто налив, хто склянки дістав. На полі лідери Андрій Ярмоленко, Андрій П’ятов. Це ви знаєте прекрасно.

Кожен тренер мріє, щоб у нього була величезна конкуренція за місце в складі, щоб були рівноцінні гравці. Звичайно, збірній Франції Дешама не заздрю, але йому є ким замінити футболістів. Звичайно, ми теж про це мріємо, але, думаю, в нашій країні це буде нескоро. Нам потрібно думати про наступні покоління, розвивати інфраструктуру, ви й самі розумієте, про що я. Без цього ми нікуди не рушимо. Вуличний футбол забутий назавжди – його не буде.

Серед тренерів є думка, що Петраков – «фартовий» тренер. А ви можете сказати таке після Казахстану? Або незрозумілий гол Франції, забитий Рабьйо. Я його теж добре знаю, він був капітаном збірної Франції, 1995 року народження. Рабьйо стрибає, б’є головою, м’яч потрапляє в спину захисника та відлітає до Марсьяля. У Чехії пропустили за лічені секунди до кінця.

Ми свої нічиї вже зіграли. Фінляндію влаштовує нічия, а нам потрібна перемога. Ви думаєте, я не хочу виграти? Думаєте, я хотів зіграти внічию з Казахстаном, Францією? Або не хотів перемогти Чехію?»

Про негатив в ЗМІ та тиск: «Звичайно, відчуваю тиск. Особливо зараз, тижні два був сильний тиск замість того, щоб підтримати. Але це тільки моя думка. Замість підтримки, два тижні журналісти обливали брудом. Дякую, ви мене тільки зробили сильнішим. 

За півтора місяця, що перебуваю біля керма збірної, мені так приємно – ви мене усі так ненавидите, стільки про мене статей, гидоти. Я, чесно, став сильнішим – щиро дякую вам. У мене мотивація така зараз, божевільна. Мене так ненавидять – клас!

Я вже не читаю в інтернеті. Мені досвідчені люди підказали взагалі не читати. Знаєте, я це зробив і почуваюсь чудово. Книги взяв з собою, буду читати їх. Всім бажаю здоров’я і добра. Бачите? Ви мене критикуєте, а я вам бажаю здоров’я, добра і щастя вашим родинам».

Зазначимо, що наступна гра збірної в межах відбору на ЧС-2022 відбудеться 9 жовтня. Наша команда зіграє на виїзді проти збірної Фінляндії. Початок поєдинку о 19.00. Потім збірна України прийме Боснію і Герцеговину 12 жовтня у Львові на стадіоні «Арена Львів». Початок зустрічі о 21.45. Наразі планується провести цей матч з глядачами.

Воротарі: Андрій П’ятов («Шахтар», Донецьк), Денис Бойко, Георгій Бущан (обидва – «Динамо», Київ), Дмитро Резник («Ворскла», Полтава).

Захисники: Микола Матвієнко, Сергій Кривцов, Віктор Корнієнко (всі – «Шахтар», Донецьк), Олександр Караваєв, Ілля Забарний, Віталій Миколенко, Олександр Тимчик, Олександр Сирота, Артем Шабанов (всі – «Динамо», Київ), Едуард Соболь («Брюгге», Бельгія).

Півзахисники: Сергій Сидорчук, Микола Шапаренко, Віктор Циганков, Віталій Буяльський (всі – «Динамо», Київ), Тарас Степаненко («Шахтар», Донецьк), Сергій Булеца («Зоря», Луганськ), Олександр Піхальонок («Дніпро-1», Дніпро) , Андрій Ярмоленко («Вест Гем», Англія), Олександр Зубков («Ференцварош», Угорщина), Ігор Харатін («Легія», Польща).

Нападники: Роман Яремчук («Бенфіка», Португалія), Артем Довбик («Дніпро-1», Дніпро), Данило Сікан («Шахтар», Донецьк).

Резервний список: Андрій Лунін («Реал Мадрид», Іспанія), Валерій Бондар, Юхим Конопля (обидва – «Шахтар», Донецьк), Богдан Михайличенко («Андерлехт», Бельгія), Владислав Кочергін («Зоря», Луганськ), Владислав Калитвинцев («Десна», Чернігів).