Минулого тижня, якраз між іграми збірної України з Казахстаном і Францією, несподівано про себе нагадав колишній тренер головної команди країни Андрій Шевченко, який скликав пресконференцію у Києві.

Ніхто не сумнівався, що Андрій Миколайович щось скаже про своє несподіване звільнення з національної збірної, яке сталося на початку серпня. Тоді в інформаційному просторі було чимало чуток про причини припинення співпраці. Найпопулярніша версія зводилася до того, що сторони не змогли знайти спільну фінансову мову, окрім того, дехто вважав, що через невпевненість в тому, що збірній вдасться вийти на чемпіонат світу-2022, Шевченко не захотів псувати собі репутацію успішного тренера, що склалася після літнього чемпіонату Європи.

Але на зазначеному спілкуванні з пресою наставник, заручившись підтримкою своїх помічників, розповів, що взагалі не хотів йти зі збірної України: «Після програшу в 1/4 фіналу чемпіонату Європи ми вирішили продовжити контракт з національною командою. Приїхавши до Києва, я зустрівся з президентом Української асоціації футболу Андрієм Павелком, де повідомив про це. Він відповів, що не готовий зараз обговорювати цей момент, тому я полетів у відпустку. Ще одна зустріч була на фінальному матчі Євро-2020, але й тоді розмови про пролонгацію угоди не було. У такому становищі я підійшов до 30 липня, коли закінчився термін дії мого контракту з УАФ, про що повідомив у соціальних мережах 1 серпня». Додамо, що 2 серпня Павелко та офіційний сайт УАФ урочисто оголосили, що Шевченко вирішив попрацювати на клубному рівні, а тому побажали йому удачі.

Проте днями генеральний секретар асоціації Юрій Запісоцький розповів, що мав телефонну розмову з Шевченком саме 30 липня, коли було вирішено, що бесіда за контрактом відбудеться 2 або 3 серпня, коли тренер мав зустрітися з Павелком. Це підтверджує і Андрій Миколайович, однак 2-3 серпня зустріч не відбулася, на чому фактично була поставлена крапка у співпраці УАФ і штабу Шевченка. Однак тренер наполягає на тому, що ніякого листа з УАФ про зустрічі не було, тоді як Запісоцький стверджує, що такий лист відправили. І УАФ навіть показав цей лист. Саме в цьому бюрократичному аспекті сторони розходяться в показах.

Тепер головне питання: що саме сталося? Цілком можливо, що амбіції як Шевченка, так і Павелка. Якщо вірити версії Шевченка, то Павелко вирішив змінити керманича ще під час чемпіонату Європи або раніше, про що Андрій Шевченко навіть не здогадувався. Тому амбіційний наставник просто констатував факт завершення контракту з УАФ, вважаючи, що Павелко передумає і таки запросить працювати далі або насправді з'явиться гарна пропозиція на клубному рівні. Однак першого точно не було. Другого, схоже, теж. А потім виконувачем обов'язків тренера збірної призначили Олександра Петракова, паралельно з чим стартували найсильніші чемпіонати (Англії, Іспанії, Італії, Німеччини, Франції), де всі клуби не мали проблем з тренерським ресурсом.

Після цього Шевченко скликав пресконференцію, де хотів про себе нагадати, паралельно натякаючи на зворотну дорогу, тобто повернення в національну збірну. І це було зручний час – якраз після невдачі Петракова в Казахстані. Але знову ж таки нічия з Францією і, найголовніше, гра, яку показали українцям, однозначно дає карт-бланш для продовження співпраці з Петраковом. Проте загалом ситуація, що склалася, зовсім не є окрасою нашого футболу. Насилу віриться в те, що сторони просто не зрозуміли один одного. Як вже мовилося, Павелко з якихось причин не хотів або не поспішав підписувати новий контракт з Шевченком, а наставник проявив гордість, вважаючи, що максимальну ініціативу повинен проявляти роботодавець. На виході ж маємо неприємну історію, крапка в якій, ймовірно, ще не поставлена.